Виступ Голови Верховної Ради України Володимира Литвина з нагоди 20-річчя МПА СНД

Шановна Валентино Іванівно!

Дорогі колеги!

20-річчя нашої багатосторонньої міжнародної організації — надійна ознака її зрілості та дієздатності. Озираючись на цю нашу загальну сучасну історію, важко повірити, як стрімко країнам СНД вдалося радикально змінити життя народів, а найголовніше — створити нову конструкцію своїх держав. Казахстан — доказовий приклад таких позитивних зрушень.

Так склалося, що історія у нас багато в чому має безальтернативний характер. Тому що її завжди писали, та й пишуть нині переважно переможці. Звичайно, їхня вихідна доктрина базується на тому, що вони приймали винятково правильні, єдино правильні рішення. Що інші підходи й дії були неприйнятні. Вважаю, що ідея СНД — саме той випадок, коли інші варіанти призвели б до найтяжчих наслідків для пострадянського простору, та й для всього світу.

Адже тоді, у березні 1992 року, йшлося передусім про «фізичний» порятунок уламків гігантського державного «Титаніка». Очевидно, багато хто пам’ятає оцінку, що стала крилатою на початку 90-х років, перших дипломатичних переговорів про створення СНД як початок «шлюборозлучного процесу». Однак розлучення — не катастрофа системи, не політичний землетрус з цунамі, не крах суспільних засад, не миттєвий розпад економічних організмів, розрив міріади гуманітарних зв’язків. У народі кажуть: «розвелися — роз’їхалися». Ми ж, як держави й народи, не могли й не можемо «роз’їхатися». Тому для мене перша заслуга СНД та її представницької асамблеї — у тому, що вони перекрили шлях гіршим сценаріям після розвалу Радянського Союзу. СНД, і в тім числі Міжпарламентська асамблея, перевели неконтрольований тектонічний процес у режим тверезого діалогу між національними державами, що формуються, і розлученими народами.

Це допомогло кожному з наших народів опанувати державою. І усвідомити, що таке держава в сучасному вимірі.

Друга особливість нашої Співдружності, на мою думку, полягала в тому, що на першому ж етапі вона виступила в ролі своєрідного Джи Пі Ес — глобальної системи позиціонування для країн—частин СРСР. У 1991—1992 роках ми виявилися суб’єктами наймогутнішого відцентрового процесу на тлі прямо протилежного доцентрового руху світу до глобалізації. У таких геополітичних умовах кожна з наших держав, за винятком хіба що Росії, могла перейти на орбіти нових центрів впливу, які продовжують нарощувати свою міць — США, Європейський Союз, Китай та інші глобальні гравці. Підтримка традиційних зв’язків і цінностей, економічної кооперації, науково-технічного, гуманітарного співробітництва — безумовна заслуга механізмів Співдружності, які забезпечили, так би мовити, «м’яку посадку» після відмови союзних двигунів.

По-третє, ми можемо констатувати, що в рамках Співдружності вдалося мінімізувати загрози й виклики взаємного державного економічного егоїзму. А він був цілком природній і навіть неминучий в умовах пострадянської катастрофи. Загрожував торговельними, сировинними, ресурсними та іншими економічними катаклізмами.

Особливо варто сказати про системні цінності наших суспільств, які, погодьтеся, кореняться не так в писаних принципах та істинах, як в самій природі народів, їх цивілізаційному досвіді, історії, релігійних віруваннях, традиціях, і навіть табу. Тим паче що сьогодні як ніколи виявляється прагнення експортувати, нав’язати судження про добро і зло, моделі управління, уявлення про демократію, законність та інші суспільно-державні цінності. Майданчик активного діалогу Міжпарламентської асамблеї, спілкування в рамках СНД був і залишається важливим для того, щоб чути й розуміти одне одного, нарощувати капітал міждержавної толерантності й міжнаціональної терпимості в рамках нашого об’єднання. У світі, де «примус до демократії» стає ледве не нормою спілкування — це важлива риса нашої Співдружності.

У цьому зв’язку вважаю за потрібне звернути увагу на ту обставину, що наші держави встановлюються як національні утворення. І водночас мають свої особливості. А загальною пасіонарною енергією їх створення є посилена увага до їхньої історії, історії народу, акцентування уваги на викликах і загрозах, на які потрібно відповідним чином реагувати. І дуже важливо не намагатися перетягувати на себе історію, включаючи її загальні сторінки, і навіть загальні історичні періоди.

Звичайно, тепер дивитися на співробітництво в середовищі Співдружності необхідно вже з висоти нашого державного досвіду й зрілості самої організації. Потрібне переосмислювання пріоритетів розвитку організації. Потрібне вдосконалення механізмів співпраці.

І насамперед, на мою думку, потрібно розпрощатися із залишками психології споживчої «дипломатії розлученого подружжя» часів 90-х років. СНД майбутнього, на мою думку, має будуватися на принципах абсолютно рівного партнерства й рівної вигоди в інтересах народів, високої культури компромісу. Про політику тиску й шантажу слід забути.

Хоча б з урахуванням обставини, щодо якої дедалі частіше лунають пропозиції й навіть вимоги — забезпечити доступність ресурсів окремих держав для глобальної економіки. Цілком очевидно, що для наших країн, які володіють величезними ресурсами, проблеми їх примусової інтернаціоналізації актуалізуватимуться.

Співдружність Незалежних Держав підтвердила свою важливу роль у світових і регіональних економічних процесах, стала єдиною свого роду платформою багатосторонньої взаємодії її учасників практично у всіх галузях.

Проте останніми роками лунало чимало негативних оцінок роботи СНД, вказувалося на зниження інтересу держав-учасниць до взаємодії в рамках Співдружності, зниження її ролі на тлі інших форматів співробітництва на пострадянському просторі. Не буду таким категоричним в оцінках, водночас вважаю за потрібне більш повно оцінювати реалії дня — рецесію світової економічної системи, наслідки світової фінансово-економічної кризи, глобальні загрози екологічного, техногенного й природно-кліматичного характеру. І як наслідок те, що регіональна інтеграція набуває практично незворотного характеру. Об’єднання економічних потенціалів окремих країн, розвиток їх співробітництва відкриває надію встояти в конкурентній боротьбі на світових ринках товарів, послуг, капіталу, праці.

Тому доцільно говорити не про зниження ролі СНД і, тим паче, не про вичерпання потенціалу організації, а про напрацювання нових підходів до роботи Співдружності, надання нових імпульсів її розвитку.

На мою думку, СНД усе ще бракує бачення повної картини глобального світу й глобальних викликів і ризиків, а також потенційного місця Співдружності в системі світової політики, економіки, в архітектурі безпеки наступних десятиліть. Наш контекст має бути розширено і доповнено глобальним контекстом, аналізом потенційного кумулятивного ефекту нашого рівноправного економічного, науково-технічного співробітництва, партнерства в розробці й виробництві високих технологій, у сфері безпеки на глобальному рівні.

За 20 років існування Співдружності значного розвитку зазнав і парламентський діалог у рамках Міжпарламентської асамблеї держав—учасниць СНД. Упевнений, що МПА СНД — повноправний співавтор глибоких трансформацій на пострадянському просторі. Вона заклала правовий фундамент, створила законодавчі рамки взаємин, а через модельне законодавство (в Україні використано положення 39 модельних законів) дозволила гармонізувати законодавство держав Співдружності. На цій основі створено унікальний майданчик для розвитку демократії, забезпечення й захисту прав людини. Що є винятково важливим саме по собі. І особливо, виходячи з наших спільних завдань, наповнити глибоким якісним змістом такі основні цінності, як права людини, воля, справедливість і демократія.

У такому ключі досить ваговий внесок Асамблеї в забезпечення виборчих прав наших громадян. Постійний моніторинг виборчого процесу в країнах Співдружності дав нам змогу напрацювати загальні демократичні стандарти виборів у повній відповідності до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. Представники українського парламенту постійно беруть участь у моніторингу виборчих процесів у рамках МПА СНД, місії спостерігачів від Асамблеї на запрошення української сторони брали участь у спостереженні за виборами в Україні.

Відзначу також зусилля в сфері соціального захисту, включаючи ветеранів Великої Вітчизняної війни. Вважаю, що цей напрямок має залишатися одним з постійних пріоритетів діяльності Співдружності. Це повною мірою стосується і гуманітарної сфери.

Користуючись нагодою, ще раз дякую керівництву МПА СНД за неоціненну спільну роботу з організації пам’ятних заходів з нагоди 150-річчя перепоховання великого українського Кобзаря Т. Г. Шевченка. Такі заходи дають нам можливість зберігати пам’ять про велику культурну спадщину народів Співдружності.

Шановні колеги!

Я гадаю, що наше спільне позитивне майбутнє прямо визначатиметься тим, чи зуміємо ми позбутися завищених очікувань і спроб грати на суперечностях. Хоча зрозуміло, що вони є і існуватимуть між незалежними державами й великими світовими гравцями. Річ у тім, що спроби штучного прискорення інтеграційних процесів у рамках СНД, як і неправомірного протиставлення напрямів співробітництва країн Співдружності з провідними світовими центрами розвитку, рівною мірою не сприяють конструктивному й взаємовигідному діалогу.

Упевнений також, що слід утримуватися від зайвої реформаторської запопадливості, оскільки радикальні зміни нерідко призводять до паралічу діяльності багатьох організацій. На мою думку, поетапна еволюція й удосконалення СНД будуть ефективніші. За минулі десятиліття накопичено непоганий досвід реальної роботи. Співдружність підтвердила свою значимість, стійкість і доцільність поглибленої взаємодії в такому форматі. Розроблено солідну нормативно-правову базу, створено механізми співробітництва, склалася система спільних дій в економіці, гуманітарній та енергетичній сферах, у зміцненні стабільності та безпеки. Про реальну зацікавленість держав розбудовувати відносини в рамках СНД свідчить і той факт, що останніми роками прийнято важливі по суті своїй основні документи.

У контексті викладеного вважаю за потрібне підтвердити намір України активізувати свою участь у рамках Співдружності за всім спектром питань. Україна приділяє СНД підвищену увагу й має намір органічно поєднувати активний розвиток співробітництва з найближчими сусідами й історичними партнерами з процесом досягнення стратегічних цілей європейської інтеграції.

Українська сторона докладно вивчає формування й розвиток більш глибоких форматів економічної інтеграції на теренах Співдружності. Україна уважно досліджує нормативну базу Митного союзу і його практичний досвід. Також аналізує ініціативи й уже прийняті рішення про трансформацію Митного союзу і Єдиного економічного простору (ЄЕП) в Євразійський економічний союз.

Ми виходимо з необхідності пошуку оптимальної моделі взаємодії з Митним союзом, яка враховувала б національні інтереси як нашої країни, так і країн-членів цієї структури. Упевнений, що вдасться знайти взаємоприйнятну модель такої співпраці.

Про активізацію нашої участі в роботі Співдружності свідчить і те, що 2011 року ми виступили ініціатором і організатором проведення в Україні низки заходів у рамках СНД. Зокрема, успішно проведено засідання СМЗС, Економради, міжнародного форуму «Ялтинські ділові зустрічі», XXVІ засідання Ради з культурного співробітництва держав—учасниць Співдружності, VІ Форум творчої та наукової інтелігенції держав—учасниць СНД.

Перспективи нашої подальшої взаємодії значні. Серед головних пріоритетів української сторони відзначу:

— завершення формування й забезпечення повномасштабного функціонування режиму вільної торгівлі на теренах Співдружності відповідно до норм і правил СОТ;

— активізацію партнерства між країнами СНД в енергетичних проектах;

— формування міждержавного інноваційного простору;

— створення мережі міждержавних транспортних коридорів на теренах Співдружності;

— проведення погодженої агропромислової політики для ефективного реагування на дисбаланс продовольчих ринків і досягнення продовольчої безпеки кожної держави—учасниці СНД і Співдружності загалом, а також для погоджених дій на світових ринках;

— зміцнення зв’язків в освітній, науковій, інформаційній та культурній галузях, у сферах масових комунікацій, охорони здоров’я, спорту, туризму й роботи з молоддю в інтересах збереження й розвитку загального гуманітарного простору й міжкультурного діалогу;

— формування загального інформаційного простору, розширення міждержавного інформаційного обміну.

У сфері безпеки зростає актуальність удосконалення системи заходів у боротьбі з тероризмом і організованою міжнародною злочинністю.

У політичній сфері належить на основі накопиченого досвіду продовжувати розбудовувати політичний діалог, активніше й предметніше використовувати у взаємних інтересах такі інструменти, як погоджені дії на міжнародних форумах з ключових питань світової політики, напрацювання загальних позицій у міжнародних організаціях.

Шановні колеги!

20 років СНД і МПА СНД — свідчення того, що ми маємо вже й загальну новітню історію. Наше завдання, наша історична відповідальність полягає в необхідності дати практичну відповідь: чи є у наших народів і країн загальне майбутнє і яким воно буде.

Упевнений: і на перше, і на друге запитання наші відповіді будуть відповідальні. Отже — позитивні.

Щиро вдячний керівництву Парламенту Республіки Казахстан і МПА СНД за чудово організовану роботу. Переконаний, що наступне двадцятиліття Асамблеї принесе бурхливий розквіт Співдружності, подібний весні, що стоїть на порозі Міста в Яблуневій Долині.

Дякую за увагу.