Прикарпатці завжди пов’язували свої надії на краще життя з національно-демократичними силами. І завжди демонстрували одностайність у своїх політичних симпатіях. Однак опозиція нині є якоюсь безсилою і розгубленою. Тож прикарпатцям буде нелегко визначитися, кому надати перевагу на наступних парламентських виборах.

Розрахунок на традиційну орієнтацію?

Пригадаймо, як на президентських виборах у 1991 році прикарпатці дружно голосували проти Леоніда Кравчука. Та вже за три роки віддали йому чи не всі свої голоси. У 1999-му вони активно голосували вже за Кучму, згуртовані загрозою приходу до влади комуністів. А в 2004-му душею і серцем щиро підтримували Віктора Ющенка. Розчарувавшись у своєму обранцеві, у 2010 році на президентських виборах саме Івано-Франківська область, незважаючи на позицію Ющенка, віддала найбільше голосів Юлії Тимошенко, яка для Ющенка на той час стала ворогом номер один. Тож з огляду на це заява голови ОДА про те, що не за горами той час, коли переважна більшість прикарпатців (80 відсотків!) голосуватиме за Віктора Януковича, видається не такою вже й абсурдною.

Утім, мало хто сумнівається, що більшість прикарпатців обиратимуть серед опозиційних партій. Недарма область вважається «помаранчевою твердинею». Нагадаємо, що на минулих парламентських виборах Івано-Франківщина була єдиною областю, де Партія регіонів не подолала тривідсоткового бар’єра. Вочевидь, на традиційну підтримку національно-демократичних сил з боку прикарпатців опозиція розраховує і на майбутніх перегонах. І тому не надто напружується. У регіоні майже не помітно якоїсь активності з боку опозиціонерів, у той час як регіонали працюють з людьми, як то кажуть, у поті чола. Взяти хоча б те, що на сесіях рідко побачиш нардепів-опозиціонерів, тоді як провладні парламентарії — тут як тут: і в дискусії втручаються, і Президента захищають, і своє сприяння у вирішенні проблем пропонують. І крок за кроком розширюють своє потенційне електоральне поле. Тож не дивно, що за результатами нещодавнього соціологічного опитування за Партію регіонів уже готові проголосувати вісім відсотків прикарпатців. Можливо, це всього лише бажане видають за дійсне. Але тенденція до нарощування м’язів у регіоналів очевидна. Досить згадати минулі вибори до місцевих рад, під час яких представники ПР зайшли практично у всі районні ради. Тепер вони розраховують на більшу присутність. І, якщо опозиція й надалі сподіватиметься на те, що все відбуватиметься само по собі, амбіції регіоналів можуть реалізуватися.

Партійні кольори не заважають роботі

Прикарпаття належить до тих трьох областей західного регіону, де виконавча і законодавча влади перебувають у різних партійних руках. Облдержадміністрацією керує Михайло Вишиванюк, котрий наприкінці минулого року отримав квиток Партії регіонів. А очільником обласної ради є голова обласної організації ВО «Свобода» Олександр Сич. Та очікуваного протистояння, яке здавалося неминучим у такій ситуації, не сталося. Понад те, в питаннях соціально-економічного розвитку області обидві гілки влади досягають гідних подиву та всілякої похвали згоди і порозуміння.

Депутати-опозиціонери з перших днів своєї каденції висунули претензії на розподіл коштів обласного бюджету і хворобливо стежать за тим, щоб жодна копійка з бюджету чи з грошей, що надходять в область із Києва, не пішла на якийсь об’єкт без їхньої «візи». Адже відомо: в кого в руках гроші, у того й влада. Це був виклик для голови ОДА, і всі очікували конфлікту. Але Михайло Вишиванюк обеззброїв і, здається, навіть розчарував депутатів тим, що несподівано для них визнав слушність такої постановки питання: депутати мають повне право вирішувати, на розв’язання яких проблем, на будову яких об’єктів спрямовувати бюджетні кошти. І привселюдно закликав свої управління і служби тісніше співпрацювати з профільними депутатськими комісіями, переконувати у доцільності того чи іншого розподілу коштів, щоб на сесію виносити уже спільні узгоджені рішення. А провладну меншість у раді спрямував на конструктивну співпрацю.

Так з-під ніг опозиції було вибито основний камінь для протистояння. А закинути щось Михайлу Вишиванюку, як господарнику, складно, бо тут він хоч кого заткне за пояс. Недарма в області за ним міцно прижилося слово «газда». Михайло Вишиванюк має величезний авторитет на Прикарпатті, який набув ще у попередній каденції, коли працював головою ОДА за Кучми. І цей авторитет настільки великий, що його не зруйнував навіть білет члена Партії регіонів.

Тож якщо в обласній раді нині відбуваються словесні перепалки, то підгрунтя в них суто політичне. І тут уже опозиційні депутати відіграються за повною програмою і спуску голові не дають. Нема жодної сесії, щоб вони не прийняли якихось політичних заяв чи звернень з критикою у бік уряду чи Президента. Регіонали називають ці заяви політичною тріскотнею. Якась частка правди в цьому є, бо коефіцієнт корисної дії від них не надто помітний.

Дивне затишшя

Протягом останніх двох років на Прикарпатті важко пригадати якийсь багатолюдний мітинг чи пікет, як то бувало раніше. Навіть суд і арешт Юлії Тимошенко, за яку дружно голосували прикарпатці, не вивів людей на вулиці. Якось не чути було й голосних закликів до протестних акцій і з боку місцевих помаранчевих лідерів. Можливо, вони відчувають свою нездатність вивести людей на потужну акцію і не бажають ризикувати своїм авторитетом. Утім, на думку деяких політиків, немалу роль в тому, що Прикарпаття стало якимсь інертним і аполітичним, стала особистість самого Вишиванюка. Він наче і свій, і чужий. З одного боку, член Партії регіонів, з другого — міцний господарник, який робить немало для розвитку області. Тож проти кого мітингувати?

Область не пасе задніх

Таке враження, що голова ОДА теж не проти подратувати своїх опонентів. Так, при вступі до ПР він зізнався, що давно хотів стати регіоналом, говорив про це з Януковичем, але таку честь треба було заслужити конкретними справами. І ось зараз такий час настав. І справді, у новий рік область вступила з хорошими показниками.

Перелік позитивних зрушень можна продовжувати. Активізувався будівельний сектор. Зросли інвестиції. Ціни на продукти харчування впродовж року знизилися на 3,8 відсотка, тоді як в середньому по Україні зросли на 0,7%. Багато коштів отримала на свій розвиток медицина. В області відновлюють дитячі садки, будують нові школи і клуби, ФАПи і відділення лікарень. Загалом протягом року було введено в дію, реконструйовано чи капітально відремонтовано понад 250 соціально-культурних об’єктів. Та чи не найбільше радує те, що збільшилася купівельна спроможність громадян. У минулому році мешканці області закупили товарів на 18% більше, ніж у 2010 році. «Це свідчить про одне — зростання добробуту людей», — підкреслював голова ОДА на одній з прес-конференцій.

Нові школи, садки, лікарні, клуби — це те, що можна побачити і помацати. Голова ОДА пообіцяв весь список цих об’єктів опублікувати в обласній газеті, щоб будь-хто міг переконатися: вони — реальність. Усі ці успіхи мимоволі асоціюються з Партією регіонів і вносяться в її актив. Не випадково регіонали запровадили звіти в районах, оперуючи цими цифрами.

«Свобода» складає екзамен

На минулих виборах уперше в обласну раду увійшла «Свобода», а обласну раду очолив голова обласної організації ВО «Свобода» Олександр Сич. Цей освічений і амбітний політик зумів не лише взяти, а й утримати владу в своїх руках, змусивши себе поважати. Хоч «свободівців» у раді й не так багато, але йому вдалося утворити коаліційну більшість з депутатів «Свободи», БЮТу і «Фронту змін», що дозволяє ухвалювати потрібні рішення. До речі, ця більшість і досі тримається купи і злагоджено голосує.

«Свобода» складає ще й екзамен у міській раді, де представники цієї політсили мають більшість. З одного боку, це добре, а з другого — небезпечно. Невдоволення господарськими проблемами — розбитими дорогами, високими тарифами, хаотичною забудовою, транспортом, а особливо зношеною комуналкою,  безперечно, може позначитися на рейтингу «свободівців». Подейкують, що саме для громовідводу негативних емоцій мешканців міста «свободівці» і досі «тримають» на посаді міського голови очільника обласної організації УНП Віктора Анушкевичуса, який прийшов у раду без своєї команди. Доля цього голови не раз висіла на тонкій волосинці, але так і не обірвалася. А зараз йому ще й загрожують кримінальні справи, з яких виплутатися було б набагато простіше, маючи в руках посвідчення нардепа. Тож не виключено, що міський голова теж спробує щастя бути обраним до Верховної Ради. Напевно, відомо вже, що учасником перегонів не буде голова ОДА Михайло Вишиванюк. Він заявив, що його тягне до господарки, а не до політики. Щодо Олександра Сича, то він, як свідчать поінформовані джерела, вступить у змагання за депутатський мандат.

Мажоритарні бої можуть бути без правил

Місцеві політологи та експерти схильні вважати, що при голосуванні за партійними списками на майбутніх парламентських виборах навряд чи виникнуть якісь сенсації. Зрештою, це засвідчило і нещодавно проведене соціологічне дослідження, де лідирують БЮТ, «Фронт змін» та «Свобода». Між цими трьома соснами, мабуть, і блукатимуть прикарпатці. Головна інтрига тут — чи втримають бютівці своє лідерство серед опозиційних партій, а чи їх випередять «фронтовики».

Якщо з голосуванням за партії ситуація більш-менш прогнозована, то мажоритарні округи можуть піднести багато сюрпризів. Щоб якось убезпечити себе від них, Івано-Франківська область стала першою, де три опозиційні партії домовилися про узгодження єдиних кандидатів на виборчі округи. За кожною з них розподілені по два виборчі округи. Однак експерти звертають увагу на те, що опозиції бракує потужних важковаговиків на всі виборчі округи. А на мажоритарках люди зазвичай голосують за яскравих особистостей, а не за партійні квитки. Не варто скидати з рахунку й тих підприємців, які активно займаються в регіоні благодійницькою діяльністю. Серед них і нинішні народні обранці, котрі не проти зберегти за собою депутатські мандати. Отож боротьба обіцяє бути досить жорсткою.

Івано-Франківська область.

Мал. Василя ФЛЬОРКА.