Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Створення в Україні сприятливих умов для розвитку індустрії програмного забезпечення»

СХВАЛЕНО

Постановою Верховної Ради України

від 15 березня 2012 року № 4538-VI

РЕКОМЕНДАЦІЇ

парламентських слухань на тему: "Створення в Україні сприятливих умов для розвитку індустрії програмного забезпечення"

Учасники парламентських слухань на тему: "Створення в Україні сприятливих умов для розвитку індустрії програмного забезпечення" відзначають, що майбутнє країни залежить від визначення позитивних тенденцій і напрямів розвитку її економіки. Досвід розвинених країн переконує, що сьогодні найбільш перспективною парадигмою розвитку економіки виступає глобальна модель "суми високих технологій", яка базується на сучасній світовій інформаційно-комунікаційній структурі, що розвивається швидкими темпами. Передові країни світу розбудовують новий технологічний уклад, який забезпечує інтенсивну взаємодію та взаємозбагачення різних технологічних напрямів (мікроелектроніка, нанонаука, інформатика, біотехнологія тощо).

Аналіз стратегічних пріоритетів розвитку показує, що на інноваційний режим галузей економіки визначальний вплив на даному етапі має індустрія інформаційних технологій (ІТ) та програмного забезпечення (ПЗ). Внесок ІТ-індустрії у світову економіку становить майже 1 трлн доларів на рік.

Важливою інтелектуальною складовою ІТ є програмні засоби. Розробка ПЗ та послуг з їхнього впровадження в країнах - технологічних лідерах стала самодостатньою індустрією й суттєвим елементом відповідних національних стратегій. Якщо число робочих місць у світовій ІТ-індустрії в цілому за останні шість років виросло на 40 відсотків, то в галузі програмних засобів - на 76 відсотків. Завдяки своїм особливостям індустрія програмування, як ніяка інша, опинилась у центрі процесів глобалізації світової економіки.

На сьогодні індустрія програмного забезпечення є найбільш високотехнологічною й високорентабельною сферою економіки України. Її особливість та відмінність від інших ділянок технології полягає в тому, що вона не потребує з боку держави значних капітальних вкладень та інвестицій, не вимагає великих природних ресурсів, є екологічно чистою, сприяє реалізації високого наукового, інтелектуального і технологічного потенціалу країни.

За даними статистики в Україні на ринку ІТ функціонують дві тисячі компаній, в яких працює понад 150 тисяч осіб. За експертними оцінками валовий дохід компаній індустрії ПЗ становить понад 15 млрд гривень з середнім приростом щороку у 30-40 відсотків. Близько 80 відсотків загального доходу галузі припадає на експортні послуги.

Накопичено досвід підготовки спеціалістів у ІТ-сфері в межах інтеграції до світового науково-освітнього простору. Науково-дослідна мережа НАН України "УАРНЕТ" та національна грід-інфраструктура за рахунок доступу до світових інформаційних ресурсів, баз даних і знань, віддалених центрів суперкомп’ютерних обчислень відкривають нові перспективи міжнародної співпраці в науці та освіті. Науково-освітня мережа УРАН Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України підключена до науково-освітньої мережі GEANT2, з’єднана з 34 європейськими країнами, до неї мають доступ більше 3500 університетів та наукових установ Європи, США та інших країн світу.

Розвиток ринку ІТ-аутсорсингу. Найбільш характерним виявом специфіки індустрії ПЗ стало широке використання провідними світовими ІТ-компаніями фахових ресурсів з інших країн (так званий ІТ-аутсорсинг).

У світовому рейтингу виробників ПЗ Україна посідає 15 місце. У нашій країні налічується близько двох тисяч компаній, що займаються розробкою ПЗ. Тут зайнято близько 25-30 тисяч вітчизняних фахівців, причому 55-60 відсотків нашого аутсорсингу - це продукція на експорт. Індустрія ПЗ добре розвинена в Києві, де працевлаштовано більше 50 відсотків усіх фахівців у сфері розробки ПЗ, швидко розвивається у Львові, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Сімферополі та інших містах.

За останні три роки Україна стала одним з найпривабливіших об’єктів для аутсорсингу в Східній Європі. Згідно з даними goaleurope.com офшорний аутсорсинговий ринок в Україні за останні роки зріс на 47 відсотків. При цьому щорічно на ринку праці з’являється до 30 тисяч випускників вищих навчальних закладів (ВНЗ) - фахівців у сфері ІТ-послуг.

За даними аналізу "Щорічної Глобальної Аутсорсингової Доповіді GS100" Україна перебуває на 11-му місці в Tоп-20 найбільших світових центрів за кількістю зайнятих у галузі людей. Україна є першою також у списку серед країн Центральної та Східної Європи, випереджаючи Росію, Білорусь і Польщу.

Однак в останні роки, на додаток до глобальної кризи в світовій економіці, український ІТ-аутсорсинг значною мірою постраждав від економічної та політичної ситуації в країні. Багато країн - конкурентів України в ІТ-аутсорсингу заснували спеціальні податкові структури контролю аутсорсингу, виводячи в такий спосіб галузь у більш вигідне становище і стимулюючи її зростання. Наприклад, Індія, Китай, Бразилія, Росія, Румунія ввели податкові ставки для постачальників ПЗ у декілька разів нижчі, ніж в Україні. У Білорусі прийнято спеціальну урядову програму стимулювання індустрії розробки ПЗ - "Білоруський Хай-Тек Парк", де запроваджено особливі умови оподаткування розвитку ІТ-бізнесу, безпрецедентні для європейських країн.

Для українських виробників ПЗ існують й інші негативні чинники, що стримують розвиток галузі: недостатній рівень проектного та організаційного менеджменту в українських компаніях, юридична неврегульованість відносин суб’єктів ринку ПЗ, недостатній рівень володіння англійською мовою у фахівців. До того ж "експортоорієнтований" характер розвитку галузі не спроможний забезпечити створення повноцінної самодостатньої індустрії програмного продукту (далі - ПП), стимулюючи тільки окремі її складові. Деякі з негативних факторів носять характер загроз безпеці країни (нівелювання національних рис культури, "відтік мізків", неконтрольований експорт стратегічної інформації тощо).

Піратство програмного забезпечення. В Україні згідно з дослідженням Асоціації виробників програмного забезпечення (Business Software Alliance), що охопило 32 країни, 69 відсотків користувачів комп’ютерів використовують ПЗ, отримане з нелегальних джерел. У середньому в усіх країнах частка користувачів, які використовують ПЗ нелегально, становить 47 відсотків. В Україні 16 відсотків користувачів завжди отримують ПЗ із нелегальних джерел (купують піратські диски на ринках або завантажують програми з локальних мереж та Інтернету), а 53 відсотки - вчиняють так у більшості випадків. Сьогодні 26 відсотків усіх торговельних точок в Україні, які продають програмне забезпечення для комп’ютерів, активно пропонують саме неліцензійне ПЗ. Високий рівень піратства (40 відсотків і вище) відзначають експерти в таких містах, як Вінниця, Луганськ, Полтава, Черкаси, Кривий Ріг.

За експертними оцінками ринок послуг з установлення неліцензійного ПЗ домашнім користувачам становить 11 млн доларів. Ціни за встановлення неліцензійного ПЗ залежно від кількості програм і регіону варіюються від 250 до 800 гривень. Установлення піратського ПЗ може завдавати шкоди і самим споживачам послуг - починаючи від втрати продуктивності комп’ютера і закінчуючи розповсюдженням шкідливих програм і втратою особистих даних. За останні два роки щорічно відбувається подвоєння кількості звернень, пов’язаних із проблемами, викликаними зараженням вірусними програмами. Можна зробити висновок про те, що за два роки загроза зросла в середньому в 4 рази. Використання неліцензійного ПЗ - одна з найсерйозніших загроз для легального бізнесу. Крім штрафів, пов’язаних із перевірками, йому загрожує ряд негативних наслідків: втрата довіри клієнтів і самих клієнтів, зниження інвестиційної привабливості, втрата даних, підвищена вразливість, відсутність оновлень ПЗ. Крім того, такий бізнес не зможе ні пройти сертифікацію, ні вийти на міжнародний ринок. За даними інвентаризації у 2011 році в органах виконавчої влади України використовується 45,5 відсотка неліцензійних комп’ютерних програм.

Проведений МВС України аналіз викритих протягом 2002-2011 років злочинів, пов’язаних з порушенням авторського права і суміжних прав, свідчить про те, що серед 3364 виявлених злочинів 1842 (55 відсотків) - злочини, пов’язані з порушенням прав на комп’ютерне ПЗ.

Інтелектуальна власність в індустрії програмного забезпечення. Світовий софтверний бізнес - ринок інтелектуальної власності (ІВ) у вигляді відчуження майнових прав ІВ, ліцензійних угод про використання ПЗ, баз даних і роздрібних продажів примірників програмних продуктів у супроводі "коробкових ліцензій".

Водночас за останні 5 років в Україні зареєстровано лише 4,5 тисячі комп’ютерних програм і 235 баз даних, хоча створюється їх на декілька порядків більше. Вартість затрачених інтелектуальних ресурсів значно перевищує вартість використаних матеріальних. Програмне забезпечення постійно перебуває під загрозою несанкціонованого копіювання, що ускладнює отримання правовласником належної винагороди. Больові точки вітчизняного софтверного бізнесу - відсутність чи недоліки оформлення нематеріальних активів, невирішені проблеми з авторами і первинними правовласниками програм для ЕОМ (працівниками) і як наслідок - "торгівля повітрям", введення в оману і порушення податкового законодавства.

Розвитку ІТ-технологій в країні сприятиме здійснення комплексу заходів, спрямованих на використання у всіх сферах діяльності лише ліцензійного програмного забезпечення, зокрема удосконалення законодавства про авторське право і суміжні права щодо використання ПЗ з урахуванням його специфіки та прийняття спеціальних законів України про охорону комп’ютерних програм і про охорону баз даних.

У галузі законодавства необхідно навести системний лад у нормах чинних законів з інтелектуальної власності, в першу чергу тих, що регулюють авторське право розробників комп’ютерних програм, їх відносини з роботодавцями, запровадити організаційно-правові механізми їх використання. Це дозволить знизити рівень піратства та підвищити податкові надходження до державного бюджету. Так, у країнах з рівнем піратства меншим, ніж 30 відсотків, ІТ- сектор економіки продукує більш як 3,5 відсотка ВВП, у країнах з рівнем піратства більшим, ніж 85 відсотків, - менше ніж 1,5 відсотка.

Податкова, фінансово-кредитна та інвестиційна політика держави повинна стимулювати розробку ПП як вид діяльності та реінвестування доходів софтверних компаній у свій розвиток. У цьому напрямі можливі такі заходи, як зниження ставки соціальних податків для підприємств - розробників ПП, частка витрат яких на оплату праці в собівартості продукції чи послуг перевищує 50 відсотків, звільнення від оподаткування експортних доходів від ліцензійних платежів за ПП, розроблений в Україні, тощо.

Підготовка фахівців. До навчальних програм ВНЗ та наукових установ, що готують фахівців у галузі ІТ, необхідно ввести курси з конструювання ПЗ, менеджменту якості ПП, систем менеджменту якості софтверних організацій, стандартів у галузі програмної інженерії, управління проектами, реінжинірингу бізнес-процесів, маркетингу, основ організаційного менеджменту, а до навчальних програм ВНЗ юридичного профілю - курси з правового регулювання відносин у галузі програмної індустрії, яка функціонує в умовах ринку. Кардинальне вирішення проблеми підготовки фахівців для індустрії ПП лежить через розробку та впровадження у ВНЗ нового напряму навчання - "програмна інженерія" (software engineering).

Важливе значення для функціонування будь-якої індустрії має стандартизація. Необхідно забезпечити введення в дію в Україні міжнародних стандартів у галузі програмування.

Розвиток інноваційної інфраструктури. Крім заходів, які чинять інтегральну дію на об’єкт державної політики - законодавство, податковий режим, наука, освіта, стандарти тощо, важливим є питання розвитку інноваційної інфраструктури - концентрації діяльності, пов’язаної з розробкою ПП, на географічно та організаційно окреслених територіях із спеціальним статусом, який стимулює таку діяльність, - у технопарках, інноваційних кластерах, наукових парках та інших інноваційних структурах. До таких структур повинні входити не тільки компанії - розробники ПП, а й науково-дослідні організації, маркетингові та юридичні компанії, видавничі й виставкові компанії тощо. Про ефективність інноваційної діяльності у таких організаційних формах свідчить досвід США, Індії, Китаю, Росії та інших країн.

Каталізатором розвитку ІТ-галузі можуть бути також міжнародні технологічні компанії. Для цього держава повинна створити відповідні умови їх діяльності - законодавчо захистити їх інвестиції, трансфер технологій, стимулювати діяльність таких компаній в Україні податковою політикою.

Для ефективної реалізації експортних можливостей у галузі ПП посольствам і торговим представництвам України необхідно проводити активну інформаційну, маркетингову та рекламну роботу на зарубіжних ринках. Інформаційну підтримку такої діяльності можуть надавати громадські професійні об’єднання, а також софтверні компанії.

Програмно-цільовий підхід. Оскільки проблема створення індустрії ПЗ має комплексний міжгалузевий характер, то для її вирішення необхідно використати системний програмно-цільовий підхід. Проте державні науково-технічні програми, які розроблялись в Україні, найчастіше вирішували завдання збереження потенціалу на досягнутому раніше рівні і тому носили координаційний, а не програмно-цільовий характер. У даному випадку необхідна "ударна" державна цільова програма з конкретними цілями і завданнями, яка пов’яже різнопланові заходи і проекти, встановить ключові індикатори стану індустрії ПЗ, процедури їх моніторингу та заходи щодо коригування ходу виконання програми відповідно до її стратегічних цілей.

Враховуючи світовий та вітчизняний досвід розвитку індустрії ПЗ та її вплив на підвищення конкурентоспроможності країни, покращення якості життя населення та збільшення кількості робочих місць, учасники парламентських слухань рекомендують:

Президенту України:

1. Запропонувати для обговорення на спеціальному засіданні Комітету з економічних реформ при Президентові України питання щодо розвитку індустрії програмного забезпечення в Україні як пріоритетного напряму модернізації економіки на інноваційній основі.

2. Доручити робочій групі з опрацювання питань, пов’язаних з оптимізацією системи центральних органів виконавчої влади, що створена розпорядженням Президента України № 1203 від 23 грудня 2010 року, підготувати пропозиції щодо вдосконалення системи управління у сфері інформатизації та програмного забезпечення і посилення координації діяльності центральних органів виконавчої влади в цій сфері.

Верховній Раді України:

1. Сприяти удосконаленню законодавчої бази в галузі ІТ та ПЗ з урахуванням світового досвіду. Зокрема, щодо запровадження державної підтримки розвитку індустрії ПЗ, стандартизації та впровадження систем якості у цій галузі, запровадження ефективної системи правової охорони ПЗ, урегулювання інвестиційної діяльності на ринку ПЗ, особливо в питаннях офшорного програмування.

2. Сприяти прийняттю законів України про економічний експеримент щодо створення сприятливих умов для розвитку в Україні індустрії програмної продукції, про внесення змін до Податкового кодексу України щодо економічного експерименту стосовно створення в Україні індустрії програмної продукції, про охорону комп’ютерних програм, про охорону баз даних.

3. При прийнятті законів про державний бюджет України на 2013 рік та наступні роки врахувати пріоритетність розвитку ІТ-освіти та формування державного замовлення з урахуванням потреби у фахівцях ІТ-ринку.

4. Ввести в законотворчу практику Верховної Ради України програмні засоби комп’ютерно-лінгвістичної експертизи проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів на основі розробки та впровадження електронного Державного тезауруса України.

Кабінету Міністрів України за участю Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Національної академії наук України, Міністерства фінансів України, Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України, інших центральних органів виконавчої влади, представників ІТ- бізнесу:

1. У рамках реалізації Закону України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" розробити Державну цільову науково-технічну програму "Економічні, організаційні та науково-технологічні засади створення індустрії програмного забезпечення" на 2012-2016 роки.

2. Переглянути підходи до формування річних завдань Національної програми інформатизації та їх ресурсного забезпечення у бік системного створення сфери національної програмної продукції та послуг.

3. Забезпечити створення загальнодержавних класифікаторів, рубрикаторів, форматів, засобів лінгвістичного забезпечення, необхідних для формування та функціонування електронних документів, що базуються на сучасному інтелектуальному програмно-лінгвістичному забезпеченні.

4. Вжити заходів щодо розробки програмних засобів забезпечення сумісності систем електронного документообігу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, врахувавши необхідність уніфікації лінгвістичних компонентів відповідного ПЗ.

5. Забезпечити інформаційну взаємодію та обмін електронними документами між системами електронного документообігу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування через застосування єдиних уніфікованих форматів, протоколів та лінгвістичного забезпечення електронного документообігу.

6. Удосконалити систему державних статистичних спостережень з метою створення системи моніторингу індустрії програмної продукції, розробити методику визначення рівня піратської активності у сфері програмного забезпечення.

7. Запровадити єдиний державний реєстр підприємств індустрії програмного забезпечення, яким створюються сприятливі умови для розвитку на основі об’єктивних критеріїв та з урахуванням виконання ними державно важливих завдань.

8. Створити відкриту онлайнову базу даних вітчизняних виробників програмного забезпечення та загальнодержавного банку замовлень ПЗ на його розробку.

9. Сприяти створенню та забезпеченню постійного функціонування, оновлення й вільного доступу до відкритих онлайнових засобів програмно-інформаційного та лінгвістичного забезпечення, що мають загальнодержавне значення.

10. Розглянути можливість введення "канікул" (від 1 до 3 років) для новоутворених підприємств у галузі програмного забезпечення.

11. Вжити заходів щодо запровадження пільгового оподаткування для розробників програмного забезпечення.

12. Передбачити заходи щодо впровадження в державних установах України програмного та лінгвістичного забезпечення вітчизняного виробництва та програмного забезпечення, що вільно розповсюджується.

13. Упорядкувати організаційні заходи та режими використання на території України комерційного програмного забезпечення іноземного виробництва та документів у форматах, що створюються виключно в такому програмному забезпеченні.

14. Удосконалити інфраструктуру створення та використання ліцензійних комп’ютерних програм, програмних засобів лінгвістичного забезпечення, що адаптовані для потреб державних установ та відповідають вимогам державних стандартів.

15. Затвердити єдині технічні вимоги до програмного забезпечення, що використовується органами державної влади.

16. Затвердити Концепцію державної цільової програми ліцензування (легалізації) програмного забезпечення, що використовується органами державної влади (2011-2015 pоки).

17. Підготувати законодавчі пропозиції щодо: єдиного визначення роялті у Податковому кодексі України; скасування обмежень, встановлених Податковим кодексом України на користування авторським правом на комп’ютерні програми; врахування в проектах Державного бюджету України видатків для центральних органів виконавчої влади щодо легалізації ПЗ та на встановлення ПЗ із відкритим кодом.

18. Розробити і впровадити сучасні галузеві та освітні стандарти в ІТ-сфері; сприяти залученню виробників ПЗ до процесу інвестування частки прибутків у відповідні навчальні заклади, активізації діяльності із залучення вітчизняних ІТ-компаній до системи підготовки ІТ-спеціалістів.

19. Посилити співпрацю з Міжнародною федерацією співтовариств інженерної освіти (IFEES), Європейською мережею акредитації у галузі інженерної освіти (ENAEE), Міжнародною асоціацією інженерної педагогіки та європейською асоціацією інженерної освіти (SEFI) щодо підготовки ІТ-спеціалістів.

20. Вирішити питання щодо:

надання особливого статусу науково-навчально-виробничих університетів ВНЗ, що працюють у сфері ІКТ, з метою створення на їхній базі центрів підготовки програмістів та системних адміністраторів для вітчизняної індустрії ПЗ;

надання державним освітнім установам та науковим установам НАН України права встановлювати (шляхом внесення змін до тарифної сітки) конкретні ставки програмістам та системним адміністраторам з виплатою відповідної заробітної плати за умови наявності коштів, спрямованих на реалізацію спеціальних проектів зі створення та/або супроводу ПП;

спрощення умови придбання комп’ютерної техніки, що використовується з метою розробки та/або супроводу вітчизняного ПЗ, для державних ВНЗ та установ НАН України; виконання спільних проектів інститутами НАН України і ВНЗ, що здійснюють підготовку фахівців у сфері індустрії програмування.

21. Розробити заходи державної підтримки вищої освіти та підготовки кандидатів і докторів наук у галузі інформаційних технологій. Зокрема, передбачити належне забезпечення сучасною комп’ютерною технікою та лабораторним обладнанням, створити пільгові умови для отримання ліцензованого ПЗ для навчальних цілей, забезпечити фінансування стажування викладачів, студентів, аспірантів та докторантів у провідних світових центрах ІТ-галузі.

22. Спростити проходження тендерних процедур для вищих навчальних закладів та установ НАН України з метою придбання ПЗ на пільгових умовах.

23. Для створення сприятливих умов розвитку інформатизації освіти в Україні, підвищення науково-методичного рівня проектування та ефективності використання в освітніх системах електронних освітніх ресурсів (ЕОР) виокремити в індустрії ПЗ підсистему зі створення програмних засобів навчального та лінгвістичного призначення.

24. З метою підвищення експорту вітчизняного ПЗ здійснити заходи щодо:

спрощення процедури відкриття та реєстрації нових підприємств, в тому числі з іноземним капіталом;

звільнення від експортного мита виробленої продукції та наданих послуг;

введення пільг за умови придбання засобів виробництва на внутрішньому ринку у частині компенсації ПДВ та звільнення від акцизу.