Якщо вважати ціну 45 — 55 гривень за кілограм телячої чи яловичої вирізки низькою, то нині доволі вдалий час саме для таких покупок. Продавці скаржаться: в піст продаж м’яса дещо скоротився, тому й доводиться трохи зменшувати ціни, інакше можна залишитись із простроченим товаром на руках. Коли порівняти із середніми цінами протягом року, то теперішні знижки не такі вже й помітні. Кілька гривень на одному кілограмі навряд чи серйозно впливають на попит і пропозицію. Втім, навіть таке здешевлення протримається недовго. Продавці не втрачають надії, що вже за кілька тижнів напередодні Великодніх свят ціни стрімко підуть вгору.

Немає у дворі —не буде й на продаж

Але куди цінам зростати? На одній із останніх нарад аграрії краю обговорювали переважно проблеми посівної, проте голова облдержадміністрації Василь Ядуха не забув нагадати сільгосп-виробникам і про ціни на їхню продукцію. Зокрема, зазначив, що вартість свинини на ринках області на дві-три гривні вища, ніж у середньому по країні. Та й яловичина, на його думку, мала б коштувати не більш як 40 — 42 гривні за кілограм. Втім, навіть за теперішніх «дешевих» цін про таке не йдеться. А в моменти підвищеного споживчого попиту вартість тієї самої яловичини доходила і до 70 гривень за кілограм.

Щоправда, протриматись на такій висоті довго не вдалось, бо гаманець середньостатистичного споживача не такий вже й безмежний. Тому продавцям доводиться бути доволі чутливими до всіх тенденцій, аби не переступити межу між прибутками і збитками. Однак більшість швидше готова повірити в те, що ціни підніматимуться, а не падатимуть.

Пані Галина за м’ясним прилавком на продуктовому ринку обласного центру стоїть вже не перший рік. Так склалось, що традиційно спеціалізується на продажу саме яловичини. Разом із чоловіком вони не лише торгують, а й самі купують худобу у сільського населення і доставляють товар на міський ринок. Тільки-но відбувається стрімке зростання ціни, саме таких, як вона, починають називати спекулянтами та хапугами, що наживаються на людях. Мовляв, у селянина скуповують задешево, а на базарі продають занадто дорого, і при цьому самі отримують шалені надприбутки.

Усі подібні твердження пані Галина сприймає з посмішкою. Їх невеликий родинний бізнес і справді дає заробіток, бо інакше, хто б ним займався. Але хіба можна всерйоз говорити про те, що саме такі перекупники і продавці встановлюють свої правила на ринку? Вони — таке ж невеличке коліщатко у доволі складному, але, на жаль, так і невідлагодженому механізмі, що зветься тваринницькою галуззю. А тому разом із споживачами змушені підкорятись всім його правилам.

Нині, приміром, діють такі: купити худобу в господаря стає дедалі важче. І це при тому, що якраз навесні у хлівах масово мали б з’являтись телята. Ще кілька років тому їх з готовністю віддавали перекупникам. Тепер в пошуках за таким товаром доводиться наїздити не один десяток кілометрів по різних селах. А все через те, що корів стало набагато менше, то де ж взятись телятам?

Хоч як це прикро визнавати офіційній статистиці, а лише в січні—лютому загальне виробництво в господарствах населення знизилось майже на п’ять відсотків. Зрозуміло, що цієї пори, коли не збирають урожай з грядки і традиційно до найнижчої планки падають надої молока, мова йде в основному про м’ясне виробництво. А точніше — про його падіння.

На фермах району жодної корови

Загалом на початок березня в області в усіх категоріях господарств налічувалося близько 279 тисяч голів великої рогатої худоби, що майже на відсоток (тобто на 2,7 тисячі!) менше від торішніх показників. Відсоток, здавалося б, зовсім невеликий, і на нього можна не звертати уваги, якби мова не йшла про стабільні багаторічні тенденції до скорочення. Тільки за останній рік кількість корів зменшилась на чотири відсотки, свиней — на дев’ять. То з якого дива така продукція мала б дешевшати?

Є ще одна цифра. Протягом тих самих двох місяців господарствами всіх категорій було вироблено понад 14 тисяч тонн м’яса в живій вазі, і це більше, ніж торік. Та неважко здогадатись, що такий приріст відбувся не так за рахунок розширення виробництва, як через... його зменшення — худоба банально пішла під ніж.

Багато років поспіль вели мову про те, що, скажімо, у Новоушицькому районі постійно зменшується поголів’я. Тепер дійшли до того, що у всіх сільгосппідприємствах району утримується заледве сто голів худоби, причому немає жодної (!) корови. На весь Ярмолинецький район є аж дві ферми із великою рогатою худобою, а в результаті на сто гектарів сільськогосподарських угідь припадає менше однієї корови. Райони, де в господарствах загалом утримується всього по кілька сотень голів корів, перестали бути дивиною.

Коли наводяться такі приклади, здебільшого акцентується увага на проблемах молочного виробництва. Але якраз там ситуація почала потроху змінюватись.

«Молочні» гроші стали чи не найшвидшими у тваринницькому бізнесі,  тому й почали з’являтись нові ферми з сучасними технологіями.

Зате відгодівельні комплекси тепер справжня дивина у селі.

От і виходить, що не відгодівельні комплекси, а дядьківські двори стали основним місцем виробництва м’ясної продукції для ринку. Але й там дедалі менше охочих відгодувати, скажімо, бичка. Зате телят охоче скуповують новостворені молочні ферми. Адже давно стало зрозумілим, що завозити з-за кордону нехай і дуже породистих, але надто вже дорогих нетелей, невигідно. Гарна худоба коштує кілька тисяч євро за голову. А в своїх селах теля на відгодівлю для нової ферми можна купити за 500 — 700 гривень, тому в деяких регіонах вони вже просто нарозхват.

Торік в області у населення було закуплено чотири тисячі телят, які згодом перетворяться на дійну череду. Поза сумнівом, для молочної галузі це обнадійливі тенденції. Але коли ж подібні спостерігатимуться і в м’ясній?

Ціни зростають швидше, ніж виробництво

Поки ми ведемо розмову з пані Галиною, вона обирає шматок гарної телятини:

— Ось свіжа, без жиру, дома відгодована — така коштує 55 гривень за кілограм. А як же дешевше, коли за кілограм живої ваги довелось заплатити 18 гривень. Між цими двома цифрами, начебто, і велика різниця. Але ж за кістки та ратиці стільки не запросиш. Тому на чомусь мусиш програвати, а на чомусь і заробляти...

Влітку телятина буде ще дорожча — не сезон. А скільки коштуватиме свинина, важко прогнозувати, бо хтозна, яких сюрпризів чекати від нашої такої непередбачуваної економіки. Але що, скажімо, зможе запропонувати ринку Славутський район, де на сто гектарів ріллі припадає аж ... 0,3 свині з агропідприємств? А у Старосинявському та Ярмолинецькому — від 2,4 до 2,9 голови на ті ж гектари. Навіть не дуже обізнаному в проблемах сільського господарства покупцеві зрозуміло, що це дуже скромні показники. Із таких не виростають смачні, а головне — дешеві шинки, відбивні та балики.

Навіть статистика зуміла помітити, що за два місяці нинішнього року середні ціни продажу аграрної продукції сільгосппідприємствами зросли на 14 відсотків. При цьому продукція тваринництва встигла подорожчати більш як на 20 відсотків. Такі темпи вражають набагато більше, ніж ті, що пов’язані з нарощуванням аграрного виробництва. І хоча б якими оптимістичними були офіційні звіти про стан справ у галузі, споживач може зробити свої висновки після чергового походу до м’ясних прилавків.

Хмельницька область.

Фото Галини КВІТКИ.