Молочні компанії, які втратили вигідний російський ринок, продовжують зазнавати істотних збитків. Загалом переробні підприємства недоотримують по 10 — 15 мільйонів доларів (!) на місяць. Термінова переорієнтація потужностей на випуск — замість сиру, що став малозатребуваним, — вершкового масла й сухого молока — розрада слабка, справа ця, звичайно, не така прибуткова.
І це проблема не тільки вітчизняних молочних магнатів, як може здатися на перший погляд. Заводи вже знижують закупівельні ціни на молоко від сільгоспвиробників, аргументуючи це втратою ринків збуту для готової продукції. Немає куди продавати сир, отже, відпадає потреба в заготовці великих обсягів сировини для його виробництва. Причому закупівельні ціни на молоко вже знизили багато переробних підприємств — не тільки ті, які втратили російський ринок.
А поради деяких експертів, у тім числі й Мінагропроду, про те, що українські молокозаводи можуть запросто врегулювати ситуацію, варто лише пошукати для себе інші закордонні ринки збуту, наприклад — у Марокко, у самих керівників підприємств викликають хіба що іронічну посмішку. По-перше, Росія під боком. По-друге,
історично так склалося, що український сир сусідам давно припав до смаку й до кишені. І, найголовніше, стільки нашого сиру, скільки з’їдала Росія, не купує ніхто.
Так, у січні, напередодні молочної війни, Україна експортувала 4,9 тисячі тонн сиру. Отож: із цієї кількості 4,3 тисячі пішло в Росію. Казахстан, який посідає з цього показника друге місце, купив у нас 500 тонн. Ще 100 тонн припадає на інші держави. Можна припустити, скільки таких країн, як Марокко потрібно, щоб стабілізувати ситуацію.
