Поневіряння українок, які потрапили в сексуальне рабство, — звична тема публікацій газет усього світу: від Туреччини до Лівану або ПАР. Однак потрапити в рабство, і зовсім необов’язково сексуальне, можна й у себе на батьківщині із власної волі. До того ж сам рабовласник навіть у разі викриття і притягнення до відповідальності, найімовірніше, відбудеться чисто символічним покаранням за набагато «безневиннішою» статтею Кримінального 
кодексу.
Вирішивши зайнятися підприємництвом, мешканець села Плодове, що під містом Таврійськом, спочатку запримітив затишне містечко поруч із жвавою автотрасою Нова Каховка—Скадовськ. На його думку, ділянка площею 0,0096 гектара ідеально підходила для того, щоб побудувати там кіоск із літнім майданчиком і постачати водіїв проїжджаючих машин прохолодними напоями та продуктами. Заважала «дрібничка»: ділянкою проходив підземний газопровід високого тиску, поблизу від якого щось будувати заборонялося. Але заборони, дотримання яких ніхто не контролює, створені для того, щоб не звертати на них уваги. Тому в 10-метровій охоронній зоні газопроводу бізнесмен-кавказець незаконно спорудив міні-кафе й відкрив там торгівлю без будь-якого дозволу.
З кандидатурою продавця теж жодних проблем не виникло: знайома підприємця, яка залишилася без роботи й коштів до існування, легко погодилася стояти за прилавком шість днів на тиждень — щодня по 11 годин без перерви на обід або вечерю. На свого наймача за скромну плату продавець без оформлення і платежів у Пенсійний фонд гарувала понад три роки (!) винятково за усною домовленістю й була дуже вдячна «доброму» роботодавцеві — адже він, благодійник, дає їй шматок хліба. Те, що на цей шматок вона «розмінює» майбутню пенсію, жінці, схоже, й на думку не спадало.
Лише через кілька років «шалманом», що працював на газопроводі, вирішили серйозно зайнятися правоохоронні органи. Прокуратура Нової Каховки, як належить, порушила кримінальну справу, а міський суд визнав хазяїна міні-кафе винним у грубому порушенні законодавства про працю і самозахопленні земельної ділянки. Кавказця засудили до 1,5 року позбавлення волі. Всі начебто задоволені: прокуратура довела кримінальну справу до кінця й може поставити у звітності відповідну «галочку», суд теж справно виконав свою відповідальну місію. Але це на папері. А якщо по совісті, то для головних діючих осіб нашої історії не змінилося геть нічого. До виправної колонії власник побудованої над газопроводом торговельної точки не поїде, бо від відбування покарання він звільнений із річним випробним терміном — не можна позбавляти волі єдиного годувальника дитини-інвалида. З міні-кафе також нічогісінько не сталося: про примусове знесення незаконно побудованої нерухомості й звільнення захопленої ділянки у «справедливому» вироку немає жодного слова. Отже, наш бізнесмен зі своєю покірливою робітницею мають повну волю й далі торгувати просто на газопроводі. До того ж суду про це чудово відомо: у вироку докладно процитовані показання кавказця про те, що «кафе є його єдиним засобом до існування, тому він продовжував використовувати земельну ділянку, і... дотепер користується нею самовільно, незважаючи на складання адміністративних протоколів і накладення штрафу». Він навіть «не заперечує проти того, що зазначена земельна ділянка перебуває в охоронній зоні й через неї проходить газова труба». А чого, скажіть, заперечувати, якщо захоплену землю і відбирати ніхто не збирається?