— Найбільше мене вразило в Америці те, що там дотепер використовують дерев’яні електричні стовпи і такі само шпали на залізничних коліях. У країні розвинених технологій таке можна побачити скрізь, крім Манхеттена та центральних районів великих міст. Так само не забуду нічну крамницю без... продавця.

Професор Вінницького національного аграрного університету Олена Прутська повернулася із стажування в США (Пенсильванський університет). За десять місяців багато побачила. Звісно, США дуже випереджають нас, але ж дерев’яні стовпи...

— Якщо говорити про освіту, то захоплення викликає рівень технічного забезпечення, інтернетизації і довіри, — розповідає пані Олена. —Під час лекції доповідач має всі необхідні технічні засоби. Може в будь-який момент використати фрагмент з телепередач, новин, навіть фільмів. Є можливість виводити не екран інформацію безпосередньо з мережі Інтернет у режимі он-лайн. Так само через Інтернет викладачі спілкуються зі студентами. Розсилають завдання, студенти виконують і також відправляють через Інтернет.

Хоча такої форми, як Інтернет-навчання, в американців нема. Просто кожен курс розроблено і представлено в університетській Інтернет-мережі так детально, що студент може вивчити його, так би мовити, заочно, користуючись авторською розробкою лектора. Скласти іспит також можна через Інтернет (це на розсуд викладача). Їх частка становить приблизно 30% щороку. І ось тут постає питання довіри!

Дивно було чути про так звані угоди, які підписують студенти. Беручись до вивчення певного курсу і отримавши доступ до персонального кабінету викладача, студент підписує зобов’язання чесно і сумлінно, без залучення сторонньої допомоги, виконувати всі завдання, при цьому поважати авторське право, не копіювати і не розповсюджувати матеріали курсу. Щодо екзаменаційної роботи, я була свідком, як лектор давав настанови здобувачам магістерського ступеня МВА (це було перед святами, і студенти мали роз’їхатись по домівках): «Мені байдуже, де ви виконуватимете роботу — в Мексиці, Єгипті чи Філадельфії — головне, щоб зробили її самостійно, у відведені чотири години».

Інтернет в Америці — паралельна реальність, без якої вже не можна обійтись. Наприклад, квиток на міжміський автобус в містечку Стейт Коледж можна придбати лише через Інтернет. Вам на вашу електронну адресу прийде повідомлення зі спеціальним номером і вказівкою, де і коли зупинятиметься автобус. Ви повинні прийти в указане місце і показати водієві номер вашого замовлення. А традиційних кас і автовокзалу взагалі немає.

— У Каліфорнії вразили великі підприємства, — продовжує Олена Прутська. — Приміром, підприємство, що вирощує моркву, забезпечує нею більше половини потреби країни у цьому продукті. Відвідали кооператив, який реалізує більше 40% вирощеної в країні суниці. Були на ранчо з поголів’ям корів м’ясної породи понад 100 000 голів.

Від 60% до 75% (залежно від типу ферми) малих сімейних ферм мають збитки, що перекриваються з інших джерел. Підтримка американським урядом дрібних ферм — це підтримка традиційного способу життя, який вели покоління американців. Одним з вдалих маркетингових ходів, які покликані допомогти виживанню дрібних ферм, стала популяризація і створення умов для розвитку органічного землеробства. Ціни на органічну продукцію, буває, у 2—3 рази вищі, ніж на звичайну.

Ми гостювали у фермерській родині пенсіонерів у Пенсильванії. Господарі — літні люди, вирощену городину вони продають у маленькій крамничці біля дороги. Тут на полицях розкладені помідори, кукурудза, цибуля, кабачки, морква. На кожній продукції вказана ціна. Окремо — коробочка з грошима. Покупець міг сам обрати товар, порахувати, розплатитися і взяти решту. Присутність продавця при цьому не обов’язкова! Ця крамничка відкрита навіть уночі.

Записав Віктор СКРИПНИК.

Вінницька область.

На знімку: мости в Америці вражають своєю довжиною.

Фото надане Оленою Прутською.