Утопія чи обман одеситів?

На розробку Генерального плану Одеси (а вона триває вже більш як вісім років) уже витрачено понад один мільйон доларів. За такі гроші одесити мають право вимагати й зажадали, до речі, від розроблювачів Генплану — Київського науково-дослідного інституту «Гіпроград» якісного виконання замовленої роботи.

Генеральний план міста в силу сформованої ситуації став, по суті, як би цього не хотілося комусь чути, політичним інструментом. Розпорядження про початок розробки архітектурної конституції Одеси було підписано ще Русланом Боделаном вісім років тому.

Тодішній головний архітектор міста Маркоз Мурманов заявив, що курс міської влади однозначний — скорочення на 70 відсотків кількості санаторіїв. «На їхньому місці, — заявляв Мурманов, — міська влада будуватиме житло для багатих для того, щоб на виручені кошти мерія могла б замовляти житло для менш забезпечених людей». Ну, житло для багатих і знищення санаторіїв і справді розгорнулося нечуваними досі темпами. Щоправда, будівництво житла для незаможних одеситів так і не стало одним з пріоритетних завдань міської влади — і колишньої, і нинішньої.

Терміни завершення робіт з розробки Генерального плану не раз переносили — тут були 2006, 2007, 2009, 2011, 2012 роки. Найреальнішим, імовірно, стане нинішній рік.

На першому Генеральному плані було закладено дві прямокутні сітки вулиць і кварталів, що сполучаються під кутом в 45 градусів. У прямокутний каркас вулиць були вписані існуючі й донині площі — Соборна, Старобазарна, а також позначено місце біржової площі. До речі, цікава деталь — у першому Генеральному плані передбачалося розселення жителів за національною ознакою навколо культових споруд — православних храмів, католицьких костьолів, іудейських синагог.

Кожний Генеральний план — це, по суті, маленька історична мініатюра Одеси. За Генпланом 1930 року, приміром, до міської смуги потрапили нинішня Лузанівка, селище Троїцьке, поруч з яким виріс селекційно-генетичний інститут, Куяльницький і Лузанівський курорти, селища Чубаївка, Дмитрівка, Дерибасівка.

У Генплані 1966 року, розробленому під керівництвом архітектора Тандаріна, з’явилися житлові масиви Котовського, Лузанівка, Застава 1, Таїрове.

У 1987 році було розроблено Генплан Одеси до 2005 року. У цьому проекті вперше застосовано зональний принцип планування міста — виділено шість планувальних районів зі своїми центрами. Відповідно до цього Генплану розрахункова чисельність населення Одеси повинна була становити 1 мільйон 300 тисяч осіб. Сьогодні — дещо понад 1 мільйон осіб.

Казати про те, що розроблені київськими архітекторами ескізи й надані розрахунки є істиною в останній інстанції — абсолютно неправильно. Такою істиною можуть стати тільки одесити.

У 2004 році була розроблена Концепція Генерального плану міста. Відбулося так зване громадське обговорення Концепції. Воно мало швидше бутафорський, помпезний характер, ніж серйозна розмова одеситів з архітекторами.

Хоча багато які пропозиції проектувальників, безумовно, не можуть не радувати одеситів. Ну, наприклад, винесення за міську смугу нафтоперевального комплексу, розташованого сьогодні практично поруч з Потьомкінськими сходами. Чи будівництво ландшафтного парку на території полів зрошення. До речі, вони становлять близько 2 тисяч гектарів землі в Одесі, а це 11 відсотків від її загальної площі, вільної від забудов. А всього відповідно до Генплану в місті буде побудовано близько 11 мільйонів квадратних метрів житла. Житлові центри будуватимуть у районі нинішнього залізничного вокзалу й по обидва боки Люстдорфської дороги.

Ну, з висоти 2012 року ідеї про будівництво двох гілок метро, двох сміттєпереробних заводів, технополіс «Хаджибеєвський», штучний острів в Одеській затоці є утопічними мріями. Не більше. Але хто знає, як розвиватиметься наша Одеса? Які подарунки чи удари долі готує нам час? Всі ми по-різному ставимося до влади, але абсолютно однаково — до Одеси — ми її любимо. Ну а якщо любимо, то в наших силах зробити все можливе, щоб не з’являлися залізобетонні потвори на Дерибасівській чи на морвокзалі — мова про готель, що став більмом на оці міста.

До речі, нинішній Генеральний план — останній з документів періоду СРСР, за яким організовується життя міста. А новий Генплан — це завтрашній і післязавтрашній день міста. Упевнений, він буде чудовий.

Головний розроблювач Генерального плану Одеси Тетяна Несвіт (Київ) каже, що в Генплані України Одеса представлена як науково-інформаційний, культурний і рекреаційний центр. Протягом найближчих 10 років планується освоїти п’ять тисяч гектарів, побудувати 140 тисяч квартир, провести реконструкцію Одеського аеропорту, побудувати підземний залізничний вокзальний комплекс, створити ландшафтний парк.