На освітянській ниві запорізького краю завжди вирощували добірні зерна досвіду, який не соромно було пропонувати сусідам. Більш як рік тому «Голос України» опублікував серію матеріалів про низку кращих закладів області. Під час відрядження у січні ц. р. намір був серед іншого знайти нові адреси ефективного управління галуззю, якісного навчально-виховного процесу. І ми їх легко знайшли. Але сьогодні розповімо про оте «серед іншого», бо саме цим жила область на початку року.

 

Їсти подано. Наче з ресторану

У жовтні 2011-го газета опублікувала матеріал «Постачальник з душком», у якому був виведений на світло горе-підприємець, переможець тендерних торгів із забезпечення Кам’янсько-Дніпровської санаторної школи-інтернату рибною продукцією. Він з початку навчального року або зривав поставки, або привозив неякісний товар. І районне, і обласне начальство на статтю не відреагувало. Певне, вважало випадок прикрим винятком. А коли він повторився в обласному центрі — здійнявся галас на всю область. За угодами, підписаними на основі тендерів, запорізька влада закуповувала продукти харчування для шкіл та дитсадків за істотно завищеними цінами. Скажімо, підприємці поставляли капусту за 6,40—6,80 гривень, а в супермаркеті вона коштує максимум 1,20. Картоплю пропонували за 5 (на базарі удвічі дешевше), за кілограм гречки дерли 18 гривень (у магазинах 9 гривень з копійками). Олія обходилася міському бюджету в 22 гривні, що на десять гривень більше від реальної... Міський голова розформував тендерний комітет (про відповідальність його добреньких за чужий рахунок членів не повідомляється) і закликав підприємців-шкуродерів переглянути ціни.

На харчування школярів і дошкільнят у 2012-му передбачено майже 38 млн. гривень. Та цих коштів вочевидь не вистачить, якщо за рис, перловку, цукор, моркву, буряк тощо переплачувати спекулянтам удвічі...

Хтось знайшов, а громада втратила

Найбільш дискусійна проблема Запоріжжя, як, утім, і країни — дефіцит місць у дитсадках.

За роки незалежності тільки обласний центр не дорахувався 158 закладів. Приміщення здебільшого збереглися, але щоб у них знову залунали дитячі голоси, слід завершити оголошений профільним міністром «хрестовий похід». Зробити це непросто, бо частина будівель орендується клубами, фірмами, держустановами, банками, які просто так звідти не підуть. До того ж багато закладів втратили статус дошкільних — у них нині релігійні організації, вищі навчальні заклади, магазини.

Щоб громаді повернути дитсадки, треба пройти через суди і проявити неабияку політичну волю, не продовжуючи терміни договорів оренди. Адже колишні «батьки» міста, даючи добро на відчуження дошкільних закладів, жили одним днем. Нинішні керівники відшукують кошти на капітальні ремонти будівель, занедбаних орендарями. Ідеться, зокрема, про дитсадок на вул. Совхозній. Тимчасові господарі вирізали там труби, познімали вікна і двері... На реконструкцію потрібні понад вісім мільйонів гривень. Про відповідальність орендарів, яким передавалось розтринькане нині майно, схоже, не йдеться. Отже, гроші витягнуть із кишень платників податків.

Заощадливий ректор

«Як людина державна, насамперед всіляко підтримуватиму державну систему вищої освіти, — зазначає голова облдержадміністрації Олександр Пеклушенко. — На мою думку, слід проаналізувати якість надання освіти у приватних закладах та численних філіалах різних університетів, які працюють у регіоні. Нам не потрібні «кіоски» з видачі дипломів».

Наміри похвальні, але втілювати їх доведеться новому керівникові області спочатку в державних ВНЗ. І починати, вочевидь, потрібно не з якості освіти, а з якості керівних кадрів. Бо якщо у ректорському корпусі будуть такі «командарми», як Василь К., колишній ректор одного із університетів, то ні колективу, ні студентам не позаздриш. Їм не до навчального процесу, коли перша особа ВНЗ з бухгалтером ділять бюджетні кошти у вигляді багатотисячних премій. Хочете знати як? Елементарно. Підлеглим пропонувалося йти у відпустку за свій рахунок «у зв’язку з фінансово-економічною кризою». За рахунок економії фонду зарплати, економії коштів на комунальні витрати і отримували ділки сотні тисяч преміальних. До розподілу профком не допускався, серед любимчиків, звісно, були свої люди. Скажімо, особистий водій, який за квартал отримав 24 тисячі гривень преміальних. Можете уявити, скільки поклав у кишеню ректор. Коли крадія притягнули до кримінальної відповідальності, він попросив колектив взяти його на поруки. І при цьому нахаба не визнав себе винним. Колеги більшістю відмовили йому в підтримці і він постав перед судом. Але покарання «по заслугах» не отримав. Кажуть, повернув незаконно отримані преміальні в бюджет і сьогодні навчає уму-розуму тих, хто прагне мати якісну освіту...