Коли ми вже повернулися з відрядження, прийшла новина, що місто Дніпрорудний повністю залишилося без води.
Власне, ця інформація не стала для нас відкриттям, бо проблем у Запорізькій області в житлово-комунальній сфері вдосталь. Можливо, за винятком хіба що Енергодара.
Недаремно, коли ми запитували жителів обласного центру, яке запитання вони хотіли б поставити очільнику виконавчої влади області, одна з жіночок попросила: «Запитайте, чому в Запоріжжі тарифи на житлово-комунальні послуги вищі, ніж в Енергодарі?».
Однак розмір тарифів — не єдина проблема запоріжців. Бо за дев’ять місяців минулого року, як визнав у виступі на сесії обласної ради сам голова ОДА, житлово-комунальне господарство області опинилося на 26-му місці.
Олександр Пеклушенко:— Перше, що потрібно, — зрозуміти коло проблем. Вибудувати пріоритетність і послідовність. Житлово-комунальне господарство зачіпає життя кожної людини. У цьому зв’язку, на жаль, точиться дуже багато дискусій, маємо спекуляції, зокрема і щодо міста Запоріжжя. А коли багато розмов ні про що, то мова йде про інтереси — гроші. І на темі ЖКГ зіштовхується багато інтересів, багато зацікавлених. Для мене найголовніше — захистити інтереси жителів обласного центру. А тому було дано доручення розібратися в ситуації міському голові Сіну і керівнику фракції Партії регіонів у міськраді Кальцеву, зустрітися з людьми, які зробили публічну заяву з цієї проблеми. Друге: вивчити всі моделі, які пропонуються. Після чого провести громадські слухання. І якщо громадські організації, жителі підтримають одну з моделей чи загальну модель — виносити на сесію міськради.
Але... Будь-яка реформа повинна передбачити поліпшення. Люди повинні відчути на собі результат, а не збільшення тарифів. Цього ми не допустимо.
Те, що мешканці Запоріжжя потерпають, відчувалося скрізь. Саме розпочалися морози і всюди було прохолодно — в будинку органів влади, в готелі, який розмістився неподалік. Та й самі жителі казали, що якби не утеплили вікна і балкони, довелося б мерзнути.
І треба ж такому статися, що нам на очі втрапила газета «МИГ» за 24 листопада минулого року. Гадаємо, її варто процитувати з деякими скороченнями.
«...Історія когенераційної станції «Південна» — показовий приклад нашої містечкової тупості. Запуск «Південної» в листопаді 2001 року став знаковою подією для всієї України. Вперше комунальна котельна була модернізована за когенераційною схемою: за рахунок встановлення газотурбінної установки за тих само витрат газу «Південна», окрім тепла, стала виробляти й електроенергію. Напевно, не треба мати сім п’ядей у лобі, щоб зрозуміти, якщо з однієї одиниці палива виробляти вже не одну, а дві одиниці енергії — в нашому разі, теплової і електричної, — то ціна цих одиниць буде нижча, аніж за роздільного виробництва.
Спільний проект компанії «Рассвет» і ЗМКБ «Прогрес» став опорною точкою для розвитку всієї вітчизняної малої енергетики. Керівник «Рассвета» Петро Сабашук, будучи народним депутатом четвертого скликання, на базі практичних напрацювань «Південної» підготував і провів через Верховну Раду два базові закони «Про теплоенергетику»... і «Про комбіноване виробництво теплової і електричної енергії». Вивчати досвід «Південної» приїжджали представники тепломереж із різних куточків країни.
Понад те, на «Південній» було обкатано ще одне ноу-хау «Рассвета» — скрубер, або установку із глибокої утилізації теплоти димових газів. Спочатку димовий газ котла напряму йшов у трубу. До того ж разом із димом виходила і частина тепла... На «Південній» це тепло повернули в систему гарячого водопостачання... Економія природного газу... досягала 12—15 відсотків...
...Була розроблена... програма «Запоріжжя-2005», яка включала і переобладнання котелень за когенераційною схемою, і установку скруберів, і будівництво сміттєпереробного заводу, в якому сміття використовувалося б як безплатне паливо. Але...
...В опалювальний сезон 2004 року місто ввійшло вже без «Південної»...
...Її хоч і короткий, але змістовний досвід ліг в основу для будівництва понад 80 когенераційних станцій в усій країні. А сам Петро Сабашук і його «Рассвет» побудували в Тирасполі найбільшу когенераційну станцію у Східній Європі...
...А наше місто, що гордо іменується «індустріальним центром», в черговий раз трясеться від жаху майбутнього підвищення тарифів на тепло. І йде в ЄБРР по кредит для будівництва конегераційних станцій...»
Намальована колегами картинка, напевне, доволі точно характеризує те, що відбувається у Запоріжжі й області. Недаремно довелося почути і таке:
— Ми у Запоріжжі відчуваємо себе хуторянами.
Фотоетюд Анастасії СИРОТКІНОЇ (з архіву «Голосу України»).
