Лише в одному місці — неподалік сіл Жобрин Рівненського та Грем’яче Ківерцівського районів — Рівненську і Волинську області розділяє високий бетонний паркан. Тут розташовані дві прекрасні оздоровниці: «Пролісок» і «Червона калина». Як їм живеться сьогодні? Що роблять у колективах, щоб не допустити різкого подорожчання послуг і зберегти при цьому гарні умови для відпочивальників?

Обидві оздоровниці розміщені у мальовничому куточку. Ще задовго до того, як їх побудували, місцеві мешканці помічали, що вода з джерел у цій місцині цілюща, що тут багато лікарських рослин, а у річці Путиловці водяться раки — природні індикатори чистоти води. А якщо додати до цього ще й сосновий ліс, повітря у якому надзвичайно чисте, то можна зрозуміти відпочивальників, котрі задоволено кажуть, що отримують в оздоровницях повний релакс.

— Тут дихається на повні груди, а прогулянки сосновим лісом і біля водойми — величезне задоволення, — ділиться враженнями 24-річний відпочивальник «Червоної калини» Віктор Зарудний із Запоріжжя.

— Приїхала до «Проліску» вже втретє. Була восени, взимку і влітку. Це справжня перлина, — не приховує захоплення від краси місцини Ірина з Луцька.

До речі, мінеральну ропу зі свердловини, яку пробурили у цій місцині ще у 1980-му, в Одеському інституті курортології визнали однією з найкращих в Україні. За своїми цілющими властивостями вона близька до вод відомого чеського курорту Карлові Вари і досить добре діє на опорно-руховий апарат, сприяє лікуванню шлунково-кишкового тракту. Такі хвороби лікують в обох санаторіях, а в «Червоній калині» — ще й серцево-судинні.

— У нашому санаторії поряд з іншими методиками практикуємо гідрокінезотерапію — підводне вертикальне витяжіння хребта у мінеральній воді та йодобромних розсолах, які втричі солоніші, ніж морська вода, — розповідає головний лікар «Червоної калини», заслужений лікар України Микола Сивий.

Такі само методики використовують і у сусідньому «Проліску», щоправда, тут мінеральні ванни приймають не традиційно, а в дубових 350-літрових бочках, які створюють відповідний тиск води.

Загалом в обох оздоровницях — сучасне обладнання для діагностики та лікування, широко застосовують лікарські трави, фіточаї і фітонастоянки, лікарські рослини для приготування яких збирають самі. Використовують тут і напрацьовані народом методики лікування. У «Червоній калині», наприклад, це теплотерапія за рахунок прогрітого жита, загальне вологе укутування (іспанський плащ), у «Проліску» — світлолікування, апітерапія — бджолоужалення, а настояна на лікувальних торф’яних грязях річкова вода дуже добре сприяє лікуванню шкіряних захворювань. В обох оздоровницях практикується гірудотерапія — лікування п’явками.

Відпочивальники, з якими розмовляли і в «Червоній калині», і в «Проліску», в один голос заявляють, що позитивна енергетика йде не лише від прекрасних довколишніх пейзажів, процедур, а насамперед від людей, які тут працюють, — добрих, щирих, уважних і привітних. А в оздоровницях працюють мешканці довколишніх сіл, які дорожать своїм місцем, бо у сільській місцевості знайти роботу проблематично.

— Ми ретельно підбираємо персонал, — розповідає головний лікар «Червоної калини» Микола Сивий. — Адже працювати з людьми вміє не кожен. А ми хочемо, щоб до нас приїжджали на відпочинок ще і ще. До речі, у нас уже є постійні клієнти, але раді бачити і нових. Географія, звідки до нас приїздять на оздоровлення, не обмежується лише Україною, відпочивали у нашому санаторії люди з Польщі, Росії, США, Канади, Німеччини — загалом із більш як сорока країн. А з часу відкриття санаторію тут оздоровилося більше 120 тисяч осіб, у тому числі 50 тисяч дітей з районів, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

Дуже багато людей побувало і в «Проліску». Тим паче що він дещо «старший» від «Червоної калини». І спочатку функціонував як літній піонерський табір, а у 1995-му йому було надано статусу санаторію. Директор Валентина Касарда разом з колективом багато зробила для того, щоб «Пролісок» із місцевої оздоровниці перетворився на санаторій всеукраїнського значення: крім жителів Волинської області, тут оздоровлюються люди й з інших регіонів України.

Керівники обох оздоровниць-сусідок кажуть, що дуже важко ламати усталені стереотипи: люди їдуть на вже «розкручені» курорти. Тим часом життя не стоїть на місці — й інші оздоровниці підтягують свої послуги до належного рівня, бо тільки так можна привабити людей. «Червона калина» і «Пролісок» саме серед таких, свідченням цього є багато відзнак на різних конкурсах, зокрема «Золота фортуна», «Сто кращих товарів і послуг України» та інших. Оскільки останніми роками соцстрах бере дуже мало путівок, оздоровниці укладають прямі договори на оздоровлення людей з великими підприємствами України, приймають також індивідуальні замовлення на лікування й оздоровлення. Стараються тримати планку цін на путівки на такому рівні, щоб вони були доступні людям, хоча й це дуже і дуже складно в умовах постійного подорожчання енергоносіїв. У «Проліску», скажімо, з 20 лютого по 20 квітня вони акційні — 199 гривень за добу (сюди входить харчування, лікування, проживання). Робиться це для того, щоб старша вікова категорія могла взяти путівку. У теплі пори року попит на путівки підвищується, оздоровниці заповнені повністю.

— Нам дуже допомагає те, що ми маємо вирощені на нашому городі та в теплицях овочі, свою пасіку, свиноферму, молоко та сир також не зазнають обробки консервантами. Хліб теж свій, як і випічка. Квашені помідори, огірки, капуста також свої, фірмові, — розповідає директор «Проліска» Валентина Касарда. — А тому меню різноманітне і вітамінне. А якби все купували, то це було б проблематично і дорожче.

Попри досягнуте, життя колективів обох санаторіїв далеко не таке безхмарне, як може видатися. Актуальною залишається проблема так званих депресивних періодів: глибока осінь, зима, початок весни.

— Це місяці, коли ми не можемо за рахунок куплених путівок заповнитися, хоча й беремо участь у тендерах, які проводить Міністерство соціальної політики, — розповідає директор «Проліска» Валентина Касарда. — Багато разів і як директор санаторію, і як депутат Волинської обласної ради порушувала питання на рівні міністерства, щоб надсилали до нас не групи дітей, а матерів з дітьми. Адже є потреба лікувати маму з дітьми: мама — дитина, мама — двоє дітей, мама — троє дітей, четверо. Держава несе великі видатки, посилаючи на оздоровлення групи дітей: зберігається зарплата вчителя в школі чи вихователя, плюс тут його потрібно годувати. А скільки коштує перевезення груп?! Якщо все це скласти і порахувати, то виходить, що маму з двома-чотирма дітьми можна безплатно харчувати.

— І річ не лише у видатках, а насамперед, в ефективності оздоровлення, — продовжує Валентина Іванівна. — Мама знає, які обстеження проводили її дитині, що, як лікують, який результат, ефект. Мати побачила тут і продовжила вдома курс лікування. А під час групового оздоровлення дітей вихователь, під опікою якого їх п’ятнадцять, не простежить за всіма так, як мама. Тож, на мою думку, було б непогано, якби у Києві, проводячи тендери, ту свою «групову» політику переглянули повністю. Адже потрібно, щоб витрачені державою кошти давали результат.

Олександра ЮРКОВА, Микола ЯКИМЕНКО.

Рівне—Луцьк.

Фото авторів.

Корпуси санаторію «Червона калина».

Директор санаторію «Пролісок», депутат Волинської обласної ради Валентина Касарда біля стенду з нагородами санаторію.

Головний лікар «Червоної калини», заслужений лікар України, лауреат Державної премії Микола Сивий.