Дотепер пенсіонери області не відчували жодних збоїв із отриманням пенсій. З початку року своєчасно і в повному обсязі було профінансовано 4,7 мільярда гривень виплат. А до бюджету ПФ, що формується в області, надійшло понад два мільярди гривень, що на 81 мільйон перевищило торішні показники. Але навіть такі цифри зростання не вселяють особливого оптимізму. Напружена ситуація на ринку праці та низькі заробітки ставлять на критичну межу і пенсії.
— Якщо за стандартами багатьох країн на п’ятьох працюючих припадає один пенсіонер, то в області картина така: троє працюючих мають заробити кошти для утримання чотирьох пенсіонерів, — пояснює начальник управління ПФ в області Ольга Заярнюк. — А в цілій низці районів на одного зайнятого припадає троє людей похилого віку. Дисбаланс очевидний.
Утім, від цих демографічних проблем уже нікуди не подітися, вони — об’єктивна реальність. Але їх у багато разів підсилює той фактор, що робочих вакансій дедалі менше, а зарплати — дедалі скромніші. За останніх півтора десятиліття працюючих у сільському господарстві та промисловості області поменшало майже на 250 тисяч осіб, і нині їх кількість не перевищує 70 тисяч. Тільки з початку року у Городоцькому, Волочиському, Старосинявському районах втратили роботу від півтисячі до майже тисячі людей. Для невеликих райцентрів це суттєве падіння. Тож платити соціальний внесок у страховий фонд просто нема кому.
Основний тягар цих платежів перейшов на плечі бюджетників. У частині районів саме їх відрахування становлять до двох третин надходжень до ПФ. Та найбільша скрута у тому, що з невеликих зарплат і податки мізерні.
За теперішньої інфляції і шаленого зростання цін фонд оплати праці в області зріс, порівняно до торішніх даних, менше як на два відсотки. А більш як у третині районів не вдалося досягти навіть минулорічних стандартів. При цьому середній рівень зарплати на Хмельниччині на 14 відсотків відстає від загальнодержавного. Та навіть таку скромну платню вдається отримувати аж ніяк не всім працюючим. У низці районів майже п’ята частина зайнятих отримувала зарплату, нижчу від мінімальної. А загалом по області такі заробітки має мало не кожен десятий.
З такими статками важко самому прожити і прохарчуватися. То що казати про утримання пенсіонера? Навіть опосередковане, яке здійснюється через сплату відповідного соціального внеску. В результаті темпи зростання заборгованості до ПФ з початку року становлять 140 відсотків, а в деяких районах борг зріс удвічі.
Для того щоб 417 тисяч хмельничан похилого віку не відчули збоїв із пенсіями, кожна друга гривня для них має бути зібрана на місцях. До кінця року це понад мільярд гривень. Завдання вкрай напружене, і влада обіцяє, що використовуватиме всі методи, аби його виконати. Знову працюватимуть на місцях комісії, які стежать за погашенням боргів у заробітній платі. Знову каратимуть керівників, які їх накопичили. Знову діятимуть робочі групи, що слідкуватимуть за легалізацією зайнятості. Знову продаватиметься майно та продукція боржників...
Увесь цей комплекс заходів уже став традиційним. І не можна сказати, що вони не дають певного результату. Та все ж не того, на який очікує ПФ і всі його підопічні. Бо цього вкрай мало. Потрібна здорова та ефективна економіка з робочими місцями та пристойними зарплатами. А цього якраз і немає. І намагань зрушити цю проблему знизу замало.