Тепер і тирса дефіцит

Купи тирси і різних обрізків деревини у придорожніх смугах, лісах — таку не вельми привабливу картину ще донедавна нерідко можна було бачити в лісах Волині і не тільки. Відходи деревообробки в Україні переважно викидалися. Винуватців виявляли, змушували сплачувати штрафи. Але стихійні звалища не зникали, а лише перекочовували в інші місця. Та минули роки і до колишнього «сміття» з’явився інтерес, насамперед економічний. Торік у серпні паливні брикети з тирси розпочали випускати і на державному підприємстві «Любешівагроліс».

Наприкінці лютого ми побували на цьому виробництві. Побачене приємно вразило. Компактне сучасне обладнання дає змогу виготовляти за зміну три тонни брикетів. Паливо одразу отримало добрий ринок збуту.

Споживачам у ньому подобається багато що, зокрема й зручне фасування. У поліетиленовому пакеті — по 12 брикетів. Складені докупи 96 упаковок теж обгортають плівкою. Важить такий блок тонну. Захищене від атмосферного впливу паливо можна зберігати і в закритих приміщеннях, і під навісами. Брикети не розсипаються, не забруднюють приміщення, не займають багато місця. А найголовніше — вони економні. Тонна брикетів, яка коштує 800 гривень, за енергоємністю еквівалентна 540—550 кубометрам газу. Під час спалювання вони виділяють у 15 разів менше оксиду вуглецю (СО2), ніж природний газ, і в 40—50 разів менше, ніж кам’яне вугілля. Зольність — менш як відсоток, а вугілля — 30 і навіть більше. Важливо, що отриманий від спалювання брикетів попіл екологічно чистий, ним одразу можна удобрювати город чи садок. Недарма в Європі заохочують використання такого безпечного для довкілля палива.

Директор ДП Любешівагроліс» заслужений лісівник України Віктор Симонович охоче знайомить із виробництвом. Розташоване воно у великому приміщенні, де досить місця і для сировини, і для складання готової продукції. Тирсу спочатку просіюють через спеціальні сита. Великі фракції йдуть для спалювання в печі, дрібні подають у спеціальну камеру барабанного типу для просушування. У ній вологість сировини доводять до восьми відсотків. Потім тирса подається на прес. Цікаво, що для формування брикетів не потрібно додавати жодної в’яжучої речовини. Під високим тиском із деревини виділяється речовина, яка міцно склеює брикет в єдине ціле.

Устаткування працює цілодобово. За три зміни виготовляють дев’ять тонн брикетів. На це йде 50—54 кубометри тирси. Проблем із сировиною поки що немає. У районі працює два лісгоспи: державний і колишній міжгосподарський, які вирубують і переробляють 50—60 тисяч кубометрів деревини. Раніше щорічно в них нагромаджувалося до десяти тисяч кубометрів тирси. Окрім того, на території району діє понад сто приватних пилорам, на яких утворюється більш як 15 тисяч кубометрів тирси і стільки ж деревовідходів.

Однак, ураховуючи, що обсяги виробництва брикетів зростатимуть, може постати проблема із сировиною.

— У районі багато земель облогує, заростає чагарниками, то чому б не висаджувати на них енергетичну лозу, — пропонує директор «Любешівагролісу» Віктор Симонович. — Звичайно, це потребує великих інвестицій, але справа для нашого краю з його бідними землями перспективна.

Спочатку більшість брикетів «Любешівагроліс» відправляв до Польщі. Однак нині зріс інтерес до цього виду палива і в районі. Його охоче беруть для опалення місцевого технічного коледжу, шкіл у селах Воля Любешівська, Мукошин, Судче, дитячих садочків у Малій Глуші, Підкорміллі, адмінприміщень Великоглушанської та Цирської сільських рад. Щомісяця активніше купують його й мешканці приватних будинків. Особливо тих, де встановлено сучасні котли.

Господарів приватних садиб приваблює й те, що тривалість горіння брикетів удвічі довша, ніж дров. А тепла виділяється значно більше, оскільки цільність брикетів значно вища, ніж деревини, до того ж вони сухі й енергія не витрачається на випаровування зайвої вологи.

До речі, «Любешівагроліс» далеко не єдине на Волині підприємство, яке з колишніх відходів виготовляє екологічно чисте паливо. Усі вони можуть розраховувати на підтримку місцевої влади.

 

Волинська область.