До її команди входять ті, хто працює прозоро і перспективно
У докризові часи приблизно 80 відсотків надходжень до бюджету області давали здебільшого десять великих підприємств — Сєверодонецький «Азот», Лисичанський НПЗ, Алчевський меткомбінат, вугільні та інші виробництва. Як відомо, діяльність і розвиток цих мегапідприємств визначає власник, який у більшості випадків перебуває за межами не тільки Луганщини, а й України взагалі. Виходить так, що, використовуючи ресурси регіону, в тому числі і його енергетику, ці підприємства великою мірою залежать не від процесів, що відбуваються в рідній області і рідній державі, а від того, що відбувається у світі. Скажімо, від обвалу цін на метал, зниження потреби у вугіллі, «просідання» енергетики тощо. Одне слово, у великому бізнесі є проблеми, що спустошують бюджет регіону, однак місцева влада впливати на ситуацію не може. Ну як вона, приміром, може вплинути на котирування цін на метал Лондонської біржі металів? Тому очільники області обрали для себе інший напрям — розвивати підприємства середнього та малого бізнесу. Саме ті, які не лише пережили кризу 2008—2010 років, а й довели свою життєздатність.
Стратегія ідеї
Приплив інвестицій сприяє розвиткові економіки. Тому, коли в розвиток виробництва власник вкладає великі кошти, — це, безперечно, позитивний чинник. Але є й зворотний бік. Будь-який технічний прогрес, переоснащення, особливо великого підприємства, призводить у підсумку до скорочення робочих місць, вивільнення робочих рук. Розвиток малого і середнього бізнесу, навпаки, припускає розширення виробничих площ, створення не лише нових робочих місць, а й розвиток реальної внутрішньогалузевої кооперації. Вона дає змогу підприємствам регіону налагодити довгострокові виробничі відносини між собою й у такий спосіб підтримувати одне одного.
Головною ідеєю стратегії керівників області в цьому напрямі став проект «Золота сотня», що стартував у грудні 2010 року. Координацію його роботи доручили обласному комунальному підприємству «Регіональне агентство сприяння інвестиціям». Для початку було визначено перспективні підприємства, що працюють у реальному секторі економіки, щомісячний оборот яких становить понад мільйон гривень. На думку першого заступника голови облдержадміністрації Едуарда Лозовського, ці параметри насамперед свідчать про життєздатність підприємств у період кризи та професіоналізм їхнього менеджменту. Знайомство з ними мало принципову відмінність від колишніх методів роботи, що також немаловажно. Бралися в розрахунок не статистичні дані стосовно, скажімо, податкових оборотів або відомості Пенсійного фонду і страхових структур, а обов’язкове відвідування підприємства, спілкування із власником, керівниками та персоналом безпосередньо на місці. В яких умовах працюють люди? Чи є вільні площі для розвитку виробництва і як, власне, реалізовуватимуть амбіційні задуми? Тобто компетентна команда фахівців повинна була тверезо оцінити перспективи підприємства й визначити свою реальну допомогу.
За період із січня по квітень 2011 року ця команда об’їхала всю область, за винятком декількох віддалених сільгоспрайонів, зосередивши увагу на реальному секторі економіки. Загалом було відібрано близько 100 підприємств, але в процесі роботи з ними для участі у проекті «Золота сотня» взяли трохи більш як 50. Після другого відбору їх стало майже наполовину менше. Як з’ясувалося, не всі підприємці були готові працювати із владою, гадаючи, що їхній бізнес буде краще розвиватися без сторонньої допомоги. «Що менше про мене знають, то краще для мого бізнесу!» — заявляв дехто.
Що під силу «Золотій сотні»?
Кажучи про фінансові проблеми, керівники великих підприємств найчастіше скаржаться або на неповернення ПДВ, або на недоробку окремих державних структур влади. Зводиться все до того, що високопоставлені чиновники «одних люблять, а інших не люблять». У спілкуванні з керівниками, котрі входять до складу «Золотої сотні», розмов про фінансові проблеми не почуєш. І не тому, що їх немає. Швидше за все, ця категорія ділових людей адекватно оцінює події, що відбуваються, і сподівається здебільшого на власні сили. Це керівники вже нової формації.
Можливо, це здасться дивним, але багато підприємств малого і середнього бізнесу створювалися й розвивалися саме в період фінансово-економічної кризи. 2011 рік у Луганській області став знаковим у тому плані, що у відносинах влади та бізнесу відбулися істотні зміни на краще. До того ж ініціатива йде від лідера області Володимира Пристюка. Сьогодні, наприклад, кожен другий керівник підприємства регіону відзначає, що влада стала більше бувати на місцях, цікавитися ситуацією й головне — визначати свою допомогу. Така зацікавленість цілком логічна: сьогодні владні структури допоможуть підприємцеві, використовуючи свої механізми й можливості, а завтра бізнес, що успішно розвивається, допоможе рідній території в підвищенні добробуту населення. У чому конкретно може допомогти «Золота сотня»?
Підприємство «Клівер» одне із перших в області налагодило виробництво штучних сапфірів. Цим зацікавився ізраїльський бізнес, однак відправити продукцію закордонному споживачеві виявилося не так просто. Митниця була поставлена у глухий кут: чи то на Луганщині стали добувати сапфіри й активно експортувати до Ізраїлю, чи то це... прихований канал контрабанди? Митні правила відповіді не давали. Обласна влада ініціювала зустріч підприємців і митників, під час якої сторони дійшли правильного рішення. Виробники пояснили характер свого виробництва, а митники переконалися в тому, що це технічний камінь, і митні коди на експорт змінили, дотримуючись водночас букви закону. Але яскравіший приклад можна навести стосовно Рубіжного.
Як показує практика, найбільше учасників проекту «Золота сотня» турбують стосунки або з місцевою владою, або з постачальниками послуг. Частіше проблеми виникають із Луганським енергетичним об’єднанням під час залучення нових потужностей. Є проблеми з підготовки технічної документації під час прокладання нових комунікацій стосовно води та газу, коли, скажімо, за послуги доводиться платити астрономічні суми. З органами само-
врядування виникають проблеми іншого характеру. Найчастіше вони стосуються виділення й оформлення землі. Агентство розвитку інвестицій щодо цього допомагає знайти правильний вихід, не порушуючи закон.
Зупинятися не можна
«Золота сотня» зачіпає ще один істотний нюанс — людський чинник. Скажімо, 90 відсотків команди — це керівники підприємств машинобудівної галузі. По суті, це конкуренти. Водночас вони учасники одного проекту, елітарного клубу, що розв’язує їхні загальні проблеми, дає можливість дружнього, людського спілкування. За спостереженнями Юрія Бережного, більшість учасників проекту стали чіткіше вибудовувати бізнес-плани розвитку своїх підприємств, розуміти економічні проблеми області й визначати свою частку участі в їхньому розв’язанні. З другого боку, обласній владі вдається впливати на процес виробництва певних товарів, не допускаючи їхнього надвиробництва або, навпаки, дефіциту.
Через те, що підприємства мають різну структуру, раніше під час вибору кандидатів у «золоту» команду здебільшого доводилося орієнтуватися на рекомендації місцевих органів влади. Мовляв, на своїй території їм видніше. Однак це не спрацювало. На жаль, частина гідних підприємств залишилася без уваги, тому робота з поповнення «Золотої сотні» триває. Деякі підприємці з тих, хто хотів подумати, уже вирішили поповнити лави команди, побачивши перевагу участі у цьому проекті. Ще частина підприємців прийшли в «сотню» після того, як легалізували свій бізнес. Найактивніша робота триває в Луганську та Алчевську, які мають великі виробничі потенціали. Одне слово, зупинка не передбачається.
Луганська область.
