У номері від 11 лютого ми давали поради підприємцям, як грамотно припинити бізнес-діяльність, якщо справи не «клеяться». Цього разу розповімо, що робити з фірмою, діяльність якої зайшла у глухий кут, не приносить прибутку, немає жодних перспектив. Якщо ви засновник такої фірми — можливо, краще ліквідувати своє дітище та розпочати справу з нуля або зайнятися чимось іншим.

 

Українське законодавство містить принцип — юридичні особи (простіше кажучи — фірми, компанії) у своїй діяльності є самостійними одиницями. Якщо ви заснували фірму, передали їй певну суму грошей або майно, то відповідаєте за зобов’язаннями фірми лише в межах цієї суми грошей та всього цього майна. Ніхто не має права, в разі якщо фірма заборгує гроші, звернути стягнення на ваші особисті статки. Ви — самі по собі, фірма — сама по собі. Такий стан речей дає можливість недобросовісним бізнесменам не надто перейматися питанням ліквідації непотрібних «відпрацьованих» компаній: полишили справи та й годі. Адже оформити ліквідацію фірми набагато важче, ніж її створити. Число таких покинутих фірм-сиріт обчислюється сотнями тисяч.

Справді, в законодавстві немає відповідальності для засновників покинутих фірм. Утім, є вірогідність того, що це питання все-таки буде законодавчо врегульовано, і тоді, не виключено, стара фірма ще нагадає про себе новими проблемами.

Тож, припиняючи діяльність своєї компанії, необхідно правильно пройти процедуру ліквідації. Тим більше потрібно це зробити, якщо на фірму записано майно або на банківських рахунках є залишки коштів.

Розглянемо процедуру поетапно.

Крок перший. Повідомлення про намір припинити діяльність фірми.

Насамперед необхідно визначитися, хто безпосередньо займатиметься процедурою ліквідації. Якщо ви є одноосібним засновником фірми, можете зробити все само-

стійно, якщо у фірми є директор, засновник може наділити його відповідними повноваженнями. Якщо ж засновників декілька або є намір довірити процедуру сторонній особі, то тут не обійтися без довіреності. «Довірити» процедуру ліквідації можуть лише ті особи, які самі мають повноваження, тобто засновники.

Для того, щоб розпочати процедуру ліквідації юридичної особи, потрібно звернутися до районної (міської) адміністрації за місцем реєстрації юридичної особи. Подати необхідно лише один документ — рішення засновників про припинення діяльності.

Рішення складається в довільній формі, якщо засновників декілька, тоді у формі протоколу: «зібралися такі-то», «голосували та вирішили те-то». У рішенні обов’язково повинна бути інформація про те, хто виконуватиме функції ліквідатора фірми (ліквідаційної комісії).

Ліквідатор займається «рутиною», він є керівником фірми на період ліквідації, крім цього, він ще й відповідає за законність всієї процедури.

Окрім згадки про ліквідатора, в рішенні повинно бути визначено строк, протягом якого кредитори компанії, що ліквідується, можуть заявляти свої вимоги. Строк має бути не менш як два і не більше шести місяців, який саме — це залишається на розсуд засновників.

Отже, резюмуємо. На першому етапі необхідно підготувати документ — рішення засновників фірми про ліквідацію. У ньому зазначити особу ліквідатора та строк для заявлення вимог кредиторами. Цей документ необхідно подати до державної адміністрації за місцем реєстрації фірми.

Крок другий. Власне ліквідація.

З наступного після подачі державному реєстратору рішення про ліквідацію дня починається перебіг строку для заявлення кредиторами своїх вимог — такий, як ви визначили в рішенні (не менш як два та не більше шести місяців).

За цей час бажано самостійно знайти можливих кредиторів, принаймні звернутися до податкової та Пенсійного фонду. Чому це потрібно зробити? Якщо кредитори або держоргани матимуть до вас претензії, вони звернуться безпосередньо до реєстратора і зупинять процедуру ліквідації на невизначений строк. У такому разі відновити процедуру та ліквідуватися в мінімальні строки буде дуже складно. Тож шукайте порозуміння.

Нещодавно в українське законодавство було внесено зміни: відтепер немає необхідності «бігати» за податківцями та працівниками Пенсійного фонду й випрошувати довідку, що в них немає до вашої фірми претензій. Якщо таку довідку не надають, а претензій таки немає, ліквідувати підприємство можна за принципом «мовчазної згоди», тобто є претензії — чиновник повинен їх письмово обґрунтувати та надіслати реєстратору, а якщо немає — то й немає перешкод для ліквідації.

У разі, якщо на балансі фірми є якесь майно або на банківських рахунках є гроші, щоб не «поховати» все це разом із фірмою, потрібно залучити до процедури бухгалтера та скласти так званий ліквідаційний баланс. У балансі буде відображено всі цінності, що їх має фірма. Якщо у фірми немає заборгованості перед бюджетом або кредиторами, все це перейде до засновників. Для ліквідації «порожньої» компанії складати ліквідаційний баланс немає потреби.

За час, відведений для заявлення претензій кредиторами, необхідно зробити ще одне. А саме: звернутися до Державної архівної служби та передати архівній установі документи компанії (трудові договори, установчі документи, накази тощо) на зберігання. Архівна установа, в свою чергу, надасть довідку про прийняття документів. Цю довідку потрібно буде надати державному реєстратору.

Тож після завершення дво—шестимісячного строку можна повертатися до державного реєстратора та «ставити крапку» в процедурі реєстрації. Для цього потрібно надати такі документи:

— заповнену реєстраційну картку визначеної форми (бланк можна отримати у реєстратора або роздрукувати з Інтернету);

— довідки з податкової та Пенсійного фонду про відсутність заборгованості (нагадаємо: якщо довідки чиновники не видають, у вас є право на ліквідацію за принципом «мовчазної згоди»);

— довідку про прийняття документів фірми архівною установою.

Якщо реєстратор не має законних підстав для відмови, отримавши документи, він повинен протягом одного робочого дня внести до реєстру запис про припинення юридичної особи, а наступного після цього дня видати вам (надіслати поштою) повідомлення про ліквідацію. З цього моменту фірма більше не існує.

І насамкінець. Спілкуватися з державним реєстратором можна двома способами: особисто — тоді з собою потрібно мати паспорт та підтвердження повноважень, або поштою — у цьому разі ваш підпис як засновника на документах має бути засвідчений нотаріально, а відправляти кореспонденцію потрібно рекомендованим листом з описом вкладення.