М’ясний ряд

Якщо в селі відкривається ковбасний цех — люди радіють: буде робота. Хоча вона тяжка, здебільшого ручна, часто-густо малооплачувана, нелегальна, ще й для здоров’я шкідлива, а буває — просто руйнівна. Довелося якось спілкуватися з жінками-ковбасницями в поліклініці... У них були вихідні, бо цех їхнього хазяїна кілька днів тому вночі пограбували. Була стрілянина, «маски-шоу», в селі всі налякані. Прийшли молодиці вранці на роботу — а тут міліція, податківці... Ну і їх, нелегалів, як то кажуть, «вирахували». Наказали власнику оформити працівників. Не повірите, жінки мало не плакали: «Як же тепер він викрутиться?!». Себе з букетом хвороб, облізлими нігтями, без стажу для пенсії вони не шкодували...

«Районна влада постійно зустрічається із власниками ковбасних цехів, — розповідає перший заступник голови Кам’янець-Подільської райдержадміністрації Ніна Фабіянська. — Тиснемо на них, щоб людей оформили. Вони нам про свої проблеми розповідають. Нині більшість зупинили виробництво. Кажуть: сировина дорога, немає збуту. Влада готова сприяти всім підприємцям, які працюють чесно, прозоро та відповідально».

А яку «начинку» для місцевого бюджету приносять м’ясопереробники? Продукція харчової промисловості в сегменті економіки району становить 22,5 відсотка. Сюди ж відносяться і ковбасні вироби. «Переважна частина м’ясопереробників сплачують єдиний податок, — пояснила начальник управління економіки Кам’янець-Подільської РДА Ольга Чіпізубова. — Також до місцевого бюджету від них надходить земельний податок або плата за оренду землі та податок із доходів фізичних осіб». Начальник районного фінансового управління Олександр Федик уточнює: «З усіх ковбасних підприємств, зареєстрованих у районі, за минулий рік до бюджету надійшло 1828,4 тисячі гривень, у тому числі прибуткового податку — 1095,8 тисячі, плати за землю — 571,2 тисячі. Частка цих податків у власних доходах зведеного районного бюджету становить 3,1 відсотка. Небагато. Але є в краї великі підприємства, які мають таку само частку.

Від недобросовісного, нечесного м’ясопереробного бізнесу страждають не тільки ті, хто на нього працює, а й ті, хто споживає продукцію таких виробників. І знову-таки крайніми передусім опиняються селяни, бо вони зазвичай намагаються купити дешевші ковбаси, не дуже цікавляться супровідними документами, часто беруть «палочку», дві до святкового столу «з рук». Один з органів, що контролюють ковбасне виробництво — районне управління державної ветеринарної медицини, — засвідчує: недоліків є доволі.

Керівник управління Олександр Решетнік запевняє: «Якщо виявляємо порушення, застосовуємо відповідні санкції. За минулий рік тимчасово зупиняли роботу переробних підприємств 127 разів, накладено було 279 штрафів на суму 29104 гривні, вилучено 5260 кілограмів неякісної, небезпечної продукції, утилізовано на Хмельницькому утильзаводі 3870 кілограмів, відправлено у слідчі органи 1390 кілограмів, а вони вже після перевірок передали для утилізації. За січень цього року ми обстежили 16 підприємств, є сім приписів, три штрафи».

Торгову марку «ПП Крупельницький А.А.», відому ще як «вербецькі ковбаси», вважають одним із успішних цехів. Він і нині, коли інші позакривалися, розмірено працює. «Ми вдячні Андрію Анатолійовичу, — каже Ніна Фабіянська, — за те, що своїх працівників він легалізував».

Наразі на виробництві трудяться майже сто селян. Тут виробляють понад сто найменувань продукції. На своєму офіційному сайті ковбасня нещодавно розмістила карту, на якій кожна область держави позначена «її» прапорцями, що означає: «вербецькі ковбаси» продають по всій країні. Окрім того, це чи не єдина в області м’ясопереробна фірма, яка впровадила європейську систему управління якістю — ІSO ДСТУ 9001:2009, стала переможцем всеукраїнського конкурсу.

Вербецькі ковбасники вважають, що на плаву вони винятково завдяки високій якості своєї продукції, що із самого початку діяльності стало пріоритетом цього виробництва. Розмовляємо з виконавчим директором з якості Наталією Зарецькою. Вона сім років пропрацювала за кордоном, у Німеччині, де мала такі само обов’язки, лише в іншій галузі. Наталія Леонтіївна каже: «На ковбасній ниві дуже велика конкуренція, але саме вона нам допомагає в роботі. Ми здійснюємо особливий підбір сировини, що надходить також і з власної ферми. Перший камінь у побудову нашого виробництва було закладено в 2001 році, а нині площа розширилася в 10 разів, цех перебуває у процесі постійної модернізації та вдосконалення технологічного процесу. Політика якості нашої фірми ґрунтується на особливому підборі сировини. Що дало нам запровадження ІSO? Передусім закріплення відповідальності за здійснення всіх процесів. Згідно з вимогами стандарту персонал проходить постійні навчання і за межами підприємства, і всередині. Ми плануємо запровадження й іншої системи —  ХАССП (Hazard Analysіs and Crіtіcal Control Poіnts — Аналіз ризиків і критичні контрольні точки), що дасть змогу досягти максимальної безпечності продукції. Хіба українці гірші за європейців, що мусять споживати продукти, які можуть завдати здоров’ю непоправної шкоди?!»

Кілька сільських споживчих товариств району вирішили відкрити прилавки місцевих товарів за ціною виробника. У списку й Гуменецьке споживче товариство. «Вербецькі ковбаси» розташовані саме на його території. Тож місцеві селяни невдовзі купуватимуть ці вироби за нижчими цінами.