Реалізація адміністративно-територіальної реформи сприятиме створенню правових умов та можливостей для укрупнення шляхом добровільного об’єднання територіальних громад. Це буде важливим фактором посилення гарантій місцевого самоврядування, підвищення його ролі у вирішенні питань місцевого значення, формування дієздатних територіальних громад.
Сучасний стан місцевого самоврядування в Україні характеризується наявністю низки значних проблем, які стримують його подальший розвиток. Серед основних — відсутність дієвих повноважень в органів місцевого самоврядування щодо вирішення питань місцевого значення, дублювання повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади і, звичайно ж, те, що немає достатньої матеріальної та фінансової основи для реалізації виконання наданих повноважень.
Залишається невирішеним одне з базових питань — не створено територіальної основи для функціонування місцевого самоврядування, особливо на рівні територіальних громад. Тим самим значна частина земельних та інших природних ресурсів, які мали б стати матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування, виведено з-під його юрисдикції.
Тому адміністративно-територіальну реформу треба проводити обов’язково, але при цьому не придумувати свій український велосипед, а йти шляхом, який давно пройшли інші країни. У більшості європейських країн головним суб’єктом місцевої влади і розпорядником бюджету є базова територіальна громада, котра складається з жителів одного чи кількох невеликих і близько розташованих населених пунктів. Прикладом може бути Польща, досвід якої ми вивчали. Проте, упевнений, сліпого копіювання польської моделі не повинно бути, бо Україна має свою історію і територіальну специфіку.
Утворення адміністративно-територіальних одиниць, на мою думку, повинно здійснюватись з урахуванням економічних, політичних, екологічних, географічних, демографічних, історичних і культурних факторів. Сформувати самодостатні територіальні громади, які володіли б відповідними матеріальними і фінансовими ресурсами, територією та об’єктами соціальної інфраструктури, необхідними для ефективного виконання покладених на них завдань і функцій. Перш за все це створення комунальних підприємств, що забезпечать благоустрій територій, утримання доріг, заготівлю сільськогосподарської продукції, надання інших послуг, що є необхідними для даної громади. Саме громада сформує необхідну мережу закладів освіти, медицини, культури, соціального захисту, що дасть змогу забезпечити надання необхідних послуг і головне — раціональне використання матеріальних і фінансових ресурсів. Має змінитися сама система контролю за відповідними установами, не зверху контролюючими органами, а самою громадою, яка їх створює, фінансує і контролює.
Адміністративним центром об’єднаної територіальної громади визначається населений пункт, яким має розвинену інфраструктуру і розташований найближче до географічного центру об’єднаної територіальної громади. Відстань від центру до найвіддаленішого населеного пункту цієї громади не повинна перевищувати 20 кілометрів шляхами сполучення з твердим покриттям. Територіальним громадам необхідно передбачити надання державної фінансової підтримки, передбачити надання їй субвенцій на формування відповідної інфраструктури. Пропозиції щодо надання такої фінансової підтримки подає обласна державна адміністрація за поданням місцевих рад. Загальний обсяг субвенції визначається Законом «Про Державний бюджет» та розподіляється між бюджетами новостворених територіальних громад пропорційно площі та кількості сільського населення такої громади з рівною вагою обох цих факторів.
Створення громад з відповідною кількістю населення (4—10 тисяч людей) обов’язково братиметься до уваги і чинник доступності до центру громади, густоти населення та площі. Для кожної громади повинен застосовуватися індивідуальний підхід з урахуваннями всіх суттєвих умов. Головне — забезпечити необхідний доступ до закладів соціально-культурної сфери. Дитячий садок, фельдшерсько-акушерські пункти, лікарські амбулаторії, дороги, освітлення, комунальні послуги, водопостачання може надати тільки один інститут — місцеве самоврядування. Чому ж сьогодні місцеве самоврядування не виконує цих функцій? З двох причин: відсутність повноважень і ресурсів. І те, і інше повинна дати реформа.
Наведу такий приклад. На території нашого Березнівського району з населенням близько 63 тисяч людей існує 25 сільських, селищна та міська ради, які нараховують від 500 до 7 000 осіб. Після реформування можна сформувати 10—12 територіальних громад, що дасть можливість на половину зменшити їх кількість. Вивільнені кошти можна скерувати на надання соціальних послуг на місцях.
У територіальних громадах, які складаються з кількох поселень, має бути впроваджено механізм представництва виконавчого органу ради такої громади у поселенні через інститут старост та має бути передбачено існування у таких поселеннях органів самоорганізації населення. Сільський староста у селах, за винятком її адміністративного центру, відповідно до порядку, встановленого Статутом територіальної громади або рішенням ради, на строк повноважень ради обирається як представник виконавчих органів ради в даному селі. Староста громади може бути посадовою особою місцевого самоврядування та свої функції здійснювати за контрактом, укладеним між ним та виконавчим комітетом ради. Контрактом на основі закону визначається обсяг функцій старости, розмір оплати його послуг, територія юрисдикції, інші умови за угодою сторін. Тобто кожен населений пункт отримує людину, яка буде підтримувати порядок та обстоювати інтереси свого села.
У великих територіальних громадах люди, що проживають у маленьких селах, не повинні відчувати себе покинутими і такими, що ніяк не впливають на управління у громаді та від яких нічого не залежить.
Чи можна сьогодні здійснити комплексні реформи децентралізації влади та посилення спроможності органів місцевого самоврядування без реформи адміністративно-територіального устрою? Навряд чи. Адже нинішня система адміністративно-територіального устрою є настільки архаїчною і суперечливою, що забезпечити спроможність більшості громад виконувати надані законом повноваження просто неможливо.
Віталій ЛАШТА, голова Березнівської районної ради Рівненської області.
