Кремнієва долина у нас? Спустіться на землю

Гарвард — один з найвідоміших університетів США, майже ровесник нашої Києво-Могилянської академії. Цей приватний університет має найбільший у світі цільовий капітал (на вересень 2010 року — 27,4 млрд. доларів).

У Гарварді працює майже 2100 викладачів і навчається 6700 студентів та 14500 аспірантів.

Гарвардський університет закінчили вісім президентів США, 49 лауреатів Нобелівської премії були його студентами, викладачами чи співробітниками. Університет посідає перше місце в країні за числом мільярдерів серед випускників, а його бібліотека — найбільша в США. Відчули відмінність, як кажуть?

Інший приклад — Кремнієва (Силіконова) долина.

До середини XX століття цей регіон на півночі Каліфорнії славився переважно досягненнями сільського господарства. Нині він — один з найбільших у світі центрів розвитку високих технологій та інновацій.

Усе розпочалося із Стенфордського університету, який у 20-х роках минулого століття для підвищення престижу свого закладу запросив до себе на роботу шанованих викладачів з низки ВНЗ Східного побережжя, в тому числі професора електротехніки Фредеріка Термана з Масачусетського технологічного університету. І розпочалась серія важливих для того часу розробок.

Загальний бюджет на спонсорські дослідження у Стенфорді становив 660 млн. дол. США, 905 з яких фінансувалися федеральним бюджетом, а 105 — корпораціями, фондами і приватними особами.

Отже, правильно вибрана ідея, залучення до її реалізації відомих учених, необхідне фінансування та державна підтримка вирішили долю і дали життя Кремнієвій долині.

Нарешті, третій приклад для порівняння — російське Сколково — науково-технологічний комплекс з розробки та комерціалізації нових технологій. В основу задуму взято ідею Кремнієвої долини та інших зарубіжних центрів. У комплексі передбачено створити особливі економічні умови для компаній, що працюють у пріоритетних галузях модернізації економіки Росії.

Комплекс розміщено на території 400 га, його будівництво розраховано на три—сім років, а наукове середовище там може сформуватися за 10—15 років. У березні 2011-го Росія відкрила в Каліфорнії офіс інноваційного центру «Сколково», тут вже отримали резиденції 333 компанії.

Президент РФ доручив уряду розробити особливий правовий, адміністративний, податковий та митний режим функціонування цієї території.

Будівництво «Сколково» стане в 100—120 млрд. рублів. Для роботи в комплексі, керівництва окремими підрозділами запрошено відомих закордонних учених, лауреатів Нобелівської премії.

У квітні 2011 року розпочав роботу Відкритий університет Сколково — не освітній заклад, а своєрідний резерв магістрантів та аспірантів. Заняття ведуть англійською мовою, лектори — відомі особистості російської та зарубіжної науки і техніки. Планами передбачено, що на території Сколково мешкатимуть близько 15 тисяч осіб, ще сім тисяч щоденно приїжджатимуть в інноваційний центр на роботу.

Навіть за значної втрати кадрового складу наша наука працездатна, її необхідно лише мобілізувати і підтримати фінансово. Це важко, дуже важко, але ми справді стоїмо перед дилемою — бути чи не бути? Наша наука не може функціонувати в режимі прожиткового мінімуму.

Нарешті, у нас є ще одна сфера використання інтелекту — гуманітаристика. Як справедливо підкреслює Оксана Сліпушко, відсутність України у сфері виробництва ідей на мапі світу значною мірою зумовлена недостатнім розвитком національної гуманітаристики.

Наївно було б заперечувати важливість гуманітарних проблем у становленні держави, формуванні нового покоління інтелігенції.

Парламенту слід до числа пріоритетних відібрати максимум 10 найважливіших напрямів, на яких слід зосередити всю увагу і кошти. Серед них має бути і гуманітаристика.

Проте основою політики має бути національна ідея (утвердження і зміцнення Соборної Суверенної Української Держави) та християнська мораль. І якщо кожен громадянин, кожен інтелігент, учений, урядовець сприйме її за свою, тоді не потрібно буде розказувати, що він має робити для забезпечення незалежності держави, благополуччя народу. Але, не дай Боже, наповнювати українську гуманітаристику збанкрутілими ідеями на зразок створення єдиної спільноти радянських людей чи розробки морального кодексу будівництва комунізму. Тоді це буде поворотом у минуле.

Підводячи риску сказаному, хочу підкреслити, що створювати в Україні потужні науково-технологічні мегапроекти на зразок Кремнієвої долини чи Сколково ми неспроможні. Краще виділяти кошти із державного бюджету на статтю «формування української наукової еліти майбутнього» з тим, щоб щорічно направляти на закордонне стажування (на півроку—рік, два) мінімум 50 перспективних молодих учених з провідних національних університетів. Це стане добрим початком для створення українських Гарвардів, і це найреальніший шлях, яким ми можемо творити нині нову українську освіту та науку.

Київ.