На хімічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка вивчають не лише природничі науки, як дехто міг би подумати. Приміром, у розкладі занять першокурсників є й історія України, історія культури, іноземні та рідна мови.
Майбутнім хімікам гуманітарні дисципліни дають можливість всебічного розвитку, шанс розкрити свої таланти та творчі здібності. Тим більше, якщо у викладачів до лекцій та семінарів нестандартний підхід. Так, домашнім завданням з української мови, яку на хімічному факультеті викладає Івахненко Тамара Павлівна, було придумати розповідь, кожне слово якої починалося б на одну й ту саму літеру. Годі й казати, що на наступне заняття з охайно написаними у зошиті творами прийшли ледь не всі студенти, вони читали роботи вголос і ділилися враженнями. Було справді цікаво, адже постаралися всі. Ось одна з розповідей студентки хімічного факультету Тетяни Друженко.
Самовизначення
Скромний синьоокий симпатичний студент Семен, схотівши стати синтетиком, синтезував спирти, стероїди, селенорганічні сполуки, сульфони, сульфоксиди, солі сульфонію. Самостійно ставлячи складний синтез, студент став свідком самозаймання: спалахнув сірковуглець. Спалах спопелив стос статей, старанно систематизованих Семеном, спостереження, скрупульозно сформульовані студентом, синтезовані сполуки. Скрутне становище ставало серйознішим. Схаменувшись, сторопілий, спантеличений Семен спішно схопив суконну скатертину, силуючись стишити, стамувати спалах...
Стабілізувавши ситуацію, студент стурбовано, стривожено, схвильовано сповістив старшого співробітника. Станіслав Спиридонович спокійно сприйняв Семенові слова. «Спалив статті, свої сполуки, спостереження? — суворо спитав статечний сивочолий співрозмовник. — Синтез — справа складна, серйозна. Скоріше, синку, станеш, скажімо, садівником, стоматологом, сталеваром, синоптиком, спортсменом, сатириком, сурдоперекладачем, сурмачем, солістом, скрипалем, столяром, солеваром, склодувом, стельмахом, сантехніком, секретарем, сироваром, слідчим, суддею, сходознавцем, скульптором, суфлером, санітаром, спелеологом». — «Слушно сказали», — скорботно, скрушно ствердив студент, стомлено скинувши спецодяг.
Спускаючись сходами, Семен скривджено, сумовито схлипнув: «Справді, студіювати синтез — скороминуща, суєтна, сізіфова справа. Спробую самовизначитися».
Погодьтеся: справді своєрідно, тобто цікаво, корисно, з «родзинкою». А знати мову, то для справжнього синтетика — свята справа.
