Вищий адміністративний суд днями скасував рішення Апеляційного адмінсуду про заборону будівництва на Пейзажній алеї в столиці, чим фактично остаточно задовольнив бажання Міністерства закордонних справ поставити там елітну висотку. Громадськість обурена і заявляє, що стоятиме до кінця. Та чи вистоїть?

Торік навесні до мене приїздили друзі з близького зарубіжжя. Зайшли ми тоді й на знамениту «Пейзажку». За позитивними емоціями це була чи не найкраща наша екскурсія. Мої гості зі своїми уже фактично дорослими дітьми запевняли, що давно не відчували такого позитиву в нинішніх кам’яних джунглях міст. І справді, хіба можна не замилуватися 30-метровою стіною з мозаїчним панно, що зображує двох довжелезних кішок з розкритими пащами? Чи таким же величезним мозаїчним деревом? Хто ж не захоче поблукати між казкових персонажів? Проте, схоже, отримувати позитив киянам і відвідувачам нашого міста залишилося не так довго.

Нагадаємо, кілька років тому цю місцину облюбували будівельники і планували звести там житловий елітний будинок для працівників МЗС. Проте на заваді стали небайдужі кияни, про що не раз писав «Голос України». Активісти власними силами й на кошти меценатів створили на «Пейзажці» мальовничий парк з молодими деревами, а художники порадували цілою низкою дивовижних скульптур (на знімку). Усього на роботи витратили близько мільйона гривень, до того ж 15 відсотків зібрали самі мешканці навколишніх будинків, решту дали спонсори.

За цей час активісти пройшли всі можливі й неможливі суди. Справа також дійшла до Президента, на що він рік тому заявив, що рішення про виділення земельних ділянок під будівництво на місці паркових зон будуть скасовані. Не оминув тему й столичний градоначальник. У листопаді минулого року Олександр Попов повідомив, що запропонував МЗС обрати іншу ділянку для забудови, а «Пейзажку» повернути столиці. Схоже, що це лише слова.

Тим часом заплановане будівництво потягне за собою не лише руйнування алеї та зони відпочинку. Екологи кажуть, що воно несе пряму загрозу всім будівлям навколо, та найстрашніше, що ця територія є буферною зоною Софії Київської, пам’ятки архітектури XІІ століття, що занесена до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Утім, схоже, такі аргументи не діють на наших чиновників. Прикро ще й тому, що будівництво затіяли люди, які за своїм статусом мають дбати про міжнародний імідж нашої держави. А насправді вони його руйнують.

Фотоетюд Сергія КОВАЛЬЧУКА.