У Києві, а також на Львівщині, Івано-Франківщині та в місті Ужгороді вчора відбулися акції проти намірів будівництва 550 малих гідроелектростанцій у Карпатах. Протест організували громадські організації. Як стверджують активісти й науковці, спорудження такої кількості гідроелектростанцій є надзвичайно великою загрозою, яка принесе загибель багатьом рідкісним видам рослин і тварин (передусім — риб) у Карпатах, знищить гірські краєвиди, назавжди підірве неповторну туристичну привабливість усього Карпатського регіону й погіршить життя населення. Організатори акцій називають цю загрозу «Екологічною проблемою №1 в Україні» і навіть оголосили всеукраїнську кампанію, а в мережі Facebook створили групу небайдужих.
Тема гідроенергетики нині набула неабиякої актуальності. За словами чиновників, на тлі здороження традиційних видів енергоносіїв так звані альтернативні джерела дадуть змогу вийти із ситуації. Такими альтернативними видами вважають гідроелектростанції. Їх, за прогнозами, мають масово набудувати на карпатських річках Дністер, Прут, Сірет та багатьох інших. Чимало з таких проектів уже на стадіях погодження і затвердження. Тим часом екологи заявляють, що жадібність деяких осіб до бюджетних грошей через так званий «зелений тариф» перетворює «зелену» енергетику на зовсім протилежне за змістом явище. Екологи наголошують, що не виступають проти малих ГЕС як таких, але приклад річки Пробійна у Верховинському районі Івано-Франківщини дає привід замислитися.
А чиновники запевняють, що спрямовуючи річкову воду в труби на кшталт київської Либіді нібито мають звести нанівець проблему паводків, однак так не станеться, пояснюють природоохоронці. Адже існують істотні відмінності між рівнинними й гірськими річками. У гірських річках об’єми води під час паводків і повеней можуть збільшуватися в десятки разів. А труба тим часом має обмежену пропускну здатність. Отже, все, що більше, йтиме руслом. Не витримує критики і якість самих робіт.
— Будуючи ГЕС на Пробійній, обіцяли, що прокладені вздовж русла річки труби виконуватимуть противопаводкові та берегоукріплювальні функції, натомість береги вже підмиті», — зазначив у коментарі «Голосу України» активіст ГО «Бюро екологічних розслідувань» Анатолій Павелко. Подібні приклади не поодинокі і в інших селах, де не проводяться необхідні за технологією берегоукріплювальні заходи, труби прокладають, незважаючи на русла річок — де дешевше, швидше і коротше. Та й якість самих труб, які місцями лежать просто неба, залишає бажати кращого.
Майже всі заплановані ГЕС належать до так званих «дериваційних». Технологія спорудження цих ГЕС на гірських річках передбачає такий принцип роботи: воду з гірської річки направляють у трубу, через яку вона прямує залежно від місцевості — від кількох сотень метрів до кількох кілометрів. Потім вода потрапляє на агрегат, крутить турбіну й нарешті потрапляє назад у русло ріки.
«Очевидно, що в результаті будівництва подібних об’єктів у нинішньому їх варіанті нищитиметься довкілля. Адже справжньою метою цих проектів є не пошук альтернативних джерел енергії, а застосування «зеленого тарифу» дешевої енергетики й перекачування коштів держбюджету в приватні кишені, що дискредитує саму ідею «зеленого тарифу» та зеленої енергетики», — каже Анатолій.
Так само невиправданим, за словами природоохоронців, є і твердження, що в такий спосіб місцевих мешканців забезпечать роботою, бо цю роботу отримають одиниці, натомість її позбудуться люди, котрі, приміром, займалися зеленим туризмом.
До того ж річки більше не будуть придатними для екстремальних сплавів, краєвиди перестануть радувати око. Одне слово, окрім очевидних втрат для природи, суттєво похитнеться туристична галузь Карпатського регіону, без якої економіку гірських областей та Прикарпаття уявити важко.
А якщо говорити про фауну, то, за твердженням спеціалістів, будівництво міні-ГЕС перешкоджатиме рухові на нерест харіуса європейського, дунайського лосося, форелі та інших гірських видів риби. До речі, чимало з них занесено до Червоної книги України. І хоча місцеві чиновники заспокоюють екологів, що рибу, мовляв, від потрапляння в конструкції гідроелектростанцій убезпечать спеціальними решітками, однак такі заходи в кращому разі дозволять офіційно заплющити очі. Бо ж якщо велика риба й не зможе пройти через таку огорожу, то мальки та інші живі організми — дуже просто.
«На річці Пробійна Верховинського району, де вже побудована дериваційна ГЕС, заходи рибоохорони — це ґрати такої величини, що від потрапляння в трубу зможуть убезпечити хіба що людину. Натомість риба, мальок та інші живі організми, що потрапляють туди, будуть буквально перемелені турбінами», — каже Анатолій Павелко.
«Ще більші ризики можуть проявити себе при будівництві каскаду гребельних ГЕС: якщо під час чергового паводка в гірському регіоні верхня дамба не витримає, існує ризик, що решта падатимуть, як складене в ряд доміно», — додає Анатолій Павелко.
Проте, незважаючи на протести, місцеві чиновники і завзяті підприємці квапляться. Це й зрозуміло — де пахне грошима, часто забувають про природу. Та чи забуде вона про таке поводження і чи не помститься, як уже було не раз у нашій історії. Тож, може, варто все-таки замислитися?
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
Інші фото з цієї події шукайте у фотомагазині на сайті www.golos.com.ua
На знімку: ліквідація наслідків повені на Івано-Франківщині.
Фото Олександра КЛИМЕНКА (з архіву «Голоса України»).
Біля Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відбулася акція та театралізоване дійство щодо ГЕС у Карпатах «Врятуємо карпатські річки від забудови».
