Про співпрацю органів місцевого самоврядування та виконавчої влади йшлося на виїзному засіданні Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові обласної ради, яке відбулося в Камінь-Каширському районі. Її учасники мали змогу не лише бути присутніми на пленарному засіданні, яке проводив голова обласної ради Володимир Войтович, а й оглянути низку соціально-культурних об’єктів, споруджених з ініціативи сільських громад.

Не дивіться на глибинку спогорда

Якщо хтось із гостей, а це були голови районних рад та окремих сіл, і їхав у Камінь-Каширський район з певною пересторогою та скептицизмом: мовляв, що на Поліссі побачиш, адже там і промисловості, і колективних господарств майже немає, то повертався вже з іншими думками: а чи не можна все це зробити і в себе, або принаймні хоч щось із цього.

Село Брониця, куди найперше проліг маршрут, як пожартував голова райради Віктор Сус, славне тим, що свого часу в ньому за півтора дні розібрали те, що створювалося колективним господарством десятиріччями. Народ у Брониці справді працьовитий. Щороку чоловіча його половина майже в повному складі вибирається на заробітки в Росію, сусідню Білорусь, інші регіони України. Попри те, що колгосп тут давно вже «спочив у Бозі», люди у Брониці живуть не гірше, як у лісостепових Горохівському чи Локачинському районах, де землі набагато родючіші, бо навчилися давати собі раду за будь-яких обставин. Наочний цьому приклад ремонт фельдшерсько-акушерського пункту, який завдяки ініціативі громади із руїни став прикрасою села.

— ФАП настільки був запущений, що страшно було заходити, — пригадує сільський голова Брониці Петро Кошелюк. — За планами мали зробити косметичний ремонт, але вирішили, що без капітального не обійтися. Торік 17 червня за один день усе розібрали. Зняли дах, викинули гнилу підлогу, старі вікна, двері. Залишилася сама коробка. Ентузіазм був великий. Звертаєшся до людей, кажуть, що треба їхати на сезонні роботи, то чи можна вночі відпрацювати? В неділю приходили, в суботу. Цьому що передувало? Почали із сміттєзвалища наводити порядок, на кладовищі, 50 ліхтарів на вулицях засвітили. Грошей нам ніхто не давав. У головного лікаря райлікарні спитав: скільки є коштів на ремонт на друге півріччя? Виявилося, на 52 ФАПи аж... 3600 гривень. Сказав, хай вам ті гроші будуть. Одне слово, я ні в кого нічого не просив. Уже згодом побачили, що треба допомагати. 15 тисяч гривень виділила районна влада, 15 тисяч — лікарня, 20 тисяч зібрала громада і 10 тисяч спонсорував один із бізнесменів. Усі роботи виконувалися безплатно. Ніхто нікому ні копійки не заплатив. За два місяці все зробили і перед Днем незалежності відкрили наш медзаклад. Закінчили ФАП, а люди кажуть: «Що то вже далі будете робити?». Клуб зробили, в сільській раді ремонт, відкрили швейний цех. Нині на стадії завершення ветаптека.

Тільки в Нідерландах, Москві та... Видричах

Не менш вражаючу згуртованість продемонстрували і в селі Краснилівка, де усього 148 дворів і менше тисячі населення. Якщо у Брониці від колишнього ФАПу залишилися хоч стіни, то в Краснилівці всі роботи розпочали з фундаменту. Громада зібралася в центрі села і поставила вимогу владі: приїхати і вирішити їхню проблему. Співпраця дала позитивний результат. Певний матеріальний ресурс забезпечила влада, а громада, організувавшись між собою, побудувала цей заклад. Єдине, що просили селяни від влади: завідуючим клубом має стати Микола Какалюк. Оскільки посада була вакантною, то робити ніяких кадрових змін не довелося. Саме новий завклубом і його батько Микола Петрович вклали найбільше праці, аби в селі з’явилася ця культосвітня установа. Всі роботи виконувалися безплатно, більшість матеріалів теж придбані за кошти громади. Влада ж допомогла облаштувати на клубі покрівлю.

— У нас реконструйований сільський клуб у селі Мостище, цього року відкрили заклад у віддаленому селі Верхи. Хороші умови сьогодні створені в районній, дитячій бібліотеці, школі мистецтв, краєзнавчому музеї, — розповідає начальник райвідділу культури Євгенія Сидорчук.

Своєрідною візитівкою району на його в’їзді із заходу став навчально-виховний комплекс школа-дитячий садок у селі Видричі. Насамперед увагу привертає фасад, оформлений у стилі голландського художника першої половини ХХ століття Піта Модріана. Проект виготовлявся в Москві, фарби теж надійшли звідтіля. А ось розмальовували будівлю майстрині з Каменя-Каширського. Щось подібне можна побачити хіба що в Нідерландах, Москві та... у Видричах. Розташований комплекс у колишній двоповерховій конторі колгоспу, яку районна влада викупила у власників за 50 тисяч гривень. Районному бюджету комплекс обійшовся всього у 500 тисяч гривень, решта — гроші громади і спонсорів. Аби зекономити бюджетні кошти, тут вчинили досить мудро: поєднали посади завідуючого садочком і директора загальноосвітньої школи.

Як сільський голова дорогу в монастир відкрив

— Якою колись була сільська ієрархія? Голова колгоспу, парторг, дільничний. Функції сільського голови були обмежені, — розмірковує голова Камінь-Каширської районної ради Віктор Сус. — Сьогодні роль сільського голови значно зросла. Раніше керівника громади фактично призначав райком партії. Сьогодні громада сама вибирає собі лідера. Хочу навести кілька таких фактів, коли ініціатором добрих справ стає громада. Поблизу села Личини річка Турія розділяє наш і Старовижівський райони. Навпроти ж села, зовсім поруч, Милецький чоловічий монастир. Щоб добратися до нього і до сусіднього села Ниці, людям потрібно було об’їжджати 50 кілометрів. Прийшов новий сільський голова Валерій Дунайчук, який до того працював заступником головного санітарного лікаря району. За його пропозицією громада самотужки збудувала міст і вже в Ниці, і в чоловічий монастир люди ходять навпростець. До речі, Валерій Савович власним трактором взимку розчищає в селі дороги. То скажіть: хіба люди не підтримають такого керівника?

Або візьмемо розташоване серед лісу бригадне село Підбороччя. Три роки тому сильний сніг розвалив там школу. У селі створили групу з шести чоловік, підключили освіту і по акту виконаних робіт почали самостійно ремонт, а фактично — будівництво школи. Роботи виконали дуже акуратно, красиво.

— Якщо йде будівництво на селі, якщо люди мають можливість споруджувати нові оселі, значить, у нас все гаразд, — підсумовує голова облради Володимир Войтович. — Так змінилися суспільні обставини, немає великотоварного сільгопвиробника. Але в ринкових умовах, у період великих перетворень люди знайшли своє місце. Відчули підтримку з боку обласної влади в плані розвитку особистих селянських господарств. Ми побачили, що можна зробити для кожного конкретного села, об’єднавши зусилля всієї громади, долучивши до справи меценатів. Ми говоримо про ініціативу сільських мешканців. Їх потрібно підтримувати, але потрібно її і викликати. Слід зрозуміти: ніхто не принесе нам на тарілочці ні ФАП, ні дитячий садок...

Учасники виїзного засідання Координаційної ради відзначили, що за останні роки в Камінь-Каширському районі багато зроблено, аби поліпшити умови життя, навчання і відпочинку жителів. Відрадно і те, що район займає перше місце в області і одне з перших в Україні по приросту населення. Отже, люди бачать тут перспективу.

 

Волинська область.