Довідка «Голосу України»
Білоконь Леонід Прокопович — соціолог, є керівником постійно діючого Центру з вивчення громадської думки «Наваль-Експерт» з 1991 року. Закінчив філософський факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, аспірантуру Московського державного університету.
Миколаївська область на теренах України вже тривалий час не привертає до себе увагу подіями відвертого політичного протистояння. Лідируючі позиції Партії регіонів дозволяють диктувати більшості погоду в сесійних залах обласної, міської та практично всіх районних радах області. Акції із залученням громадських сил усе ж час від часу нагадують про присутність опозиції у регіоні. Але вони мало чим зачіпають широкий загал і більше схожі на спалахи блискавки, ніж на реальне передчуття грози.
Про це йдеться в інтерв’ю «Голосу України» з директором Центру з вивчення громадської думки «Наваль-Експерт» Леонідом БІЛОКОНЕМ.
— Леоніде Прокоповичу, чим у громадсько-політичному житті Миколаївський регіон відрізняється від інших?
— Він відрізняється політичною стабільністю, яка випливає зі стабільного соціально-економічного життя області. Реально стали відчутними зміни на краще: відновлюється суднобудування, запрацювали інші промислові підприємства. Водночас, якщо проаналізувати увесь бурхливий спектр подій, якими живе країна, то можна сказати, що Миколаїв практично обійшли соціальні «збурення», які мали місце в інших регіонах.
Я маю на увазі проблеми афганців, чорнобильців, підприємців, які стали приводом до акцій протесту й непокори в багатьох куточках країни. Наголошую, у регіоні теж живуть і афганці, і чорнобильці, та обласна влада уладнала можливий конфлікт ще до його появи. Просто у владних коридорах своєчасно були почуті вимоги незадоволених сторін, і тому було знайдено компромісні рішення з цією групою населення.
І все ж, якщо проаналізувати деякі злободенні проблеми Миколаєва, то нині назріває декілька точок, довкола яких триває гаряча полеміка населення. Наразі — без політичного забарвлення, хоча цілком можливі «розіграші» на екологічній, транспортній, житлово-комунальній проблемах.
На мою думку, саме довкола цих питань наразі кристалізуються політичні сили, але вони не є предметом політичної боротьби, та і, якщо можна так сказати, боротьби взагалі... Під час соціологічних опитувань ми регулярно ставимо запитання: «Чи можливі у нашому місті акції протесту?» та «Чи ви особисто братимете в них участь, якщо погіршаться соціально-економічні умови?» Позитивну відповідь дають відсотків 20—30 респондентів. Однак між вербальною та реальною поведінкою людини можлива велика різниця. Практика показує, що якби дійшло до діла, то цей відсоток був би значно меншим.
— Судячи із заголовків обласних газет, то й «правлячі», й представники опозиційних сил тепер менше вступають у пряму ідеологічну боротьбу, менше «розвінчують» чужі упущення, а просто рекламно штампують повідомлення про «добрі справи в ім’я громади». Так, у новорічні дні прес-служба обласної організації Партії регіонів поінформувала жителів області, що на свята діти отримали «утричі більше подаруночків під ялинку», ніж, скажімо, колись. Наскільки ефективною може бути така технологія «подачі переваг» для завоювання симпатій електорату?
— Критика на адресу тих чи інших політичних сил лише підвищує їх популярність. Ця версія має право на існування. А от із приводу того, чи зазнали змін електоральні позиції у тих чи інших партіях, то можу вас запевнити: з липня 2011 року й донині електоральна ситуація у регіоні практично та сама.
Якщо взяти лідируючу партію — Партію регіонів, то за результатами досліджень соціологів нашого центру, рік тому (в лютому 2011 року) вона мала рейтинг 47—50 відсотків, а в липні — він знизився до 30 відсотків, і відтоді практично не змінюється.
Що стосується рейтингових політичний партій регіону — «Батьківщина», «Фронт змін», Комуністична партія України, «Сильна Україна», то вони мають рейтинг від 6 до 10 відсотків (а під час спалахів соціальної активності — до 12 відсотків).
— Незабаром розпочнеться передвиборна агітація за мандати народних депутатів. Голова ОДА Микола Круглов на одній із прес-конференцій для ЗМІ запевнив широку громадськість, що «варягів» від Партії регіонів на мажоритарних округах «у цій області» не буде. А будуть тільки добре відомі жителям Миколаївщини люди. Чи можна реально спрогнозувати таку ситуацію?
— Цей процес (стосовно «варягів») по мажоритарних округах регулювати досить складно. Ми живемо в незалежній демократичній країні, й кожен громадянин може виставити свою кандидатуру, незалежно від місця прописки. Я не знаю, як можна цьому завадити на законних підставах. Можна з цим погодитися, що Микола Петрович не буде їх запрошувати, але ж кандидати в депутати — не мешканці Миколаївської області — можуть і самі з’явитися.
Справді, Партія регіонів у нашому краї має досить сильні позиції, щоб висувати на виборах місцевих представників (членів партії чи безпартійних). Але ж ми не можемо заперечувати, що під час кожних виборів від області з’являлися у парламенті люди, які про себе повідомили лише під час виборчої кампанії і — здобули перемогу над місцевими кандидатами. Вони просто краще проводили інформаційно-агітаційну роботу з виборцями. Водночас є беззаперечний факт: Микола Круглов — сильний, харизматичний лідер. Як правило, із його команди декілька прізвищ постійно на слуху, і вони мають досить пристойний рейтинг. Але стверджувати, що обласна організація Партії регіонів складається з таких самих яскравих і харизматичних представників, — було б необ’єктивно. Під час виборчої кампанії у людей більше викликає інтерес не те, звідки цей кандидат, а наскільки він може переконати їх і вміє вирішувати.
Боротьба в мажоритарних округах буде непростою, і зараз передбачати її результат було б передчасно, оскільки всі політичні партії тільки визначаються зі своїми кандидатами.
— Як оцінюєте можливості інших політичних сил області (не ПР) для взяття реваншу в наступних парламентських виборах?
— Ми бачили результати на останніх виборах — і парламентських, і місцевих. Реально інші партійні кольори на електоральному полі Миколаївщини займають значно менше місця. Так, НРУ, ВО «Свобода» та інші — вони присутні в політичному житті регіону, але не мають того впливу на ситуацію, на який їм би хотілося розраховувати. Проте не можна не відзначити політичну послідовність лідерів цих опозиційних сил. Наприклад, голова обласної організації Народного руху України Юрій Діденко майже двадцять років є незмінним головним редактором газети «Український Південь» — з накладом близько 4 тисяч примірників. Громадсько-політична газета, яка має свого читача, має і прихильників. Що стосується інших — більш рейтингових політичних партій, про які мова йшла вище, то їхній рейтинг у нашому регіоні коливається від 6 до 12 відсотків.
— Леоніде Прокоповичу, насамкінець, що засвідчують результати вивчення громадської думки про політичну активність нашої молоді?
— Масової політичної активності молоді не спостерігається. Так, кількість громадських молодіжних організацій зростає. Вони ініціюють час від часу якісь акції, але не масові. На них відгукується до півсотні учасників... Згадаймо минулі вибори до місцевих рад: на питання «Чи підете на вибори?» з боку молоді (18—30 років) була переважно позитивна відповідь. А насправді прийшло на виборчі дільниці — лише 10 відсотків виборців цієї вікової групи. Натомість вельми помітною є інтерес до політичного життя країни в соціальних мережах Інтернету. Напевне, якби така інтернет-партія брала участь у виборах, то цілком серйозно можна припустити, що вона мала б своїх представників у парламенті.
Інтерв’ю взяла Олександра МЕНТЕЛЬ.
Миколаївська область.
