Корінці обростуть податками

— Це буде ще один вид податку, — каже керівник цукрозаводу невеликої потужності. — За нинішньої ціни на сировину доведеться віддати з кожної тонни по 29,5 гривні. Нам пояснюють, що зібрані кошти витрачатимуть на розвиток насінництва, боротьбу з хворобами цукрових буряків і на втілення програми виробництва біоетанолу.

Чи не найбільше здивування у всіх, хто вже ознайомився із пропонованими змінами, викликає той факт, що зібрані кошти розподілятимуть чиновники з Кабміну. «Виходить якось нелогічно, — продовжує директор цукрозаводу. — Гроші, зароблені на приватному підприємстві, розподілятиме чиновник з уряду».

Планується також скасувати мінімальну ціну на цукор. Її хочуть віддати на відкуп ринку. Нині мінімальна ціна становить 5,9 гривні за кілограм. Нижче цієї вартості заборонено реалізувати кристали. Інакше — штрафні санкції.

— Якщо дозволять продавати, хто по скільки зможе, на ринку почнеться ціновий хаос, — продовжує співрозмовник. — У кожного з нас різна кількість цукру, бо різної потужності підприємства. Потужні гравці зіб’ють ціну до мінімуму, скуплять весь цукор за безцінь, а тоді почнуть диктувати свої умови. Ми вже таке проходили. Хіба в уряді забули, як вдавалися до невідкладних заходів, щоб врятувати ситуацію? Цукрові бунти — це спогад не з такого вже далекого минулого. Тоді в ролі обманутих опинялися і ті, хто бере цукор до чаю і на приготування варення, і ті, хто закуповує для виробничих потреб. Дивно, що знову комусь хочеться наступити на ті самі граблі.

Відмова від давальницької схеми, а це, за словами директора заводу, ще один пункт з пропозицій урядовців, теж погіршить ситуацію. «Таку ідею давно нав’язують великі компанії, — уточнює співрозмовник. — У разі її впровадження з ринку витіснять дрібних виробників буряків. За давальницької схеми у них є надія, що виміняний на буряки цукор вони зможуть у якийсь момент реалізувати з вигодою для себе. Щоправда, на практиці таке вдається не завжди. Але надія все одно залишається. Коли ж запустять схему купівлі-продажу, виробники сировини одразу відчують, що працюють собі на збиток. Бо встановлена ціна на сировину не покриває витрат на її вирощування. Навіщо тоді вирощувати те, що не дає прибутку?»

У співрозмовника негатив викликала кожна з пропозицій. Пообіцяв підтвердити це письмово. Передбачає, що власники потужних підприємств, мабуть, таки підтримають пропозиції передусім про скасування мінімальної ціни і ліквідацію давальницької схеми. А ось з відрахуванням коштів до фонду... «Навіщо воно їм, коли мають достатньо власних грошей? — продовжує директор заводу. — Та й платити їм доведеться найбільше. Навіть якщо після розподілу коштів фонду їм повернуть і внесену суму, то де логіка таких дій? А більше все одно ніхто не дасть. Каса фонду могла б деякою мірою стати рятівною соломинкою для невеликих і середніх підприємств».

Як зреагують на таке власники цукроварень, стане відомо на нараді, яку галузева асоціація цукровиків запланувала на другу половину березня. На зібранні мають намір узагальнити пропозиції щодо змін на ринку цукру і узгоджений варіант передати уряду.

Поки що цукровари краю зазнають величезних втрат через... великий цукор. На Турбівському цукрозаводі, для прикладу, підрахували, що через низьку ціну втрати становитимуть 5—6 мільйонів гривень.

Втрати рахує й одне з потужних приватних сільгосп-підприємств краю. Воно має у своїй структурі цукрозаводи, отже, і свій цукор. Однак минулої осені менеджмент подав пропозицію скупити цукор в деяких інших виробників, щоб мати його ще більше. До такої ідеї дослухалося керівництво. Чим тоді керувалися, знають лише вони самі. Тепер, як кажуть, лікті кусають. Хоча ситуація не безнадійна. «Ви ж знаєте про наміри області закупити медичне обладнання для хірургічного корпусу обласної лікарні, — каже один з фахівців-аграріїв. — Є попередня домовленість із Свердловською областю про придбання такого обладнання саме в цьому краї Росії. Обміняти його збираються якраз на цукор. Так що підприємство знає, що робить».

— Минулої осені, коли їхав в село до матері, вона попросила купити на зиму мішок цукру, — каже вінничанин Іван Малютяк. — На ринку «Привокзальний», тут найнижча ціна на товари, заплатив за 50-кілограмовий мішок 450 гривень. Нині за таку ж кількість просять 280 гривень. Уроздріб продають по 6,5 — 7 гривень за кіло.

Низька ціна на солодкий пісок тішить покупців, але не цукроварів. Середня собівартість кілограма кристалів на цукроварнях краю становить 5,5 гривні. Якщо доплюсувати 20 відсотків податку на додану вартість, вийде 6,6 гривні. Оптовики платили по 5,1—5,2 гривні за кілограм, уточнюють в обласній асоціації «Поділляцукор». Щоправда, наприкінці лютого ціну трохи підвищили, до 5,4 гривні. Все одно цукрозаводи у збитках...

Жоден інший вид аграрної продукції, певне, не завдає стільки клопотів з її вирощуванням і реалізацією, як цукор. Яких лише документів не приймали аграрне міністерство, уряд, Верховна Рада задля встановлення оптимального балансу у вирощуванні буряків, їх переробці й реалізації цукру як готової продукції. Однак бажаних результатів досягти так і не вдалося. Гіркоти у солодкій галузі не стало менше. Крива динаміки розвитку вражає. Періоди зменшення посівних площ змінюються іншим негативним явищем — перевиробництвом кристалів. Саме така ситуація нині. Звісно, краще було б їй запобігти...

 

Вінницька область.