Саме по собі життя сучасної жінки повне экстриму та надзвичайних ситуацій. А коли цього недостатньо й хочеться ще, милі пані стають рятувальниками.
— Я, мабуть, уже народилася з адреналіном у крові. Люблю екстрену медицину. І завжди симпатизувала військовим структурам. Тому що там дисципліна й порядок. Тепер усе це є в моїй роботі, — пояснює свій вибір фельдшер-рятувальник Оксана Любченко.
В аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення МНС у Київській області служать за контрактом чотири фельдшери-рятувальники: Павліна, Оксана, Олена і Юля.
Невідкладна медична допомога в позаштатних ситуаціях — обрана ними професія.
За першим викликом вони поспішають по допомогу й починають діяти до приїзду цивільної «швидкої допомоги». А сигнали «SOS» надходять з авіа- й залізничних аварій, дорожньо-транспортних пригод, позаштатних ситуацій на виробництві, пожеж... Зачинилися двері квартири, де перебуває маленька дитина, лебідь примерз до криги водойми, кошеня не може злізти з дерева — ці проблеми розв’язують рятувальники. А з ними завжди медик. Якщо трапляється серйозна НП, то на її ліквідацію поспішають усі фельдшери. Так проводили операцію з вивезення на переробку близько ста тонн пестицидів, які залишилися на території області ще з радянських часів. Усі разом тушили пожежі на торфовищах в 2009 і 2010 роках. Виїжджали на прорив газопроводу.
Недавно сурмили таку навчальну тривогу о п’ятій ранку. До семи дівчата були на своїх робочих місцях при повному параді й навіть макіяжі.
А арсенал медикаментів для будь-яких ситуацій подругам гарантує начальник аптеки медпункту прапорщик служби цивільного захисту Юлія Бондарь.
У тривожних еменесівських валізках — знеболюючі, серцеві, заспокійливі ліки, перев’язувальний матеріал, шини, градусники, розчини для внутрішньовенних крапельниць при шоковому стані. Та й особовий склад без уваги медицини не залишається: у грипозний період рятувальники одержують противірусні препарати, вітаміни та оксалінову мазь.
Раніше Юлія працювала медсестрою в поліклініці. Каже: на рятувальну службу прийшла «слідами» дідуся, який був пожежником. Крім цього у такій службі приваблює стабільність, дисципліна та заробіток.
Медики МНС служать за контрактом. Відбір дуже серйозний. Вся процедура триває чотири місяці. За цей час оцінюється фізична підготовка, стан здоров’я претендента, проводиться серйозне психологічне тестування. Потім спеціальна комісія виносить вердикт: придатний чи ні до рятувальної служби. Багато хто ламається на співбесіді в Головному управлінні МНС. Там потенційному рятувальникові правдиво розповідають, що чекає його на службі. Аварії, пожежі, біль і горе людей, кров, смерть...
Найчастіше доводиться виїжджати на ДТП. Покручені машини, людські жертви... На таке спокійно навіть чоловіки дивитися не можуть. А дівчатам із загону рятувальників треба діяти в такій ситуації, не даючи волю своїм емоціям: злагоджено, чітко, професійно. Щоб урятувати тих, хто залишився живий.
Юля Торбенко дотепер пам’ятає свій перший виїзд на місце пригоди із чотирма трупами.
— І як ви впоралися? — запитую.
— Без проблем. Адже до цього працювала на «швидкій» — досвід уже був. Ми всі стійкі, — каже Юля. — Знаємо, де працюємо й на що йшли, коли підписували контракт. На таких кривавих виїздах спочатку робиш, що повинен, а потім уже переживаєш побачене.
Заступник начальника групи рятувальних робіт старший лейтенант служби цивільного захисту Анатолій Лелюх задоволений своїми підлеглими. Каже: жінки дисциплінованіші й відповідальніші, ніж чоловіки.
Виконуючи службовий обов’язок, увагою сильної половини наші чотири героїні не обділені. Кожна може їм позаздрити. Олена Броун згадує, що саме із цієї причини чоловік спочатку навіть ревнував її до роботи...
— Працюючи в такому колективі, з небес своїх фантазій спускаєшся на землю й розумієш, чого можна чекати від наших чоловіків. Я маю на увазі не тільки цукерки і квіти. А справжніх чоловічих вчинків, подвигів. І це я кажу без пафосу.
Колегу підтримує Юля Торбенко:
— Ми з ними в одній зв’язці працюємо. І завжди почуваєш підтримку в будь-якій ситуації, готовність допомогти, відгородити, захистити. У цивільних професіях такого немає.
Нашу розмова перериває повідомлення про черговий сигнал «SOS». Чергує Юля. Потрібно поспішати. Щоб заощадити час на сходах, дівчина спритно сідає в «ліфт» і за кілька секунд спускається із другого поверху по металевій трубі (на знімку).
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
Інші фото з цієї події шукайте у фотомагазині на сайті www.golos.com.ua.
Фельдшери-рятувальники Павліна Поліщук, Юлія Торбенко, Оксана Любченко, Юлія Бондарь та Олена Броун.
