Любове-доленько
Любове-доленько, іди,Любове-доленько,
побудьмо,
Любове-доленько, сліди
Твої відлунюються
в буднях.
Любове-доленько, мовчи,
Любове-доленько,
дай руку,
Любове-доленько, вночі
Кричала птиця на розлуку.
І ранній березень стояв,
Весна народжувалась
в муці,
Прищіпку, ніби ластів’я,
Вітри гойдали на мотузці.
А ти моєю, не моя,
І не була, і не приснилась,
Несу любов, як немовля,
Що до весілля
народилось.
Любове-доленько, неділь,
Любове-доленько,
не знати,
Любове-доленько, в надій
Такі печальні оченята.
Леонід ТАЛАЛАЙ.
***
«Увійшла з молодого дощу,
Як на струмені вітру
влетіла.
Холодком протяглось по плечу
Мокре плаття, прилипле
до тіла.
Довго звуками краплі густі
Пробивали віконні
запруди,
Довго-довго в нічній
темноті
Лоскотали невисохлі
груди.
І літа, недівочі літа,
Перед вікнами довго
витали,
І стояла в кутах самота;
І мовчала про все, що
питали.
В незахованих тінях оман,
В нерухомості тіла німого
Ти пливла, як молочний
туман,
Що клубочиться в себе
самого.
По зозулиних снах орхідей
Бігли зойки самотньої
хати.
Дощ лежав біля білих
грудей
І чомусь не хотів
просихати».
Станіслав ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ.
Панна
М’яко плинуть згуки
фортеп’янні,
М’яко гаснуть в темній
глибині.
Вечір пада на обличчя
панни
І на очі тихі і смутні.
Панна грає, та німа
кімната,
І акордам серця
не збудить...
Панна грає, а душа підтята
Вже ніколи вгору
не злетить!
Максим РИЛЬСЬКИЙ.
Фоторепродукція роботи Олеся СЕМЕРНІ «Липень».
