У невизнаній Придністровській Республіці презентували проект пам’ятника старшому сину Хмельницького та його судженій. Для триметрової скульптури обрали місце — давнє козацьке село Рашків Кам’янського району.

Ініціатор створення пам’ятника — відомий на Вінниччині скульптор, отаман обласного товариства Українського реєстрового козацтва Микола Крижанівський.

— Цього літа минає 360 років з часу перемоги козацьких військ над поляками у битві під Батогом, — каже він. — Бій відбувався на території нинішнього Тростянецького району нашої області, біля села Четвертинівка. Удвічі меншим військом наші козаки вщент розбили ворога. У передісторії битви є деталь, про яку чомусь не пишуть у підручниках. Я вирішив відтворити її у скульптурі. Те, що Тимошу Хмельницькому поляки перейшли дорогу, коли він їхав на весілля, — історичний факт. Гетьманич з військом ішов у Молдову, щоб стати на рушник з красунею Розандою — дочкою молдавського господаря Василя Лупола. На її руку й серце претендувало багато знатних кавалерів, кажуть, навіть московський цар. Не допустити одруження «хлопа» з княжною намагалися поляки. Вони оголосили «романтичний похід» під гаслом «боронити прекрасну князівну, щоб не дісталася неотесаному козаку, обминувши Потоцьких, Вишневецьких і Калиновських». Заклик знайшов гарячий відгук у молодих серцях тисяч шляхтичів Корони Польської.

Перейти дорогу Тимошу взявся гетьман Мартин Калиновський. Знаючи, що наречений іде до Молдови з весільним посагом, отаборився на його шляху на березі невеликої річечки Батіг. Там і знайшов свою смерть.

Вінчалися Тиміш і Розанда в церкві у Рашкові, козацькому селі на березі Дністра. Весілля відбулося в останній день літа 1652 року в Яссах, тодішній столиці князівства, на престолі якого був Василь Лупул.

— Не раз бував у тому селі, — каже Микола Крижанівський. — Там досі бережуть українську мову. І хати білять, як у нас на Поділлі. Бережуть люди і гарну пам’ять про Тимоша й Розанду. Показували джерело її імені.

Депутати й місцева громада підтримали ідею спорудження пам’ятника, вибрали місце його встановлення. Звідси добре видно і Дністер, і його правий берег. Але погляди Тимоша і Розанди спрямовані одне на одного. Скульптурна композиція буде виготовлена з твердого, або, як його називають, дикого каменю, з вкрапленням металу — міді або бронзи.

Макет пам’ятника у гіпсі нині — у кабінеті сільського голови Рашкова Олександра Хлистова. Підтримало ідею й керівництво Кам’янського району (Рашків — на його території). Далі справу має погодити центральна влада у Тирасполі.

— Я хотів відтворити в камені не тільки зустріч Тимоша з нареченою, — каже скульптор. — Спершу працював над композицією самої битви під Батогом. Відійти від звичного монументалізму при відтворенні масових військових битв допоміг випадок.

В архіві скульптор знайшов прізвища трьох козаків, які брали участь у тій битві і потім пішли далі на Молдову, — Карась, Підопригора і Ніс.

— Найбільше вразило, що всі вони — родом з села, біля якого відбувалася битва, — продовжує М. Крижанівський. — Я й зобразив їх утрьох — веселих, усміхнених, з радістю переможців на обличчі. Їхня радість особлива, бо попереду ж весілля! Макет композиції, каже скульптор, сподобався керівництву Тростянецького району. На місці битви нині — курган. Його насипали кілька років тому нащадки козаків. На горі встановили хрест. Чи з’явиться тут пам’ятник на честь визначної перемоги українського козацтва, вирішувати не скульптору.

 

Вінницька область.