Якщо на голови мешканців острова Невезіння всі біди сипалися через відсутність календаря, то кілька десятків їхніх конотопських друзів по нещастю нарікають не на «кляті понеділки». За словами наших читачів з Конотопа, їм допекла інша напасть — всепоглинаюча українська чума під назвою корупція, якою, на їхнє переконання, від верху до низу просякнуті владні, правоохоронні та суддівські кабінети. І не тільки районні...
У ролі заручників нині опинилися мешканці багатоквартирного будинку по вулиці Сільбудівській, 1-А, зведеного на межі міста та району. Попри їхній лемент, майже трирічне голосіння і неустанне ходіння по чиновницьких кабінетах, більшість із них так і не справили новосілля у виділених їм помешканнях 60-квартирного будинку.
Як корабель назвеш, так він і попливе
Злощасну п’ятиповерхівку поставив на будівельні стапелі наприкінці 80-х тодішній районний міжколгоспбуд. Та запал закінчився за два роки разом із фінансуванням — одразу після розвалу радянського союзу. Тож зведений трохи вище рівня «ватерлінії» (лише два з половиною поверхи. — Авт.) будинок «гойдався» на околиці Конотопа неприкаяним сиротою майже два десятиріччя. Надія на його «спуск зі стапелів» з’явилася у серпні 2009-го — після розпорядження Кабінету Міністрів України №988-р від 19.08.2009 року «Про придбання квартир для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов».
Десь за тиждень після цього Державна іпотечна установа (ДІУ) Кабміну укладає з ТОВ «Укрконтракт» на чолі з Ігорем Несукаєм договір (автору не вдалося відшукати навіть слідів угоди, згідно з якою довгобуд зробив реверанс з балансу міжколгоспбуду у бік вищезазначеної фірми) про відчуження майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва житлового призначення по Сільбудівській, 1-А. У додатку до договору, підписаному «високими сторонами», як і передбачено Постановою КМУ №923 від 08.10.2008 р. «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів», підтверджено, що житлові будинки, в яких квартири побудовані за кошти державного та місцевих бюджетів, які передбачені для соціально незахищених верств населення (інваліди, учасники ВВВ, багатодітні сім’ї, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інші), приймаються в експлуатацію за умови виконання опоряджувальних робіт у повному обсязі. Від цієї історичної події минуло вже 2,5 роки, однак будинок-примара фактично так і не вийшов «у велике плавання».
Поспіх, що межує зі злочином
Ні, акт готовності об’єкта до експлуатації начальник інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області Петро Кондров «благословив» ще 25 грудня 2009 року без жодних докорів сумління. Однак ордери на заселення люди отримали лише за три місяці після цієї «епохальної» події.
— Давали їх у Кузьківській сільраді з клятвеним запевненням, що всі огріхи і недоробки будівельники усунуть «ударними темпами» упродовж двох-трьох місяців, — стверджує один з «новоселів» пенсіонер Сергій Ластовін. — Ми повірили. Та, як відомо, обіцяного три роки чекають...
Стільки ж часу «зігріває» ордер і серце міліцейського майора-відставника Віталія Воробея. В аналогічній ситуації опинилася більшість «ордероносців» з 60-квартирного будинку на Сільбудівській, 1-А. Мене, зізнаюсь, під час відвідин прямо-таки заціпило від обурення.
Зовні будинок — немов лялечка. Проте всередині — повний «облом». Квартири Ластовіна і Воробея у кращому випадку нагадували цегляні сараї, аніж впорядковане житло. В обох — жодної внутрішньої двері, немає умивальника, санвузла, ванни, газової плити, індивідуального опалювального котла, бодай квадратного метра лінолеуму. На додачу в одній з них будівельники залишили після себе «тонни» щебеню, битої цегли, затверділого бетону. Крім переліченого «ударники» з ТОВ «Укрконтракт» здали новобудову в експлуатацію без електричного освітлення, газо- і водопостачання, а також системи водовідведення! Та приймальники відповідних державних установ підмахнули акт прийому будинку в експлуатацію без жодних докорів сумління.
Не плуталися б ви під ногами...
До яких тільки владних, прокурорських, судових кабінетів не зверталися у пошуках правди ошукані конотопські новосели. Пройшли всю вертикаль з низу до верху, аж до Адміністрації Президента України. І звідусіль замість очікуваної допомоги надходили відписки. Одні «страждальці» за добробут українців відповідали: тримаємо вас у полі зору, інші — не випустимо з поля зору. Уявіть собі, що ні адресатів, ні перевіряльників не збентежили у скаргах факти, що всі мережі життєдіяльності — газ, вода, каналізація, електрика — були підключені до новобудови за тимчасовою схемою, що головний державний санітарний лікар Конотопського району С. Єрмілова «через відсутність зовнішніх мереж водопроводу і каналізації та у зв’язку з невиконанням підрядником приписів санепідслужби» й через інші недоліки згодом відкликала свій підпис під актом про готовність об’єкта до експлуатації.
Добре, люди... Всім давно відомо, що для українського владно-правоохоронного «істеблішменту» пересічні українці шеляга не варті. Але ніколи не повірю, що правоохоронні органи не поцікавилися, як були використані будівельниками державні кошти, виділені з бюджету на добудову конотопської багатоповерхівки. Питання зовсім не риторичне. Адже з огляду на те, що будинок роками тримався на тимчасовій схемі життєдіяльності, шо у його квартирах повністю відсутнє сантехнічне та газове обладнання і немає жодного натяку на опоряджувальні роботи, сума «лівих» має бути солідною. Зважте, моє припущення не виткане з повітря. За приблизними підрахунками кошторисників, які на прохання скаржників приватно звели дебет з кредитом цієї новобудови, якась «корова» за здорово живеш зжувала близько 2 мільйонів гривень! Саме на стільки, за їхнім переконанням, тягнуть недоробки, залишені будівельними спритниками новоселам на «добру і світлу пам’ять». Так і хочеться запитати непідкупних «борців з корупцією», куди вони дивилися, сплавляючи скарги мешканців до архіву.
— Сплавляли, бо не хотіли, щоб вся правда виплила на поверхню, — переконаний майор у відставці Віталій Воробей. — Тутешні можновладці так намагалися сховати всі кінці у воду, що акт (свідоцтво) здачі будинку в експлуатацію новосели отримали на руки через рік лише завдяки втручанню працівників СБУ...
Ось такі пироги. Чи не тому Конотопський міськрайонний прокурор Олександр Муравенко в одній із відповідей, адресованих Ластовіну, «щиро» зізнався, що «питання порушення кримінальної справи відносно посадових осіб інспекції ДАБК в Сумській області... знаходиться поза межами компетенції конотопського міжрайонного прокурора, бо територія, на якій перебуває інспекція, піднаглядна прокурору Ковпаківського району міста Суми»? Чи не ліпше було відразу відправити бідолаху до Страсбурга?
Вхідчини тимчасово відміняються
Описувати митарства і страждання віртуальних новоселів з вулиці Сільбудівської, які роками микаються з ордерами по владних кабінетах у пошуках справедливості, можна безкінечно. Питання в іншому: коли їх почують і чи взагалі почують?
Тішить одне: після візиту кореспондента «Голосу України» за скаргою та зустрічі з керівництвом Конотопського району повний штиль на Сільбудівській, 1-А припинився. На сьогодні всі тимчасові мережі у будинку замінені капітальними. Це особиста заслуга нинішнього голови Конотопської райдержадміністрації Олександра Лугового, який пообіцяв накрутити і таки накрутив хвоста кому треба.
Зацікавленість «Голосу України» «будинком-пам’ятником» наполохала і «стаханівців» з «Укрконтракту», які невдовзі з нечуваним ентузіазмом почали доводити до ладу квартири Віталія Воробея та Сергія Ластовіна.
— Запрошуємо колектив газети на вхідчини, — чую у телефоні голос Сергія Ластовіна. — Будівельники працюють, немов зголодніли за роботою: доладжували підлогу, завезли всю необхідну сантехніку і газове устаткування, завершують його установку. Враження, що якась бабця їм пошептала...
— А чому решта мешканців мовчить?
— А в їхніх квартирах, як і раніше, кіт не валявся. На сьогодні у будинку обжили «хороми» від сили десять родин.
Отже, новосілля тимчасово відміняється. Швидше за все, Ігор Несукай і ті, хто йому потурає, невдовзі дочекаються візиту з «Голосу України». Знову перевіримо, як «Укрконтракт» виконує взяті на себе три роки тому зобов’язання із завершення будівництва об’єкта.
Сумська область.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
