Після майже двох років перебування Януковича на посаді Президента кількість бідних в Україні збільшилась.
Бідні є у всіх країнах. Але питання в іншому — скільки таких людей, який рівень їхньої бідності та чи створила держава умови для виходу з цього стану?
Поняття бідності є відносним. ООН оцінює рівень життя в 160 державах світу, і згідно з оцінками цієї організації в Україні за межею бідності перебуває близько 80 відсотків населення.
У США за основу мінімальної заробітної плати беруть набір товарів та послуг, які задовольняють основні фізіологічні та соціальні потреби сім’ї в розрахунку на одну людину.
Скажімо, туди входить 20 видів м’ясопродуктів обсягом 60 кілограмів на рік, оплата найманого житла, купівля раз на 5 років автомобіля і таке інше. Виходить більш як 1000 доларів на місяць.
В Україні у 2011 році мінімальна зарплата (960 гривен) не забезпечувала навіть фізіологічного рівня виживання працівника.
Смертність знову перевищує народжуваність. Знижується тривалість життя, Україна вийшла у світові лідери із захворюваності на туберкульоз, який називають хворобою бідних. Безпритульних дітей більше, ніж було після війни.
В Україні найвищий рівень експлуатації найманих працівників в Європі. Частка зарплати в собівартості продукції, за даними Національної академії наук, становить 6,3 відсотка (в європейських країнах — понад 30 відсотків).
У нас є таке ганебне явище, як бідність серед працюючих. Середня зарплата за минулий рік ледве сягнула 290 доларів. Для порівняння: у Польщі — 1360, у Чехії — 1450, у Литві — 930 доларів.
Однак не всім погано живеться в Україні. Українські олігархи — Ахметов, Фірташ, Пінчук, Коломойський, син Януковича та інші — потрапляють у список найзаможніших людей Центральної та Східної Європи. Це один із плодів «реформ» нової влади.
В іншому, «реформи» зробили Україну мало розвинутою поліцейською державою. Ще б пак, останнім часом пріоритет у фінансуванні надано не науці, освіті, охороні здоров’я, а силовим структурам, адміністрації Президента тощо.
І ця тенденція лише посилюється...
Хибність розвитку держави відображає і стандарт життя в Україні.
Якщо в країнах ЄС співвідношення доходів 10 відсотків найбагатших людей до доходів 10 відсотків найбідніших становить 5:1—7:1, то в Україні офіціально — 40:1. Справжнє провалля!
У цих умовах основою впливу адмінресурсу на населення стає страх втратити навіть низькооплачувану роботу, страх за майбутнє дітей. Людей легко зомбують через ЗМІ. Багато хто з них психологічно стають рабами. Вони настільки звикають до бідності та до авторитарної влади, що бояться змін і не бачать необхідності зміни влади.
Причини злиденності
Земля України, кліматичні умови та її природні ресурси — це унікальний Божий дар. Понад 40 відсотків європейських запасів чорноземів, уся таблиця Менделєєва — в наших надрах.
Займаючи 1 відсоток суші Землі, Україна має 5,2 відсотка її природних ресурсів. На початку «реформ» у нас був один із найпотужніших у світі науково-технічних потенціалів. За кількістю винаходів на душу населення Україна перебувала на одному рівні зі США.
Щоправда, структура економіки була нераціональна. Зате тепер — ні структури, ні економіки.
Чому? Головна причина полягає в тому, що під час проведення псевдореформ впроваджувалися такі механізми, як:
— тотальна «прихватизація» всього, в тому числі й стратегічних підприємств енергетики та промисловості;
— сліпе, бездумне виконання програми «шокової терапії»;
— відтік капіталів за кордон, в офшори: тільки в 2011 році виведено 6,9 мільярда доларів.
Усе це дає підстави говорити не про реформи, а про зраду національних інтересів з боку кримінальних олігархів та їхніх представників у владних структурах.
В Україні замість відомої економічної формули «гроші—товар—гроші прим.» діє формула «гроші—влада—гроші в квадраті».
Отже, причинами зубожіння в Україні є:
— самоусунення держави від організації українського виробництва на базі природних ресурсів країни та власного науково-технологічного та промислового потенціалу;
— опора на мафіозно-ліберальну політику замість інноваційно-протекціоністської;
— диктатура кримінальних олігархів, які через жадібність швидкої наживи, розкрадаючи національні багатства України, зруйнували промисловість, зробили її неконкуренто-спроможною. І саме через це вони створюють штучні перешкоди іноземним інвестиціям, щоб під час конкурентної боротьби не втратити награбоване.
Причина — в тих 20 сім’ях-кланах, котрі володіють 80 відсотками багатства України і яким все мало.
Олігархи породили страшне зубожіння суспільства. Через це українська держава така слабка, бо не здатна змусити великий капітал дотримуватися законів та бути соціально відповідальним.
Швидше, навпаки, великий капітал (олігархи) змушують владу порушувати закони. Яскравим прикладом того є останні дії пропрезидентської більшості в парламенті з прийняття антинародних, антисоціальних рішень, репресії прокуратури та судів стосовно опозиції та народу.
Унаслідок усе суспільство стає хворим: владна еліта — духовно, а народ — фізично та морально. Й ті, й інші не здатні спокійно спати, живуть у страху.
Усе це дає підстави стверджувати, що бідність в Україні — це основа диктатури олігархії, руйнація державності та геноцид народу.
Як подолати бідність?
Для того, щоб подолати бідність в Україні, потрібно провести низку змін.
У політичній сфері: усунення від влади кримінальних олігархів, боротьба всього суспільства за підтримки опозиції проти олігархічної диктатури.
В економічній сфері: базовою економічною політикою повинна бути інноваційна протекціоністська політика замість теперішньої мафіозно-ліберальної.
У соціальній сфері: не протиставлення людини суспільству, а справжня турбота про неї, яка, не обмежуючи її права та свободи, гарантувала б цій людині можливість отримати якісні освіту та медичне обслуговування.
У виробничій сфері: слід забезпечити державну підтримку та протекціоністські заходи для розвитку наукоємних, енергозберігаючих технологій у промисловості та сільському господарстві, забезпечити зайнятість населення.
У сфері державного регулювання економіки: створити справедливу та ефективну грошово-фінансову та податкову системи.
У сфері культури: зробити ставку на розвиток інтелекту та культури нації в широкому розумінні слова — культури матеріальної (яка буде спиратися на високі технології) та духовної.
Отже, стратегією прогресивного розвитку, яка виведе Україну з бідності та злиденності, є стратегія пріоритету національних інтересів.
Тільки така стратегія здатна реалізувати в країні європейський вибір — європейський рівень демократії, європейський рівень виробництва та технологій, європейський стандарт життя.
Очевидно, що подолати бідність та реалізувати європейський вибір можуть лише ті політичні сили, які здатні замінити теперішній авторитарно-олігархічний режим Януковича справжнім демократичним розвитком. Сьогоднішні псевдореформи, які призведуть до моделі дикого ринку XVІІІ століття, — новим курсом, що виведе Україну в коло розвинутих держав.
Такими силами сьогодні є насамперед опозиційні партії, котрі входять до «Комітету опору диктатурі».
Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ, народний депутат України, член фракції «БЮТ-«Батьківщина».
Друкується в рахунок квоти фракції «БЮТ-«Батьківщина».
