З першого березня Нацкомісія з регулювання електроенергетики (НКРЕ) планувала надавати промисловим споживачам газу кваліфікаційний статус, але її голова Сергій Тітенко вже повідомив, що через довгу і марудну процедуру погодження відповідної постанови, очевидно, з цим доведеться зачекати. Що за усім цим стоїть?
Йдеться про розв’язання дуже важливої проблеми на енергоринку, пов’язаної з його лібералізацією. Авжеж — з розмежуванням функцій транспортування та постачання газу до кінцевих споживачів. Очевидно багато хто пам’ятає, що від початку нинішнього року розпочався перший етап такої лібералізації, який триватиме до 2015 року. Власне, як і передбачено Законом України «Про основи функціонування ринку газу». Постанова ж НКРЕ, як будь-який нормативний акт, має втілювати в життя законодавчі рішення на практиці. Проте тут виникає низка резонних запитань? По-перше, навіщо промисловому споживачеві така «кваліфікація»? Передусім для того, щоб мати свободу вибору постачальника. А що заважало надавати «кваліфікацію» промисловим споживачам раніше? Нічого. Однак у свободі вибору постачальника промислові споживачі, м’яко кажучи, обмежені. За словами члена парламентського Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу Олександра Гудими, на сьогодні відсутній ринок газу, як такий. («Де-факто дві третини газового ринку контролюється структурами Дмитра Фірташа»). Ще є близько 3 мільярдів кубометрів газу, що видобуває
«Укрнафта», проте вона також контрольована Ігорем Коломойським, який нікому не поступиться власною свободою вибору: може постачати газ на свої підприємства, а може його продати... І ще. Великий бізнес обох тісно пов’язаний з великою політикою, імпортом-експортом природного газу. По суті вони не мають сьогодні конкурентів на ринку і можуть тільки тішитися з того, що влада робить якісь кроки, щоб вони їх не мали в майбутньому.
Поза тим очевидно влада думає не тільки про це. Швидше за все, практичний крок до лібералізації газового ринку за кілька днів до виборів Президента Російської Федерації одержав би негативний резонанс у Кремлі. Адже, згадайте, розмежування функцій транспортування і постачання газу є складовою частиною інвестиційних проектів Європейського банку реконструкції і розвитку та Європейського інвестиційного банку. Прямо кажучи, є передумовою для отримання кредиту від них на реконструкцію газотранспортної системи. Недарма днями в інформаційному просторі замерехтіли провокативні повідомлення, буцімто Євросоюз не бачить перспектив у фінансуванні модернізації української ГТС. Ще як бачить! Європейські банки підтверджують свій намір допомогти Україні у цьому, запевняє директор ЄБРР в Україні Андре Куусвек, для чого планують виділити вже до кінця цього року НАК «Нафтогаз України» кредит у 308 мільйонів доларів США. Ці кошти мають піти на фінансування низки екстрених ремонтних заходів на газогоні «Уренгой-Помари-Ужгород» для забезпечення безупинного транзиту у Європу. До слова, у Міністерства енергетики та вугільної промисловості є й свої власні наміри інвестувати у реконструкцію цього газогону з власних коштів.