«Сирна війна» з Росією винесла на міжнародний рівень дискусію про наші новації у сфері санітарного контролю. Що ж чекати українському споживачу від таких реформ? Своїми думками з «Голосом України» поділилася завідувачка відділення гігієни харчування СЕС у місті Дніпропетровську Зінаїда Гужва, заслужений лікар України, кандидат медичних наук, лікар вищої категорії, член Спілки журналістів України.
Крайніми зробили нас
Історично так склалося, що саме фахівці з гігієни харчування відповідно до своїх службових повноважень та знань надають оцінку факторам ризику, проводять профілактичні заходи з попередження харчових отруєнь. І ми забуваємо, що за епідеміологічним благополуччям території стоїть складна систематична праця санлікарів, яка ґрунтується на багаторічних спостереженнях, результатах лабораторних досліджень.
Протягом 2011 року в Україні часто реєстрували харчові отруєння — у Севастополі, Харкові, Донецьку. Як правило, це відбувалося під час обслуговування свят, що пов’язано з порушеннями технології приготування страв, транспортуванням та збереженням продуктів. Але крайніми майже в усіх випадках зробили санітарних лікарів, які, згідно з чинним законодавством, на об’єкти потрапляють лише після 10-денного попередження, а контролюють їх, у зв’язку з запровадженням сумнозвісного закону та мораторіїв на перевірки, вибірково — один раз на рік. На об’єктах з підвищеним епідризиком бувають один раз на місяць.
На наших підприємствах бракує фахівців з технології приготування продуктів харчування. Передовсім на тих, що ігнорують запровадження відомчого технологічного та лабораторного контролю продукції, що базується на будь-якій системі безпеки, у тому числі НАССР.
Досвід показує: найчастіше спалахи харчових отруєнь пов’язані саме з бактеріологічним забрудненням продукції або персоналу, з порушенням технологій. Водночас підприємці мають можливість уникати відповідальності. Закон України «Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності» примушує органи держнагляду проводити планові заходи за умови письмового попередження суб’єкта господарювання не пізніше, як за десять днів. За цей час він може «виправитися», а потім знову випускатиме сумнівну продукцію.
Скоротити не можна залишити
Держсанепідслужба постійно вживає заходів до недобросовісних власників та керівників підприємств. Тільки у Дніпропетровську за 9 місяців минулого року на об’єкти системи харчування накладено 1525 штрафів на суму 185 759 грн.; винесено 364 постанови про тимчасове припинення експлуатації об`єктів та 350 — про скорочення асортименту; накладено 48 фінансових санкцій; відсторонено від роботи 574 особи за несвоєчасне проходження медогляду. Направлено 11 справ до органів прокуратури.
Чи може це вважатися тиском на підприємців? На мій погляд, це лише поступальний, багаторічний рух у напрямку формування системи профілактики та попередження харчових отруєнь, гострих кишкових інфекцій, яка зрештою працює на охорону громадського здоров’я.
Тим часом на СЕС чекають скорочення. Постанова Кабміну від 14 листопада 2011 за №1184 анонсує: 2500 держслужбовців у цілому по Україні працюватимуть у держсанепіднагляді у 2013 році, або лише 8,3% від нинішньої загальної чисельності персоналу. У держветфітослужбі, навпаки, анонсовано 6327 державних службовців, чи 83% від загальної чисельності ветлікарів.
«Ням-ням»...
Нагадаю, нагляд за якістю продуктів харчування на теренах Російської імперії був запроваджений ще у 1861 році! В усі часи було важко переконувати людей постійно мити руки, прати речі, не пити сумнівну воду та виконувати інші «причуди» санітарного лікаря. Нині ми повторюємо: не їжте дикорослі гриби, не вживайте в’ялену рибу домашнього приготування, консервацію, що не пройшла стерилізації у виробничих умовах. Проте випадки отруєнь та ботулізму у побуті в Україні фіксують і досі. Чи зміниться ситуація на краще, коли санітарну службу знищать?!
Нагляд за якістю продуктів харчування пережив революційні та військові події 1917—1921 років, не був знищений репресіями, вистояв після розвалу СРСР. Тоді до України потоком пішли неякісні харчі. 1995 року завезли замінник грудного молока «Ням-ням» з токсичною пліснявою, який вклав чимало малюків на лікарняні ліжка. Цю дитячу суміш було знято з реалізації санітарною службою за результатами лабораторних досліджень.
Країна втрачає фахівців
Система нагляду за харчовою безпекою з усіма історично сформованими повноваженнями (зокрема, наглядом за якістю та безпекою продуктів харчування через профілактику інфекційних захворювань, холери та харчових отруєнь) витримала перевірку часом і у нас, і в сусідніх Росії та Білорусі. Більше того, положення про держсанепіднагляд Білорусі гарантує незалежність санслужби від інших державних структур!
Натомість Україна влітку 2012 року може втратити своїх фахівців. У ветнагляді лікар розглядається не як фахівець з гігієни харчування, а як інспектор. Погоджуючись на цю роботу, він втрачає фах, стаж лікаря, категорію, вислугу років, досвід попередніх поколінь.
Фахівцю СЕС треба вчитись шість років, пройти через інтернатуру, спеціалізацію, підвищення кваліфікації. Треба вивчити нозологію, етіологію, патогенез, клініку та епідеміологію інфекційних захворювань, ботулізму, харчових отруєнь. Для чого? Щоб потім виконувати вузькі функції інспектора по нагляду за запровадженням системи безпеки НАССР?
Не слід руйнувати те, що сформовано століттям! А якщо вже є потреба у створенні нової структури контролю за якістю продуктів харчування, то робити це необхідно аж ніяк не на базі ветнагляду.
Записала Тетяна ВАЛІГУРСЬКА.
