Південь нашої країни страждає від споконвічної нестачі води. Й водночас на Херсонщині вона навіть не десятками тисяч, а мільйонами кубометрів витікає в землю крізь діряві ложа старих каналів.
Масштаби витоку
У 60-ті роки минулого століття через таврійський степ проклали одразу два зрошувальні канали — Краснознаменський і Північно-Кримський, а в 70-ті до них додався ще й Каховський магістральний канал. Але якщо КМК будували за всіма правилами науки — з бетонним облицюванням берегів і ґрунтово-плівковим ізолюючим екраном, то на ізоляції двох його попередників заощадили. І тепер маємо те, що маємо: втрати дорогоцінної для посушливих степів води під час її прокачування через Каховський магістральний канал становлять лише шість відсотків, а на Північно-Кримському та Краснознаменському — близько двадцяти. Масштаби витоків колосальні: лише торік із 261 мільйона кубометрів води, що пройшла через два згадані канали, 50 мільйонів було загублено. Вона просто вилилася в землю, підвищивши рівень ґрунтових вод, а заодно й ризик підтоплення населених пунктів. Але ж тільки за електроенергію для насосів вертикального дренажу, котрі відкачують надлишки вологи в зоні підтоплення, обласне управління водних ресурсів того-таки року заплатило майже мільйон бюджетних гривень!
— Звісно, проблему підтоплення не можна списувати тільки на витоки із земляного ложа Північно-Кримського та Краснознаменського каналів. Вона спричинена цілим комплексом об’єктивних і суб’єктивних причин. І серед них не останню роль відіграє людський чинник, — переконаний начальник Херсонського облводгоспу Єгор Коваленко. — Скажімо, у курортному Скадовську спеціально для відведення поверхневих вод колись було прокладено п’ять ровів. Однак за останні десятиліття їх подекуди засипали, а подекуди над ними побудували нові будинки або проклали асфальтові дороги. Та тільки-но підтоплення знову дало про себе знати і центр міста опинився у воді, про рови знову згадали, і два з них починають прокладати вдруге. І для цього знадобилося окреме доручення глави держави. Проте варто визнати, що витік води з каналів порушує баланс водоносних горизонтів, а екологи вважають це явище великою загрозою для навколишнього середовища.
«Проїдаємо» спадщину
З технічної точки зору, запобігання особливої складності не становить. Після завершення сезону зрошення воду зі старого каналу скидають, монтують на дні та стінках ґрунтово-плівковий екран, а береги зміцнюють бетонними конструкціями. Але... Каховський завод залізобетонних виробів, який колись працював за замовленнями меліораторів, десять років простоював, а тепер цей об’єкт взагалі викупила приватна компанія, котра будує на його місці овочесховище. Хоча бетонні плити, зрештою, можна і в іншому місці замовити — були б гроші. А от із грошима напруження набагато відчутніше.
— Арифметика тут проста: ґрунтово-плівковий екран для каналу потягне на 24 мільйони гривень за кілометр, такий само екран, але з додатковим укріпленням бетоном стане вже у 38 мільйонів гривень за кілометр. З огляду на те, що довжина Північно-Кримського та Краснознаменського зрошувальних каналів на землях Херсонщини становить близько ста кілометрів, виходимо на загальну суму від 2,4 до 3,8 мільярда гривень. Звідки гроші?
Честь херсонським меліораторам робить те, що багато з цієї спадщини вони зуміли зберегти, до того ж у робочому стані. Для прикладу: на Херсонщині з 425 тисяч гектарів зрошуваних земель справні системи поливу залишилися на 286,2 тисячі гектарів, або на 67 відсотках території, а в сусідній Одеській області — лише 38,8 тисячі гектарів із 296,9 тисячі, або 17 відсотків, у Криму — 134 тисячі з 397 тисяч, або 34 відсотки.
Одним — доходи, іншим — витрати?
Але от парадокс: доходи від багатих врожаїв зернових і овочів (з гектара поливних земель Таврії можна зібрати до сотні тонн помідорів або капусти) отримують одні, а витрати на утримання каналів, без яких цього поливу не було б, лягають на інших. Сьогодні аграрії краю платять тільки за електроенергію для підкачування води (торік — 140 мільйонів гривень), а життєдіяльність каналів цілком забезпечує держава. І якщо на зарплату 3600 облводгоспівців, «комуналку», запчастини і пальне для транспорту бюджетного фінансування хоч в обріз, але вистачає, то для дорогих проектів, на кшталт ізоляції земляного ложа зрошувальних систем, за всі роки незалежності їх взагалі не виділяли.
Без каналів нам не обійтися, але модернізувати їх треба якомога швидше, і тут потрібно шукати можливості для залучення в цю сферу додаткових капіталів. Меліоратори Херсонщини впевнені: за бажання варіанти підшукати можна. Після того, як інвестиційна привабливість вітчизняного овочівництва зросла, і наші, і зарубіжні бізнесмени виявляють дедалі більшу зацікавленість у довгостроковій оренді ділянок землі площею не менш як тисяча гектарів зі зрошенням. У ставки такої оренди (саме для великих агрофірм, а не фермерів або дрібних індивідуальних селянських господарств) можна було б закласти певну цільову надбавку саме на реконструкцію земляних каналів з її перерахуванням на окремий рахунок. Таку само надбавку, тільки соліднішу, варто було б передбачити й під час визначення ціни гектара на зрошенні, якщо держава все-таки дозволить продаж угідь сільськогосподарського призначення. Але для цього необхідні зміни цілої низки нормативних актів і на урядовому, і на законодавчому рівні, вважають експерти.
Фото надане облводгоспом.
