Шановний Пане Голово, шановні депутати Європейського Парламенту!

Для мене цей виступ має особливий символізм.

У цей день, рівно рік тому, після перемоги Революції Гідності та ганебної втечі тодішнього президента Європейський Союз та Європейський Парламент визнали Верховну Раду України як єдиний легітимний орган влади.

Верховна Рада тоді взяла на себе місію відновити лад у країні, реалізувати прагнення народу України будувати європейську демократичну державу, стати частиною єдиного європейського дому.

За цей рік відбулось відновлення системи влади в Україні, була обрана нова Верховна Рада. Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС.

І сьогодні в ході мого першого закордонного візиту в якості Голови українського парламенту ми разом з Президентом Шульцем відкриємо інавгураційне засідання Парламентського комітету асоціації — важливого інструменту практичної імплементації історичної Угоди між нами.

Сьогодні перед Україною стоять два ключові виклики:

по-перше, захистити спільні цінності свободи і демократії, зупинити зовнішню агресію, зберегти територіальну цілісність і суверенітет, встановити мир на нашій багатостраждальній землі;

по-друге, нам потрібно ефективно реформувати державу, перетворити пострадянську республіку на сучасну, успішну європейську країну.

Почну з останнього.

Вести війну і проводити реформи — завдання не з простих. Але у нас немає іншого вибору, бо вікно можливостей обмежене у часі.

Всупереч агресії Україна стала на шлях системних реформ.

Передусім спільно розроблена стратегія реформ. Її ключові елементи — це:

Стратегія державного розвитку до 2020 року;

План імплементації Угоди про асоціацію з Європейським Союзом;

Коаліційна угода парламентської більшості.

На основі цих документів мною ініційовано інклюзивний процес підготовки спільно з моїми колегами-депутатами українського парламенту плану законодавчого забезпечення реформ на 2015—2017 роки.

Наступного тижня я презентую цей план у Києві, який ми і передамо на опрацювання всім зацікавленим сторонам — в уряд, Президенту України.

Завдяки системній роботі з впровадження плану законодавчого забезпечення реформ Верховна Рада має стати локомотивом системних перетворень, які відповідатимуть внутрішнім і міжнародним зобов’язанням України. Парламент має стати фабрикою реформаторських законів, а не друкарнею нескінченних поправок до недосконалих законів, як це було раніше.

Що вже зроблено?

Завдяки злагодженій роботі парламенту, Президента та уряду України ми розпочали імплементацію антикорупційного пакета законів, ухваленого ще в жовтні минулого року, і прийняли кілька законів для забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро. Ні для кого не є секретом, що боротьба з корупцією є одним із важливих пріоритетів України. Ми маємо раз і назавжди покінчити з цим явищем.

Незабаром, внаслідок безпрецедентної для України прозорої та неупередженої процедури відбору кандидатів, Антикорупційне бюро отримає свого першого директора.

Ми розпочали реформування правоохоронних органів. Цей процес відбуватиметься у тісній співпраці з Консультативною місією ЄС, Угоду про статус якої саме ця Верховна Рада ратифікувала на початку лютого.

Зроблені перші кроки з реформування системи правосуддя, зокрема прийнято закон про справедливий суд.

Ухвалено низку законів, спрямованих на підвищення обороноздатності України.

Триває робота в рамках реформи з децентралізації.

Вважаю, що для України — це одна з першочергових ключових реформ. Її мета — побудувати якісну та ефективну систему врядування в країні, що є дуже важливим.

Уже прийняті рішення про бюджетну децентралізацію, ухвалено закони про основи державної регіональної політики та про добровільне об’єднання громад.

Безумовно, успіх децентралізації та більшості інших ключових реформ залежить від вдосконалення Основного Закону України.

У цьому зв’язку Президент України ініціював створення комісії, яка за участю науковців, експертів та громадянського суспільства працюватиме над підготовкою змін до Конституції.

Згідно з чинними процедурами внесення змін до Конституції у нас є шанс остаточно ухвалити відповідний закон на початку вересня. Обов’язковим етапом процесу стане врахування пропозицій Венеціанської комісії.

Хочу підкреслити: ми розпочали підготовку до конституційної реформи і децентралізації задовго до Мінського процесу.

Запевняю, що повноваження, які отримають регіони України внаслідок цих реформ, задовольнять усіх, хто щиро прагне змін, а не вигадує штучні претензії до влади. І це спільна позиція українського парламенту.

Єдине, чого не буде в рамках реформи децентралізації, — це права для регіонів мати власні танки і системи залпового вогню та вступати до євразійських союзів.

Шановні члени Європейського Парламенту!

На моє глибоке переконання, реформаторський та економічний успіх України — це найефективніша санкція проти політики Росії.

Наші успіхи у зміцненні свого суверенітету — це головний інструмент проти російської інформаційної війни, яка розв’язана проти України у боротьбі за розум та серця людей.

Одним із головних пріоритетів для України сьогодні стало відновлення української економіки, що неможливо без консолідованої міжнародної допомоги.

У зв’язку з цим ми сподіваємося на результативне обговорення в Європейському Парламенті пропозиції Європейської Комісії про виділення Україні Третьої програми макрофінансової допомоги.

Україна реформується під гарматний гуркіт, спрямовуючи значні економічні та політичні ресурси на стримування агресора.

Росія як держава, що згідно з Будапештським меморандумом зобов’язувалася «утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України» і ніколи не використовувати свою зброю проти України, продовжує агресію проти нас.

Попри Мінські домовленості українці продовжували гинути, а російські ракети — примножувати горе в українських родинах в усіх без винятку областях нашої держави. Від початку агресії на Донбасі загинули тисячі українців.

Одночасно зростає кількість внутрішньо переміщених осіб — їх число досягло уже майже мільйона і більше. З особливою вдячністю ми відзначаємо, що саме з ініціативи Європейського Парламенту (січнева резолюція ЄП) Європейська Комісія розпочала розробляти амбітний план з надання Україні гуманітарної допомоги.

На жаль, Росія продовжує підтримувати тероризм.

Події в Дебальцевому минулого тижня стали черговим свідченням підступності Російської Федерації. Коли план Кремля захопити місто до припинення вогню — 15 лютого — не справдився, терористи цинічно знехтували Мінськими домовленостями і продовжили наступ, перетворюючи місто та його мешканців на попіл.

Минулого тижня Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення звернутися до ООН та ЄС із пропозицією спрямувати в Україну миротворчу місію. Ідеальним варіантом стала б відповідна Місія Європейського Союзу.

Нам бачиться, що така Місія була б ефективною, якщо б вона розташовувалася і на лінії зіткнення, і на неконтрольованій поки що Україною ділянці спільного кордону з Росією.

Водночас ця ініціатива викликала миттєвий спротив Росії і терористів, які звинуватили Київ у «порушенні Мінських домовленостей».

Чому? На мій погляд, через те, що закриття спільного кордону і його моніторинг з боку ОБСЄ чи миротворців вкотре викриє присутність російських військових, змусить Росію забратися з території України геть без шансів на повернення та на нові поставки зброї та техніки терористам.

Постійні маніпуляції з боку Російської Федерації свідчать, що якою б щирою не була позиція України, Мінські домовленості від 12 лютого використовуються Росією виключно як чергова «димова завіса» для знищення української державності, свободи та демократії. І це наш спільний з вами виклик.

На території РФ до цього часу незаконно утримуються українські громадяни, включаючи нашу колегу — народного депутата України, члена ПАРЄ Надію Савченко, яка голодує вже 74 дні в російській тюрмі!

Я вдячний депутатам Європейського Парламенту за їхню активну позицію та ініціативи, спрямовані на її звільнення, і закликаю вас не зупинятися. Тільки нарощування тиску на Росію з боку міжнародної спільноти може змусити її зупинити агресію проти України та її громадян.

Шановні друзі!

Хочу перед лицем Європейського Парламенту наголосити на чіткій позиції України: наша держава не бачить альтернативи саме мирному врегулюванню ситуації.

Однак розв’язання цієї небезпечної європейської кризи залежить насамперед від російської сторони, яка змарнувала вже не одну нагоду довести свою відданість миру не словами, а реальними вчинками.

Для залучення Росії до справжнього діалогу потрібні потужні мотиваційні заходи:

по-перше, збереження чинного санкційного режиму та посилення секторальних обмежувальних заходів;

по-друге, здійснення постійного дипломатичного та політичного тиску на Кремль. Мені, можливо, теж не подобається слово «тиск», але ми маємо зробити все, щоб зупинити агресора, зупинити вбивства;

по-третє, надання Україні всебічної допомоги та конструктивної підтримки.

Особливо гостро стоїть питання підвищення обороноздатності і надання Україні «розумної зброї» оборонного характеру, щоб оборонятись на території України від російської агресії.

Лише за цієї умови Кремль усвідомить здатність України ефективно протистояти російській агресії. Сподіваюся, що Європейський Парламент підтримає такий підхід.

Так само закликаю вас пам’ятати і про проблему українського Криму. Незабаром мине рік з часу його незаконної анексії Російською Федерацією. Рік економічної деградації та знущань над українським та кримськотатарським народами.

Україна була б зацікавлена у всебічному розгляді цього зухвалого випадку захоплення території сусідньої держави під час березневої сесії Європейського Парламенту з ухваленням відповідної резолюції.

Шановні колеги!

На завершення хотів би закликати Європейський Парламент і надалі посилювати увагу до України.

Ви стимулюєте ЄС до більш рішучої та дієвої підтримки України.

Ви формуєте європейську громадську думку і протидієте ще одній агресії — російській пропаганді.

Очікуємо, що напередодні Ризького саміту «Східного партнерства», який відбудеться в травні, Європейський та національні парламенти держав—членів ЄС зможуть заохотити Раду ЄС до політичних сигналів, на які з нетерпінням чекає українське суспільство.

Маю на увазі визнання європейської перспективи нашої держави та політичне рішення про запровадження безвізового режиму для короткострокових поїздок громадян України.

Українці гідні цього, бо рік тому під час Революції Гідності і сьогодні вони перебувають на передньому краї боротьби за ідеали європейської інтеграції та цінностей спільної Європи.

Дякую за вашу увагу.