Тільки в нинішньому році через неконтрольовані скидання стічних вод, побутових відходів і прострочених хімікатів річка Веревчина, що протікає поряд із Херсоном, пережила два великі «замори», після чого в ній практично не залишилося водних мешканців. Дійшло до того, що тут вимерли навіть карасі, здатні вижити в будь-якій калюжі!
Уже після цієї катастрофи державні екологічні служби визнали, що Веревчина не в змозі самоочищатися і без втручання людини їй загрожує перетворення на чергову клоаку — розсадник смертоносної зарази. Підшуковуючи варіанти її «реанімації», експерти зупинилися на економічній пропозиції Українського НДІ екологічних проблем (Харків), що дає можливість задіяти природні механізми очищення водойми і при цьому не вимагає мільйонних капіталовкладень. Ідея харківських учених зводиться до будівництва на Веревчині комплексу міні-дамб — насипів із щебеню, котрий затримував би великі фракції сміття, а висаджений у загатах очерет, що є потужним природним фільтром, утягував би в себе нітрати, фосфати та іншу «хімію».
Проект будівництва комплексу біологічного очищення малої річки і вартість самих робіт фахівці на момент його підготовки оцінили лише в 130 тисяч гривень.
Управління охорони навколишнього природного середовища Херсонщини вважало і цю суму, і спосіб очищення цілком прийнятними, звернувшись до обласної ради із проханням профінансувати життєво важливий для Веревчини та жителів кварталів міста, що примикають до неї, проект із бюджету. Депутати органу місцевого самоврядування були начебто не проти, але врешті... грошей так і не дали.
Регіональне управління охорони навколишнього природного середовища наполягало, щоб кошти на порятунок річки виділили із природо-охоронного фонду обласного бюджету. В облраді були теж начебто не проти, але в 2011 році фінансування проекту так і не сталося — до його розгляду пообіцяли повернутися в 2012-му. А потім у природоохоронного відомства краю вчергове змінилося керівництво, і про проблему Веревчини якось і згадувати перестали. Якщо так піде й далі, то від малої річки через рік-другий і справді залишаться лише спогади!
Херсонська область.
