Що менше лишається часу до приїзду гостей на футбольний чемпіонат Євро-2012, половина матчів якого відбудеться у наших містах, то гучніше звучать застереження щодо нового сплеску епідемії ВІЛ-СНІДу в Україні. Про це інфекційне захворювання у нас, як правило, говорять або пошепки, або гучно напередодні Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом, чи коли є надія отримати якісь гранти. А профілактичні заходи, попри надмірну експансію «сексуальної свободи» на телебаченні та в Інтернеті, й досі ховаються за ментальною сором’язливістю українців.
У нас в країні є секс, і почасти він не такий уже й безпечний. І про це давно слід говорити відверто й голосно. Так, за даними ВООЗ, під час ризикованого сексуального контакту у нас менше половини чоловіків (близько 46%) репродуктивного віку (15—49 років) користуються презервативом. Для решти випадкові зв’язки щоразу перетворюються на гру в російську рулетку: а може, минеться? Минає, та не всіх. За офіційними даними Українського центру СНІДу, лише
торік нові випадки ВІЛ-інфекції виявили у понад 21 тисячі громадян України.
Крім того, за той же 2011-й в Україні зафіксовано ще й 9 тисяч 189 нових випадків СНІДу. Майже 4 тисячі українців померли минулоріч від синдрому набутого імунодефіциту...
— На жаль, саме статевий шлях сьогодні є практично в усіх регіонах України основним при передачі нових випадків інфекції від ВІЛ-інфікованих людей до не ВІЛ-інфікованих, — коментує ситуацію директор Українського Центру СНІДу Наталія Нізова. — І, як ви розумієте, найчастіше це стосується людей репродуктивного віку. Ми з болем констатуємо, що більшість молодих людей, які звертаються для тестування і у яких виявляють ВІЛ-позитивний статус, не мали у своєму минулому житті класичних факторів ризику, про які ми говорили ще 10 років тому (вживання наркотиків, комерційний секс). Тому актуальність використання презервативів є надзвичайною проблемою для України, враховуючи, що сьогодні нам ще зарано говорити про зупинку епідемії розвитку ВІЛ-інфекції.
Прикро констатувати, що презерватив, як основний запобіжник поширення інфекції, так і не потрапив «у пріоритет» в державних програмах, покликаних боротися з поширенням ВІЛ. Мало того, що його продаж опинився повністю під контролем комерційних структур, то ще й держава, як пам’ятаєте, минулого літа намагалася викреслити презервативи з переліку товарів, які не обкладаються ПДВ. Звісно, галас, який здійняли громадські організації, змусив уряд переглянути питання. Та експерти й досі визнають, що ціна презервативів зависока з огляду на середній дохід молодої людини репродуктивного віку, особливо для студентів. Статки молоді просто не дають можливості купувати стільки презервативів, скільки їх потребує активна людина віком від 20 до 30 років.
— З одного боку, у нас є достатня кількість профілактичних програм для молоді з груп ризику, які підтримуються за рахунок грантів Глобального фонду, — пояснює ситуацію Наталія Миколаївна. — Але це цільові програми, які передбачають безплатне забезпечення презервативами лише молодь, яка входить до основних груп ризику, тобто користувачів наркотиків, працівників комерційного сексу, чоловіків, що мають секс із чоловіками. Безумовно, якщо молода людина, знаючи про спеціалізовані центри, звернеться туди за презервативом, їй не відмовлять. Але все-таки це винятки, така практика не стосується загальної популяції, скажімо, студентської молоді, яка зазвичай не ходить в ком’юніті-центри. Тому, на мою думку, державну стратегію первинної профілактики варто нагально переглянути. Адже саме первинна профілактика у нас не фінансується за рахунок бюджету. І сьогодні, зважаючи на зміну структури шляхів передачі ВІЛ, це питання є надзвичайно гострим. Я вважаю, що саме держава повинна вести постійні й дуже послідовні переговори з компаніями, які поставляють до нас презервативи, ініціювати створення механізмів з їхньої спільної роботи, спрямованої на гуманітарні цілі. Це, звісно, сфера діяльності фармацевтичного бізнесу, але він повинен бути повернений обличчям до людей, а не навпаки.
Є ще один проблемний аспект у забезпеченні доступності презервативів для населення. Мова йтиме про мешканців села. Спеціально це питання, як зізнаються в Українському центрі СНІДу, у нас не вивчалося. Хоча й є чимало свідчень від фахівців та ВІЛ-інфікованих пацієнтів про те, що
у сільській місцевості зазначена проблема ще гостріша, ніж у містах.
Адже рівень заробітних плат там істотно нижчий. Дається взнаки й недостатній рівень поінформованості людей щодо відповідальної сексуальної та репродуктивної поведінки. В селі люди один одного добре знають, тому досить часто для молодої людини є психологічною перепоною зайти в аптеку, де працює, припустімо, сусідка, щоб купити презерватив.
— Проблема потребує комплексної роботи і в плані освіти, і роботи з тими людьми, які можуть донести необхідну інформацію до населення — шкільними вчителями, соціальними працівниками. На жаль, соціальна служба у нас дуже обмежена людськими ресурсами, і дуже слабко представлені у сільській місцевості неурядові центри по роботі з громадянами, -зізнається Наталія Миколаївна. — Супровід ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які проживають у сільській місцевості, один з найболючіших у низці профілактичних заходів. Безумовно, можна було б організувати видачу безплатних презервативів на селі, навіть через міжнародні проекти, але, на жаль, їх нікому туди доставляти. Це питання «нанизується» на низку більш серйозних проблем.
Фахівці, які щоденно контактують з тими, чиє життя повністю залежить від антиретровірусної терапії, не втомлюються повторювати: презервативи залишаються основним способом вберегтися від ВІЛ-інфекції, яка здебільшого передається статевим шляхом. Тож розслаблятися ще зарано. Саме тому, мабуть, у Санкт-Петербурзі росіяни почали обговорювати можливість закупки презервативів для молоді державним коштом. Саме тому, вочевидь, у Швейцарії налагодили випуск дитячих презервативів. Саме тому у Великій Британії кредитні картки для придбання презервативів у кондоматах мають усі хлопчики старші 12 років. Саме тому тайські банкіри взялися роздавати запобіжні засоби своїм сором’язливим клієнтам. І саме тому напередодні Дня Святого Валентина практично на усіх континентах планети був відзначений Міжнародний день презерватива розповсюдженням їх серед «потенційних» закоханих на один день. До слова, до цієї акції долучилася й Україна. Щоправда, знову не за державний кошт, а за рахунок ініціативи неурядової організації.
Якщо ж аналізувати залучення держави до інших новацій у профілактичній боротьбі зі СНІДом, то, коли мова заходить про дітей, то чиновники відмахуються від аналогічної практики передових країн, звинувачуючи громадські організації мало не у розбещенні малолітніх та підштовхуванні їх до раннього статевого життя, визнаючи при цьому, що наші діти знайомляться із сексом у 12 років. Коли ж студенти Києво-Могилянської академії виступають з ініціативою встановлення кондоматів у людних місцях і навіть розробляють бізнес-план цього проекту, вони не знаходять підтримки у державних інституціях. Чи ж подумали урядовці про запобіжні заходи з розповсюдження ВІЛ-інфекції під час ЄВРО-2012 і які ризики чекають на Україну у зв’язку з проведенням футбольного чемпіонату?
— Вже що буде, те буде, — знизує плечима директор Українського центру СНІДу. — Ми, звісно, разом з Державною службою соцзахворювань подали до МОЗу свої пропозиції з необхідності передбачити розширення мережі консультативних пунктів та розповсюдження безплатних презервативів серед молоді, а також для усіх, хто б не звернувся до них по допомогу. Не зайвим було б розширити можливості для добровільного консультування і тестування на ВІЛ швидкими тестами, розширити можливості для отримання профілактичних пакетів засобів індивідуального користування, в тому числі й презервативами для представників комерційного сексу. Крім того, у бюджеті на наступний рік ми заклали кошти для придбання певної кількості препаратів для післяконтактної профілактики, на випадок якщо людина матиме якийсь небезпечний контакт із біологічними рідинами ВІЛ-інфікованої людини. Свої застереження ми виклали і досить аргументовано, і МОЗ, мушу зазначити, звертає на це увагу. Впевнена, що мережу спеціальних кабінетів буде розширено, зокрема в тих містах, де триватиме Євро. Решта чимало в чому залежатиме від рівня підготовки волонтерів, які працюватимуть на Євро. Вони повинні мати достатню кількість інформаційних матеріалів, в яких би викладалася інформація про те, де, коли, яким чином можна отримати допомогу у разі ризику.
Пропозиції, навіть слушні, на жаль, в нашій країні не завжди беруться до уваги. Влада знову, киваючи на скрутне матеріальне становище в державі, може не знайти грошей. Тож порятунок потопаючих знову буде у руках тих, хто, власне, пірнув у море насолоди без рятувального «жилета».
Чимало для профілактики та ризику поширення ВІЛ-інфекції міг би зробити і соціально відповідальний бізнес,
готельний, наприклад. Чому б їм до складу обов’язкових атрибутів номерів не ввести презервативи, як мило, шампунь чи туалетний папір, які стали звичними для кожного європейця? Зрештою, світ вже пересвідчився у тому, що ця інфекція крокує по планеті, не знаючи кордонів. Тому й захист від неї повинен бути спільною проблемою для всіх...
Для швидкого тесту на ВІЛ потрібна тільки кров з пальця.
Фото надане Благодійним фондом «Український ресурсний центр з питань ВІЛ-інфекції».
