«Мій дім — моя фортеця!» Хтось так колись сказав, і це велика правда. Але чи завжди ми замислюємося над тим, що залишиться після нас наступному поколінню? Відсутність елементарної культури призводить до того, що повсякчас бачимо на київських вулицях: свинство стало «нормою».
Досить часто доводиться чути, що спаплюжені культура, історія, духовність, побут, політика, менталітет — наслідок... «червоних» часів. Але «часи» давно відійшли, принаймні, якщо вимірювати відстані купами сміття на газонах, недопалками на зупинках громадського транспорту чи нахабно припаркованими автомобілями посеред тротуарів. Деякі «вияви» нашої культури пропонуємо читачам на знімках, зроблених кореспондентами «Голосу України» в різні пори року.
Друкуємо їх не з метою когось засмутити, хоч і це правда. Передовсім вони мають стати імпульсом до змін. Почати можна з найпростішого, приміром, перестати смітити всюди. Або перестати курити на зупинці, чекаючи на приїзд потрібної «маршрутки» — з тим, щоб інші могли дихати. Або: берегти ліфти, не харкати на тротуар, не витирати ноги об... щойно пофарбовані стіни вашого будинку, не забудовувати коморами пожежні виходи в багатоповерхівках, не чекати, поки недобросовісна прибиральниця вимете сміття біля ваших вхідних дверей, не перетворювати газони під вікнами на стоянки машин, або не...
Кажуть, риба псується з голови. Про рибу правда. Але до чого тут риба, коли ми самі свинючимо у нашій «фортеці»?
Фотоетюд Анастасії СИРОТКІНОЇ та Андрія НЕСТЕРЕНКА.
