У Верховній Раді перебуває на розгляді проект закону «Про електронну соціальну картку», який передбачає впорядкувати систему соціальних виплат населенню.

Ідея запровадити електронні соціальні картки вже не нова — про неї йшлося і у президентській Програмі економічних реформ на 2010—2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», постанові та розпорядженні Кабінету Міністрів. Віце-прем’єр-міністр, міністр соціальної політики Сергій Тігіпко ще торік заявляв про те, що електронну соціальну карту буде запроваджено у квітні 2013-го. За словами автора законопроекту — заступника голови фракції Партії регіонів Валерія Коновалюка (Партія регіонів), нинішня система соціальної підтримки населення, яка здійснюється у вигляді надання соціальних пільг, допомог і субсидій, є надто складною й непрозорою, тож потреба її реформування перезріла.

«Сучасна система соціальних пільг в Україні формувалась на основі системи соціального захисту населення УРСР, а широке коло осіб, які мають право на отримання пільг (пільговики), та вагомий перелік самих пільг спричинюють істотне фінансове навантаження на зведений бюджет України», — зауважується у пояснювальній записці до законопроекту.

Законопроект має на меті впровадити прозорий та ефективний механізм адресної реалізації соціальних пільг та державних гарантій — пільговикам видаватимуться електронні соціальні картки для оплати житлово-комунальних послуг, лікування, придбання медикаментів, проїзду в транспорті, отримання знижок у магазинах чи на сервісі тощо. Передбачається створити єдиний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, послуги, виплати та інші соціальні гарантії, на основі якого буде створено Єдину інформаційно-аналітичну систему обліку та управління коштами, яка акумулюватиме інформацію Пенсійного фонду, фондів соцстрахування та інших автоматизованих систем обліку. Картки видаватимуть місцеві соціальні служби за місцем проживання пільговика при реєстрації його в Реєстрі. Основні функції щодо запровадження соціальних карток буде покладено на Мінсоцполітики, а фінансування — на держбюджет. Використовуватимуться соціальні картки через термінальне обладнання. Видаватимуть та обмінюватимуть картки безкоштовно. Пластикова електронна картка, згідно з законопроектом, міститиме таку інформацію: ПІБ пільговика, його фото, дату народження, серію і номер документа, підпис користувача в електронному вигляді. Електронна картка використовуватиметься як соціальне чи пенсійне посвідчення, а також — як платіжна карта для фінансових операцій. «Електронна соціальна картка розв’яже проблему адресного розподілу пільг українцям, зекономить державі мільярди бюджетних коштів і підвищить рівень соціального захисту населення України», — переконує В. Коновалюк. Приклади вже є: в одному з міст Дніпропетровщини вже діє пілотний проект транспортної електронної карти. Пільговикам було видано 70 тисяч карт, які дають право на безкоштовний проїзд. Це дозволило скоротити витрати бюджету на пільгові перевезення в чотири рази. Економію коштів у разі запровадження електронної соціальної карти по всій Україні народний депутат оцінює в близько 10 мільярдів гривень «Ці гроші можна спрямувати на підвищення зарплат бюджетникам та інші соціально значимі проекти», — зауважує В. Коновалюк. Окрім того, соціальна картка, вважає парламентарій, допоможе скоротити армію чиновників. Однак обсяги державних коштів, які виділяються на соціальний захист малозабезпеченим верствам населення, за прогнозом, мають збільшитися із 23 до 50%.

Водночас у самих пільговиків неоднозначне ставлення до ідеї з соціальними картками. Ветеран війни та праці, 89-річна пенсіонерка киянка Галина Андріївна, котра нині користується багатьма пільгами, побоюється, що задля отримання такої картки їй доведеться знову оббивати пороги соціальних служб, отримувати чергові довідки. «Мені вже дуже тяжко ходити, взимку взагалі не виходжу з дому, уявляю, яка тиснява і штовханина буде в собезі для отримання таких карток, — каже жінка. — Я не зможу стояти в черзі, відтак залишуся без пільг. Якби картки видавалися «автоматично», скажімо, приносив двірник чи консьєрж разом із квитанцією за комунальні послуги, адже всі дані про мене в соцслужбах уже давним-давно є, — тоді я «за».