Однією з найболючіших проблем в економічному плані для української влади є відсутність масового іноземного інвестора. В умовах другої хвилі економічної кризи за кожного бізнесмена, котрий ризикує вкладати кошти в Україну, слід боротися. На цьому наголошують Президент України Віктор Янукович, очільник уряду та вітчизняні економісти. Проте реалії свідчать, що на практиці кожен, хто ризикнув вкласти свої кошти у вітчизняну промисловість, залишається наодинці з чиновницьким свавіллям, байдужістю місцевої влади та упередженістю українських судів. Про останнє, власне, й мова.
До корпункту «Голосу України» звернувся громадянин Польщі Войцех Ніця, котрий свого часу злегковажив вкласти кошти у цех кондитерських виробів у Кам’янці-Подільському. Це мальовниче місто на березі каньйону, який за віки промила невеличка річка Смотрич, відоме найперше своєю старовинною фортецею, потужним цементним заводом, працьовитими людьми та злочинними авторитетами, котрі обрали Кам’янець-Подільський, ще коли той був обласним центром, інтенсивним залізничним вузлом та розташовувався поблизу кордону. Чому пан Войцех Ніця обрав для спільного з українцями бізнесу саме Кам’янець-Подільський, пояснюється просто. Свого часу до нього, як до відомого кондитера з міста Скернівіце (Республіка Польща), звернувся відомий у Польщі священнослужитель і познайомив його зі своїм українським приятелем Володимиром С., котрий якраз завершував студії в якомусь релігійному закладі в Польщі. Отож священик повідав, що гість із України має бажання відкрити у Кам’янці-Подільському заводик кондитерських виробів на кшталт того, що пан Войцех має в Скернівіце. Хто не знає, скажу, церква в Польщі є дуже авторитетною і впливовою силою, з якою рахуються і влада, і прості громадяни. Тому не пристати на пропозицію святого отця пан Войцех, звісно, не міг. Невдовзі представники України та Польщі вдарили по руках, і з часом Войцех Ніця поставив в Україну першу лінію з виготовлення кондитерських виробів. Його український партнер розмістив заводик в орендованих приміщеннях і навіть зробив пробний запуск, який фільмувався на камери та демонструвався польській стороні. В якийсь момент поляк навіть повірив, що його починання в Україні буде успішним. Проте терра інкогніта, за яку іноземці мають Україну, дуже швидко вилила на голову обнадієного поляка жбан холодної води. Річ у тім, що пан Войцех, заручившись гарантіями авторитетного священика, занадто довірився українському партнеру і, за його словами, легковажно передав йому два порожні бланки, завірені штампом підприємства «ESTATE Sp. z. o. o.» та власним підписом. Для того, щоб у разі необхідності не було потреби зайвий раз виїжджати до сусідньої країни, щоб подати за вимогою необхідні документи. Зараз польський підприємець дуже шкодує, що так проколовся. Факт передачі цих бланків С. підтверджено показами секретарки Войцеха Ніця Занети Личман, даними польському суду. В світі бізнесу подібні випадки є частими, і більше важить слово бізнесмена, тому вважати пана Войцеха легковажним не варто.
Та з цього вийшов великий скандал міжнародного рівня. Бо за рік Володимир С. звернувся до Кам’янець-Подільського міськрайонного суду із позовною заявою до Ніця Войцеха про повернення боргу у 360 тисяч євро і продемонстрував розписку, надруковану українською мовою на бланку з реквізитами «ESTATE Sp. z. o. o.» та з підписом польського бізнесмена. Тим часом сам поляк ні сном, ні духом про такий розклад не відав. Його розповідь тримається купи, бо чого б це раптом польський підприємець мав позичити шалені, як для українського райцентру, 360 тисяч євро в чоловіка, котрий у місцевих олігархах не ходить, ба, більше того, ще й не розрахувався за обладнання, поставлене польською стороною в Україну. І чому, як то певніше, бізнесмени не оформили документ на чималу суму в нотаріуса?
Проте боргові розписки, понад те — міжнародні, — річ подекуди тонша за дипломатію, а та, за твердженням, є тоншою, ніж комар ходить по вітру, отож на розв’язання подібних суперечок люди й вигадали суди, після того як перестали довіряти соломонам від влади, рабинам і, схоже, ксьондзам. Тільки суд міг би, ретельно розібравшись в аргументах обох сторін, з’ясувати, має борг перед Володимиром С. Войцех Ніця чи навпаки. Але тут і почалося те, від чого, за його словами, польський бізнесмен мало не зваріював, бо подібного в цивілізованій Європі, певно, годі шукати.
Далі підемо звивистою дорогою документів І українського правосуддя. На підставі сумнівної розписки паном С. було пред’явлено до Кам’янець-Подільського міськрайонного суду позов про стягнення з Войцеха Ніця 360 тисяч євро.
Треба наголосити, що Войцех Ніця стверджує, що ані юридичної адреси, ані фактичного місця проживання, ані свого майна на території України, в тому числі в Кам’янець-Подільському, не має. Попри це і всупереч Міжнародному договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах (розд. 3, ст. 33, п. 2), де сказано: «У справах, зазначених в пункті 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача», Кам’янець-Подільський міськрайонний суд взяв справу до провадження. Отже, виходить, що суд відкрив провадження у справі, не маючи встановленої міжнародним договором компетенції на вирішення даного спору.
На позовну заяву відповідач Войцех Ніця подав відзив, в якому, зокрема, аргументує і неможливість отримання коштів від українського компаньйона, додаючи його декларацію за 2006 рік, де такий дохід відповідачем не задекларовано. Також, виїжджаючи з України, він перетинав кордон у пункті пропуску «Устилуг», де теж жодних коштів у нього не виявлено і ним не заявлялося. До речі, позивач ще раніше звертався до пана Ніця з вимогою сплатити 133 тисячі 804 євро, що підтверджує досудова платіжна вимога. Після цього і погроз, які, за словами польського підприємця, лунали на його адресу, він звернувся до комендатури поліції міста Лодзь. Довідку про цей факт він подав до Кам’янець-Подільського міськрайонного суду разом із відзивом.
Іншими словами, за твердженням В. Ніця, пред’явлена до суду боргова розписка є підробленою.
Проте експертним шляхом встановити підробку з різних причин не вдалося. Вітчизняні експертні установи виявилися неспроможними провести експертизу, яка є необхідною для встановлення істини у тій справі.
Але це не завадило Кам’янець-Подільському міськрайонному суду в особі головуючого судді О. Швець 5 серпня 2009 року провести судове засідання і задовольнити позов до Войцеха Ніця. Суд відбувався за відсутності польського громадянина, рішення якого він оскаржив в Апеляційному суді Хмельницької області. 14 квітня 2010 року Апеляційний суд Хмельницької області ухвалив: «Апеляційну скаргу Ніця Войцеха задовольнити. Рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 5 серпня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції».
Отримавши таке рішення, поляк знову повірив у торжество Закону в Україні і вислав підтвердження Варшавського бюро криміналістичних експертиз про можливість виконати експертизу з визначення черговості текстів, підписів, відтисків, штампів та печаток, а також клопотання про передачу документа на експертизу до Польщі. Під час нового розгляду справи, враховуючи попередні висновки про неможливість проведення необхідної експертизи спірної розписки в Україні, суддя Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Л. Гладій 19 жовтня 2010 року ухвалює рішення про призначення додаткової експертизи в Польщі.
Слід наголосити, що згідно з українським процесуальним законом ухвала суду в частині призначення експертизи оскарженню не підлягає, а підлягає негайному виконанню. Водночас, не виконуючи власне рішення, суддя не вжила жодних заходів щодо виконання ухвали від 19 жовтня 2010 року про призначення експертизи і не направила спірну боргову розписку до Польщі на експертизу.
Здавалося б, рішення наших найгуманніших і найсправедливіших у світі судів мали б, у першу чергу, задовольнити сторону, яка вважає, що вона має рацію. Але на практиці відбувається інше.
Володимир С. оскаржив в Апеляційному суді Хмельницької області ухвалу судді Л. Гладій від 19 жовтня 2010 року в частині зупинення провадження у справі. У зв’язку з цим справа затягується, документ для встановлення того, накладений комп’ютерний текст на чистий бланк з підписами та печатками одночасно з ними чи ні, на експертизу в Польщу не передається. Тим часом, розглянувши апеляційну скаргу, Апеляційний суд Хмельницької області 2 лютого 2011 року у складі трьох суддів задовольняє апеляцію і скасовує ухвалу Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 19 жовтня 2010 року в частині зупинення провадження у справі та повертає для розгляду до суду першої інстанції. Таке рішення апеляційного суду Хмельницької області поляк вважає сумнівним, оскільки зупинення провадження у справі у зв’язку з призначенням експертизи є безумовним правом суду у разі призначення експертизи. Тим більш, коли результати експертизи мають вирішальне значення для об’єктивного розгляду справи і постановлення справедливого рішення. Нагадаю, що це відбувається на тлі того, що ніякої експертизи спірної розписки у Польщі через її ненадіслання українським судом так і не було зроблено. Адвокати Ніця просять негайно передати матеріали справи з оригіналом боргової розписки та іншими необхідними документами до Республіки Польща для проведення експертизи в порядку, передбаченому Міжнародним договором між Україною та Республікою Польща. Кваліфікована експертиза вмить розвіяла б сумніви суддів та встановила істину у даній справі. Проте українська Феміда з цим не поспішає.
У ситуації тим часом намагається розібратися Генеральний консул Республіки Польща у Вінниці Кшиштоф Свідерик, який у своєму зверненні до Апеляційного суду Хмельницької області просить пояснити, чому, попри рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 19 жовтня 2010 року, сумнівний борговий документ так і не було передано польському експерту. Консул нагадує, що подібні процедури передбачені міжнародними домовленостями між двома країнами і є обов’язковими до виконання.
Наразі Войцех Ніця оскаржив незаконне рішення Апеляційного суду Хмельницької області у касаційному суді.
17 серпня 2011 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ за головування судді О. Дьоміної та ще чотирьох суддів ухвалює:
«Касаційну скаргу представника Ніці Войцеха задовольнити. Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 2 лютого 2011 року скасувати та залишити в силі ухвалу Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2010 року. Ухвала оскарженню не підлягає». Тобто тут йдеться про експертизу в Польщі. Здавалося б, після такого рішення найвищої судової інстанції чинна ухвала Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 19 жовтня 2010 року підлягає безумовному виконанню.
Войцех Ніця, отримавши таку ухвалу касаційного суду, двічі звертався до Кам’янець-Подільського міськрайонного суду з вимогою невідкладного виконання ухвали суду від 19 жовтня 2010 року про призначення експертизи та про передання необхідних документів до визначеної судом польської експертної установи і з вірою у справедливість продовжує спокійно пекти булочки та тістечка. Проте його кондитерський рай знову починає розвалюватися після того, як 20 жовтня 2011 року той самий міськрайонний суд у складі головуючого судді Л. Гладій відновлює(!?) провадження у справі, зазначивши, що позивачем заявлено відвід експертам Бюро криміналістичних експертиз у Варшаві через те, що «відповідач є громадянином Польщі, де знаходиться дана експертна установа, що викликає сумнів щодо неупередженості та зацікавленості експертів при розгляді справи». Іншими словами, те, що пан С. проживає в Україні, сумнівів в неупередженості українських експертів викликати не може, а те, що пан Войцех проживає у Польщі, дуже навіть може викликати. Ласкаво просимо до України, панове інвестори!
Далі — більше. Після відновлення провадження у справі її було передано іншому судді Кам’янець-Подільського міськрайонного суду, на думку якого раніше постановлена у даній справі і перевірена касаційним судом ухвала про призначення експертизи від 19 жовтня 2010 року для нього не має жодного значення і не підлягає виконанню.
Отож 20 грудня 2011 року Кам’янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області в особі судді О. Бондаря, розглянувши у черговий раз справу, не проводячи жодних експертиз, задовольняє позов про стягнення на користь С. 2 499 291 грн. та 1700 грн. судових витрат з польського громадянина. Войцех Ніця на суді не був присутнім. Польський підприємець стверджує, що його в черговий раз ніхто не поставив до відома про розгляд справи. Наразі він вимушений уже вкотре оскаржувати постановлене проти нього протиправне судове рішення в Апеляційному суді Хмельницької області.
Не можна не згадати й про дивну позицію в даному процесі керівництва як Кам’янець-Подільського міськрайонного суду, так і Апеляційного суду Хмельницької області. Як повідомив Войцех Ніця, він неодноразово намагався привернути увагу голів обох судових інстанцій Хмельницької області до неправомірних дій суддів у цій справі. Окрім того, письмові звернення з цього приводу неодноразово подавались на ім’я голови Апеляційного суду Хмельницької області О. Леванчука й Генеральним консулом Республіки Польща у м. Вінниця. Проте реагування голови Апеляційного суду Хмельницької області на цю ситуацію обмежилося лише формальною відпискою його заступника про те, що справу буде розглянуто у суворій відповідності із законом.
Тим часом Кам’янець-Подільський міськрайонний суд, не маючи встановленої міжнародним договором компетенції на розгляд даної справи, вже вдруге зробив поляка винним у справі із дуже сумнівним документом. Цей факт не тільки підірвав ділову репутацію польського підприємця, а й, на його думку, ще завдав удару по міждержавних стосунках.
Як воно було насправді з борговою розпискою і чи винен-таки гроші Ніця, журналісти, звісно, встановити не можуть. Може, дійсно, український компаньйон і позичив таку величезну суму полякові, в якого брав у кредит обладнання... Проте логіка є річчю, яку ніхто не відміняв. До речі, чому суд не поцікавився декларацією на походження у пана С. цієї суми?
На думку Войцеха Ніці, він є лише однією із жертв пана С., який, як свідчить практика, добре почувається в місцевій судовій системі, маючи необхідне сприяння і підтримку.
Отакі пироги, себто справи, випікають у Кам’янці-Подільському.
Мал. Костянтина КАЗАНЧЕВА.
