Одинаки програють монополістам

За зовнішнім ціновим спокоєм не можна не помітити традиційне зимове зростання напруженості на ринку молока. Статистика зафіксувала невеликі відхилення: протягом місяця в межах відсотка зменшилась вартість сирів і приблизно на стільки само зросла ціна продукції з незбираного молока.

Однак на одній з останніх гарячих телефонних ліній, організованих ОДА, вкотре пролунало тривожне повідомлення. Жителька села Проскурівка з Ярмолинецького району розповіла, що в ці дні заготовачі дають за молоко 2,15 гривні за літр. Така ціна, на думку жінки, неприпустимо низька. Адже стільки молоко коштувало і посеред літа, коли йшли максимальні заготівлі. А нині надої дійшли до мінімуму, та ще й сувора зима серйозно вплинула. Тому згадані розцінки інакше як знущанням над селянами назвати не може.

— Зима холодна, худоба слабує, на лікування потрібні гроші. Доглядати за коровами, доїти, годувати дуже складно. То що ж нам платять за таку тяжку роботу? — не перестає запитувати. — Торік о цій порі заготовачі давали по 2,7 гривні. Нині все подорожчало, а селянська праця і молоко подешевшали. Чому?

Найбільше селян обурює не так сама ціна, як те, що їм незрозумілі принципи її формування і хто може реально вплинути на цей механізм. Адже кожна влада незмінно обіцяє навести лад з ціноутворенням, але роками практично нічого не змінюється. Всі пояснення можновладців обертаються для селян на пусту балаканину, коли вони стикаються з реальними цінами.

Скажімо, той же літр молока, за який заготівельники платять трохи більше двох гривень, на базарі можна продати ледь не вчетверо дорожче. Кілограм домашнього сиру коштує 25 — 40 гривень, а літр доброї сметани доходить і до півсотні. Тому боротьба за 10 — 15 копійок, котрі після довгих та гарячих дискусій, круглих столів і рішень зборів товаровиробникам вдається відвоювати від переробників, видається просто смішною. Втім, навіть і таких поступок вдається нелегко досягти.

Однак не всім. Дедалі менше нарікань на цінову політику можна почути з боку господарств, де запроваджуються сучасні технології утримання тварин. Заступник начальника облсільгоспуправління Володимир Калініченко називає середню заготівельну ціну для сільгосппідприємств у 3,8 гривні за літр. Навіть вона значно вища від тієї, що платять населенню. Але від окремих керівників господарств доводилось чути, що вартість їхнього молока може доходити і до п’яти гривень.

Таку розбіжність у цифрах молокопереробники пояснюють насамперед різницею в якості сировини. Та й статистика це підтверджує. За якісним складом закупленої продукції від сільськогосподарських підприємств молоко першого ґатунку становило понад 92 відсотки. Водночас від господарств населення купували здебільшого (понад 76 відсотків) молоко другого ґатунку.

Питання про те, чи насправді дядьківське молоко гірше, залишається відкритим. Хоча на цьому наполягають молокопереробники, селяни обстоюють свою позицію: так свідомо зменшується закупівельна ціна. Але в тому, що останнім часом терези хитнулись саме в бік великих молочних ферм, немає сумніву.

Якщо минулими роками левова частка заготовлювалась саме у населення, тепер цей баланс змінюється. Так, у 2011-му переробними підприємствами краю було закуплено 322 тисячі тонн сировини. При цьому в господарствах населення — 190 тисяч тонн, зате великі ферми та інші господарські структури дали вже не символічні кілька десятків тисяч тонн, а 132 тисячі. Помітно і те, що великотоварні ферми набирають обертів. Лише за рік вони змогли наростити виробництво продукції у півтора разу. Зате у господарствах населення за цей же час воно впало на десять відсотків.

Будь-яке зростання не може не радувати. Особливо коли мова заходить про відродження галузі, занепад якої тривав десятиліттями. Однак нові реалії заставляють по-іншому подивитись і на ціни.

Так несподівано перекреслюються багаторічні розповіді молокопереробників про те, що низькі закупівельні ціни пов’язані насамперед із низькою прибутковістю справи. Мовляв, варто лише на кілька копійок їх збільшити, як заводи опиняться на межі банкрутства. Однак тепер з’ясовується, що не на копійки, а ледь не вдвічі можна підняти вартість молока для великих ферм. Аргумент про якість тамтешнього молока, звичайно, вагомий. Але хіба настільки, щоб так різко розходилась цінова вилка?

Виходить, що і дорога сировина молочарям не тільки доступна, а й вигідна, бо за неї відбуваються справжні конкурентні бої. Водночас у розцінках за сільське молоко переробники намагаються не так конкурувати, як домовлятись.

— До територіального відділення Антимонопольного комітету звертаються жителі сіл, керівники органів місцевого самоврядування та влади з повідомленнями про змови молокозаводів та недобросовісну конкуренцію, — розповів голова територіального відділення АМКУ Віталій Олуйко. — У більшості випадків вони підтверджуються.

Так були виявлені необґрунтовані заготівельні ціни, які встановили підприємства «Ізяславмолокопродукт» та «Прометей». Були оштрафовані Старокостянтинівський молочний завод та Хмельницька маслосирбаза за одночасне встановлення однакових цін для населення на території Старокостянтинівського району. Триває розслідування щодо такої ж змови маслосирбази і Дунаєвецького маслозаводу на території Дунаєвецького району.

Відповідачами у ще одній справі є аж дев’ять потужних заводів п’ятьох сусідніх областей. Торік вони одночасно скинули закупівельні ціни на території Білогірського району, через що селяни зазнали збитків.

З усього виходить, що цінова несправедливість, про яку так багато говорять селяни, не така вже й надумана. Але разом з тим жодних реальних механізмів того, як змінити цінову політику саме для цієї категорії, не видно. Мало того, можна спрогнозувати, що з розширенням та укріпленням великих господарств селяни зазнаватимуть ще більших збитків.

І хоч як парадоксально, при цьому не варто сподіватись, що ціни на торговельних прилавках на молоко, масло та сири поповзуть донизу.

Хмельницька область.