У кімнаті площею 19,5 квадратного метра Оксана Третьяк мешкає разом зі старенькою мамою та трьома дітьми. Старшому вже 21 рік, а в нього дотепер немає паспорта. Не виключено, що без нього залишиться і дочка, якій ще тільки належить одержати головний документ громадянина України. Відповідно, в дітей виникають проблеми: вони не можуть стати на облік у службі зайнятості, одержати медичну допомогу в поліклініці. Та й в армію майбутнього захисника не призвуть — адже в жодних облікових даних він не значиться. Можна лише уявити кількість проблем, з якими стикаються люди за відсутності паспорта — начебто вони є, а формально таких громадян України не існує.

Цю кімнату в гуртожитку на вулиці Пішоновській, 30 ще 40 років тому одержав батько Оксани Михайлівни. Сьогодні над гуртожитком і людьми, які в ньому проживають, нависла загроза опинитися на вулиці без даху над головою — в будинку з’явився новий власник, якому мешканці гуртожитку просто не потрібні. В нього інші плани, в які люди, що туляться в тісних кімнатах, просто не вписуються.

Аналогічна ситуація склалася і в гуртожитку колишнього судноремонтного заводу №2. Цей завод почав працювати в 1944 році одразу після визволення Одеси від румунських окупантів. У лихі роки завод підштовхували до банкрутства ті, хто вирішив заволодіти виробничими потужностями й прибрати до своїх рук інфраструктуру та територію, розташовані поруч із Одеським морським торговим портом, тобто в історичному центрі міста.

Разом із заводом продали й гуртожиток на вулиці Приморській. Технічка Оксана Рева, яка проживає в ньому, розповідає, що в усіх мешканців є на руках ордери на кімнати, але за борги Чорноморського морського пароплавства будинок за рішенням суду було передано новому власникові. А той вирішив проводити стосовно людей, які розпочали боротьбу за своє право на гідне життя, так би мовити, «виморочну політику»: на перших двох поверхах розмістилися офіси й контори, а на третьому, де мешкають люди, відрізали холодну й гарячу воду, газ, електрику. Було відключено каналізацію та опалення.

Мешканці, звісно, з таким станом речей миритися не збиралися і приступили до активної боротьби за своє право не на існування, а на життя. Почалися судові розгляди, акції вуличного протистояння із владою, пікетування вуличного руху. Люди хочуть довести, і насамперед самим собі, що вони — не особовий склад, котрий виконує будь-які команди й залежить від чужої волі, а люди, котрі вважають себе особистостями.

Закон не виконувався через тяганину чиновників

Як відомо, в 2009 році було ухвалено Закон «Про реалізацію житлових прав мешканців гуртожитків». Передбачалося, що протягом трьох років усі гуртожитки повинні бути передані в комунальну власність територіальних громад, а мешканці зможуть приватизувати свої кімнати. На жаль, на місцях практичне виконання цього закону затягувалося з боку чиновників. Тяганина, вимагання грошей призвели до того, що закон, по суті справи, був торпедований і практично не виконувався.

30 вересня 2011 року набрав чинності прийнятий Верховною Радою Закон «Про внесення змін і доповнень у деякі законодавчі акти України щодо удосконалення правового регулювання забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Нова редакція закону передбачає обов’язкову передачу гуртожитків у власність територіальних громад із наступною їх приватизацією і визначає порядок цієї процедури.

Нині в Одесі в комунальну власність не передано 107 гуртожитків, понад 30 із них належать підприємствам державної форми власності. Чотири з них після прийняття відповідного закону вже є комунальною власністю. А решта?

В Одеській міській раді створено комісію на чолі з депутатом Маратом Корольовим із забезпечення реалізації житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках. Є і перші підсумки її роботи — торік право на приватизацію кімнат одержали понад 500 осіб.

Гуртожиток і суспільство — слова одного кореня. І люди, які проживають у гуртожитках, є частиною суспільства, яке зобов’язане допомогти їм відчувати себе не кріпосними рабами Житлового кодексу, а повноправними громадянами.

Шлях власника довгий, але реальний

Щоб стати власником кімнати в гуртожитку, необхідно пройти довгий шлях. Він абсолютно реальний, не містить підводних «мін», і за умови, що чиновники дотримуватимуться букви й духу закону, подолати його зможуть абсолютно всі мешканці гуртожитків. Про особливості приватизації «Голосу України» розповів колишній заступник одеського міського голови з питань ЖКГ, один із найдосвідченіших і найавторитетніших фахівців у галузі житлово-комунального господарства Одеси Валерій Дмитрович Матковський.

Сьогодні мешканці гуртожитків часто перебувають у становищі між статусом бомжів і власників квартир. Процес передачі гуртожитків у комунальну власність не може пройти одномоментно: необхідно обов’язкове позитивне рішення сесії місцевої ради. А воно буде позитивним тільки після того, як власник будинку проведе в ньому капітальний ремонт. Головне, щоб були добра воля і бажання допомогти людям. Закони, про які йшлося вище, визначили стратегію вирішення цього питання. Тепер слово повинна сказати місцева влада й показати, що вона на ділі, а не на словах піклується про людей.

 

Одеська область.