З вересня 2011-го «Голос України» регулярно надавав газетну площу учасникам акції «Урок фізкультури чи фізичне безкультур’я?». Час підсумовувати, але не ставити крапку в дискусії. Вона триває.

Почну з результатів опитування, проведеного на сайті газети. Протягом місяця його відвідали 910 читачів. На редакційні запитання респонденти відповіли так:

* Чи потрібні уроки фізкультури в школі?

Так — 87%.

Ні — 13%.

* Чи потрібно скасовувати оцінку з фізкультури в 1—4, 5—9 класах?

Так — 57%.

Ні — 43%.

* Чи подобається урок фізкультури вашій дитині?

Так — 70%.

Ні — 30%.

* Чи подобається, як проводить заняття учитель вашої дитини?

Так — 49%.

Ні — 51%.

Коментарі зайві, але зазначу, що профільний міністр наче прислухався до думки більшості учасників опитування і скасував оцінки з фізкультури в 1—4 класах. Тепер уся початкова школа на уроках лише рухатиметься і дихатиме. Дмитро Табачник, щоправда, не пояснив, звідки з’явиться мотивація у дітлахів займатися фізичними вправами і спортом у старших класах. Хто їм прищеплюватиме любов до цих занять і у який спосіб заклад зміцнюватиме здоров’я дітей? Очевидно, як і утримання ЗОШ, це стане головним болем лише батьків- благодійників...

Якими бути урокам і чи можна підготувати олімпійський резерв, якщо ті уроки нікчемні й проводять їх байдужі непрофесіонали? Опоненти на це в один голос закричали, що часи, коли дітей готували до великого спорту за принципом «швидше, вище, сильніше» давно минули. Досить, мовляв, перевантажувати школярів, які вмирають на заняттях.

Міністр, до речі, розпорядився верхню планку шкільних нормативів, на порядок знижених порівняно з дев’яностими минулого століття, зафіксувати на сьогоднішньому рівні, а нижню ще істотно опустити. Чи поліпшить таке перестрахування ситуацію — питання. Адже у жодному із двадцяти смертельних випадків, що трапилися за роки незалежності, не було винних. І нормативи, які успішно виконували діти кількох поколінь, тут ні до чого. Невчасно виявлені серцеві та інші захворювання, хронічні хвороби — це, на жаль, зафіксовано. Тому фахівці категорично рекомендують учителям починати заняття з вимірювання тиску у дітей. І робити це слід протягом уроку. Немічні одразу поповнять спеціальні групи, а здоровим навантаження буде лише на користь, вважають фахівці. Тільки де взяти стільки приладів для вимірювання і коли до усіх освітніх закладів повернуться медпрацівники... Їм, до речі, віднедавна встановлено надбавки за вислугу років, чого не було раніше...

Зрозуміло одне: не можна нівелювати урок фізкультури, озираючись на трагічні ситуації. І перетворювати його в забави (ви, дітки, пограйтеся, а я з колегою потеревеню) аморально по відношенню до дітей. Їм потрібні заняття, які б сприяли зміцненню м’язів, у тому числі серцевих, розвивали витривалість, спритність, силу. І, гадаю, абсолютно зайва теоретична підготовка. Без знання кількості фаз стрибків, тривалості перерви між волейбольними партіями, імені засновника гандболу, відстані, на якій організовано харчування для марафонців можна вирости здоровими і сильними.

Для цього треба створити стимули. І їх створюють там, де керівник школи дбає не лише про високу успішність, а насамперед про здоров’я вихованців. А ці чинники тісно взаємопов’язані. Учені давно довели, що регулярні фізичні навантаження позитивно впливають на роботу мозку. Спортсмени швидше засвоюють матеріал, легше концентруються на новій інформації й менше хворіють.

...Рішенням уряду 2012-й оголошено Роком спорту та здорового способу життя. Передбачено план заходів із залучення населення, передусім дітей і молоді, до масових видів спорту. Державним бюджетом виділено на це коштів на 14,2 відсотка більше, ніж торік. Чи відчують це у школах —покаже час. Рахуватимемо курчат у кінці року.

«А я кажу: якісному уроку фізкультури бути!»

Фотоетюд Анастасії СИРОТКІНОЇ.