Політична та ділова еліта Харкова, нерідко презентуючи своє місто, називає його не інакше як «Перша столиця». Втім, при цьому йдеться не стільки про історичні заслуги міста перед радянською Україною, скільки про бажання підкреслити особливий статус великого мегаполіса країни в сучасній історії української держави. Ми не перше місто в Україні, а й не друге — визивно й з притиском кажуть харків’яни...

Керуватися емоціями, серцем чи розумом?

Багато десятиліть Харків справді тримав пальму першості за кількістю вищих навчальних закладів, за зосередженням на його території величезного науково-промислового потенціалу, з продукції, що вироблялася на його підприємствах. А що сьогодні?

Примарна, майже ілюзорна надія старшого покоління, що все ще зміниться, все повернеться на круги свої — з’являться промислові замовлення, запрацюють підприємства, робітникам почнуть виплачувати гідну зарплату. І абсолютно байдужа, майже інфантильна позиція багатьох молодих людей. Ні тих, ні інших не цікавить нинішня політична суєта, що подібна до театрального дійства. У той час коли у столиці справжній вирують пристрасті з приводу харківських угод щодо Чорноморського флоту, коли преса рясніє турботою про долю української ув’язненої №1 у харківській Качанівській виправній колонії №54, коли опозиційні народні депутати просять Інтерпол не затримувати колишнього голову Харківської облдержадміністрації, який подався в європейські біга, у самому Харкові — завидний громадянський спокій і цілковита політична безтурботність.

Але в найближчу осінь — парламентські вибори. І за усталеною традицією суспільно-політичне життя країни неминуче очікує на черговий вибух. В інформаційне поле неодмінно буде вкинуто величезну кількість псевдоідей, пропагандистських гасел і всілякого компромату.

Боятися реформ — не ходити у владу

На місцевих виборах, що відбулися восени 2010 року, Партія регіонів здобула переконливу перемогу на Харківщині, одержавши в Харківській міській раді дві третини мандатів і майже стільки само в обласній раді. Зрозуміло, це був уже мандат не стільки довіри, скільки мандат заслуг регіоналів перед своїми виборцями. Якщо раніше, 2006 року, харків’яни голосували за Партію регіонів, бо не сприймали помаранчеву риторику та бездіяльність влади і державної, і місцевої, то на останніх виборах у регіоні цей вибір був більш як усвідомлений.

Але чим була обумовлена перемога? Нинішній голова Харківської облдержадміністрації, а в 2006 році Харківський міський голова Михайло Добкін почав з того, що визначив найпроблемніші сектори економічного та соціального життя регіону й почав реалізовувати крок за кроком відповідні програми. Наприклад, завдяки оголошеному Року медицини в міських лікарнях і, зокрема, у харківській лікарні швидкої й невідкладної допомоги почало з’являтися настільки необхідне й унікальне обладнання, про яке медики раніше й мріяти не могли. На його базі почали створюватися нові медичні центри, оснащені за останнім словом техніки, а самі будівлі лікарень приводиться в європейський вигляд.

А ще були закладені основи докорінних перетворень у комунальній сфері, дорожньому будівництві, у створенні належної матеріальної бази в дошкільних і шкільних установах.

Неприбране місто — як страхітний сон

Нинішній Харківський голова Геннадій Кернес напередодні виборів 2010 року не обіцяв харків’янам золотих гір, а лише брав на себе зобов’язання зробити життя в рідному місті комфортнішим й по-європейськи затишним.

Харків першим з великих міст України відмовився від горезвісних ЖЕКів і створив на їх базі службу єдиного замовника «Житлокомсервіс». Минуло небагато часу й харків’яни забули про те, що сміття з їхніх дворів могли не вивозити тижнями. Міська влада, дбайливо наповнюючи бюджет, закупила достатньо сучасних спецмашин з вивезення побутових відходів. На дорогах міста тепер працює снігоприбиральна та інша техніка.

За кілька років у місті істотно обновився міський пасажирський транспорт, закуплено сотні тролейбусів, автобусів, трамваїв, незручні маршрутки замінено місткими автобусами. Створена єдина схема транспортних перевезень дасть змогу найближчим часом запровадити в міському пасажирському транспорті єдиний електронний квиток, що унеможливить фінансові зловживання, наблизить транспортний сервіс до європейських стандартів і забезпечить йому беззбиткове функціонування.

А ще за останні роки в Харкові створено десятки дивних фонтанів, приведені в зразковий вигляд парки та сквери. 1 червня 2012 року буде відкрито оновлений центральний парк імені Горького.

До 2030 року — до сотні кращих

Навіть найзатятіші супротивники Партії регіонів на нещодавніх місцевих виборах сьогодні визнають, що її представники в керівництві Харківщини всього за кілька років не тільки перетворили місто, а й яскраво продемонстрували, яким повинне бути ставлення влади до економічних і соціальних програм територіальних громад.

Постійні дебати ні про що поступово зникли із сесійних залів міської та обласної рад. Політичні опоненти й одвічні критики будь-якої влади сьогодні практично обеззброєні — критикувати особливо немає чого, місто розвивається семимильними кроками. Навіть найсуворіші експерти не сумніваються в тому, що торік Харків по достоїнству посів перше місце в рейтингу «55 кращих міст для життя в Україні». Кредитний рейтинг Харкова вже тривалий час тримається на максимально можливому рівні. Харків нагороджений всіма чотирма нагородами Парламентської асамблеї Ради Європи, у тому числі й найпрестижнішою — Призом Європи. Сьогодні Харківський міський голова Геннадій Кернес висловлює упевненість, що до 2030 року Харків ввійде до сотні кращих міст світу.

У боротьбі за владу всі методи хороші?

Немає сумніву, що болісні, а часом і невдалі економічні реформи, що їх проводить партія влади в Україні, зменшать її авторитет на місцях на майбутніх парламентських виборах, незважаючи на очевидні досягнення. У жителів Харківщини, як і в багатьох інших регіонів, викликає невдоволення насамперед подорожчання життя, простоювання промислових гігантів, постійний дефіцит робочих місць, можливість одержати гарантоване перше робоче місце випускникам вузів... До речі, студентів у Харкові не менше, ніж жителів у середньому обласному центрі. Але яка могла б бути альтернатива в харків’ян представникам Партії регіонів, якби вибори відбулися в найближчий час?

Достатньо заглянути на офіційний сайт міської ради, щоб переконається — опозиція (представники БЮТ і комуністи) представлена всього лише двома десятками депутатів, які до того ж не мають практично жодного значення ні в суспільному, ні в економічному житті регіону. Вчорашні студенти, пенсіонери, захоплені політикою викладачі й середньої руки підприємці, які до того ж шукають шляхи відходу від своїх недавніх партнерів.

Не набагато кращі позиції в цього депутатського співтовариства й в обласній раді, що представлена трьома депутатами від Народної партії, п’ятнадцятьма — від БЮТ, трьома — від «Фронту змін» і дев’ятьма — від Компартії. І це при тому, що в обласній раді 136 депутатів.

Депутати від Партії регіонів, навпаки, становлять упевнену більшість від загальної чисельності депутатського корпусу в Харківській області.

Що можуть конструктивного протиставити лідери інших партій творчій позиції Партії регіонів у Харківській області — сказати важко. Але в боротьбі за владу, що в кулачній бійці, як то кажуть, усі методи хороші. А тому, пророкують експерти, ближче до осені партія влади звинувачуватиметься у всіх гріхах — відомих і навіть невідомих. І жаданий п’ятивідсотковий бар’єр, крім Партії регіонів, на Харківщині можуть подолати «Батьківщина», Комуністична партія, з малою ймовірністю — «Фронт змін» і «Удар». Але хай би які ярлики не вішалися на партію влади на Харківщині, харків’яни за кілька років все-таки зуміли переконатися — шлях до успіху тільки в повсякденній і напруженій праці. Тож гасла й заклики цієї осені на Слобожанщині навряд чи будуть сильнішими за приклади творення та розвитку.

 

Харків.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.