Пристрасті довкола інсулінового заводу «Індар» знову досягли такої точки кипіння, що звернули увагу громадськості. Представник колишнього керівництва заводу Віктор Романюк учора на прес-конференції заявив, що теперішній голова правління підприємства Євген Кононенко нелегітимний. Підстава до цього — рішення двох судів: Господарського суду міста Києва та Київського апеляційного господарського суду, які визнали продаж 70,7 відсотка акцій «Індару» незаконним.
На думку Віктора Романюка, тепер інсуліновий завод «Індар» знову повністю належить державі, й його колишнє керівництво повернеться на підприємство. Аби пришвидшити цей процес, комітет захисту заводу вчора оприлюднив звернення до нового міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової з проханням «терміново вирішити питання щодо відновлення роботи підприємства та повернення на завод незаконно звільнених керівників і спеціалістів». Серед таких передусім мається на увазі професор Олексій Лазарєв, який до 2008 року очолював правління. У листі до міністра звільнені також переконують Раїсу Богатирьову у тому, що «завод протягом всього строку цього псевдокерівництва грабувався, виробництво практично зупинено, всі служби розвалені, «Індар» втратив третю частину внутрішнього ринку і всі зовнішні».
Ситуація ганебна. Проте ще гірше те, що дізнаватися про всі ці факти кореспондентові «Голосу України» довелося не в залі, де проходила прес-конференція патріотів «Індару», а під дверима. З’ясувалося, що шукачі правди представляють свою позицію лише перед «перевіреними» журналістами. Чесно кажучи, з поняттям «перевірений журналіст» стикнулася уперше, і що воно точно означає, не знаю. Можливо, той, який пише так, як потрібно колишнім керівникам заводу?
Такий неприємний поворот подій примусив автора цих рядків звернутися до іншої сторони конфлікту. Нові власники заводу переконують, що вклали у виробництво вже близько 10 мільйонів євро інвестицій. Хто тепер ці гроші повертатиме? Також виявилося, що зловживання керівництва «Індару» часів правління Олексія Лазарєва стало навіть предметом розгляду відкритого засідання Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я. Крім того, у людей, які вживали індарівський інсулін інколи різко погіршувалося самопочуття. Це стало причиною нарікань на якість їхньої продукції.
Тож робити однозначні висновки, хто у цій ситуації лицар на білому коні, а хто —злодій, неможливо. Обидві сторони, схоже, борються за гроші, а ми маємо втрату унікального підприємства, безробіття серед висококласних спеціалістів та загрозу для 1 мільйона 200 тисяч українців, хворих на діабет, залишитися без державного інсуліну.