У Донецьку завершується робота над фотоальбомом, випуск якого приурочено до Євро-2012. Автор знімків Олег Толстов переконаний: видання розкриває характер міста і буде цікавим і гостям, і донеччанам. Майстер випускає вже третій альбом, присвячений шахтарській столиці. Мій співрозмовник — людина молода і не обтяжена штампами та стереотипами.
«У фотографа завжди інший погляд на дійсність, не такий, як у всіх, — переконаний Олег. — Ті, хто професійно знімає, можуть показати місто з незвичайних ракурсів, змусити замислитися або захопитися. Навіть шахти і терикони стають об’єктом мистецтва».
На одній зі світлин — нічне місто. Освітлені будинки та вулиці символізують вируюче життя, яке практично не завмирає. Вітер відносить густий дим із труб. Знімок являє собою контраст старого і нового: заводу, з якого починалося місто, і сучасних будівель. Так само, як у старовинних містах силует визначають храми та замки, Донецьк «упізнають» за силуетом заводських цехів, териконами і шахтними копрами. Однак пильне око художника вихоплює в цьому мегаполісі колоритні і незвичні деталі.
Потяг до фотографії в Олега виявився, коли йому виповнилося чотири роки. Майбутній фотохудожник розібрав на деталі батьківський ФЭД. Збагнувши, що всередині — нічого гідного уваги, — хлопчик втратив інтерес на багато років. Захоплення з’явилося лише в шістнадцять, після однієї з поїздок на море. Тоді, сидячи на березі і довго дивлячись на захід сонця, замислився, чи можна сфотографувати зірки і блискавку, світанковий туман і дрібних комах.
Перший його апарат — китайська плівкова «мильниця»: на серйозну техніку грошей не було. Зате ентузіазму вистачало. Олег знімав усе цікаве, що траплялося на очі. Читав спеціальну літературу, переглядав фотогалереї в Інтернеті, критично оцінював власні роботи. І ось нарешті мрія здійснилася: на день народження батьки подарували цифровий фотоапарат. Радості не було меж. Утім, емоції вляглися, коли стало зрозуміло, що сучасна техніка хоч і полегшує процес зйомки, однак кнопки «шедевр» на ній немає...
Постійно дізнаючись щось нове із книжок, мій співрозмовник намагався втілити задум, відчайдушно критикуючи себе та забраковуючи будь-який знімок, який викликав сумніви. Було чимало експериментів: зйомка старими радянськими фотоапаратами, макрозйомка, зйомка старою радянською оптикою на цифрових фотоапаратах, омріяна зйомка блискавки, яка виявилась дуже простою. У процесі творчого пошуку обрав для себе кілька улюблених жанрів: пейзаж, макрофото-графія, зйомка архітектури та репортаж.
«Макрофотографія приваблює можливістю зануритись у світ комах, стати раптом маленьким і подивитися на світ зовсім іншими очима. Побачити ті речі, на які ми не звертаємо уваги у повсякденному житті», — пояснює фотограф.
Новий поштовх у роботі стався завдяки щасливому випадку. Один із друзів Толстова любив розміщувати знімки Олега як заставку на комп’ютері. Одного разу ці світлини побачила хранителька музею історії міста Донецька при міській раді Віра Філатова. Саме вона стала наставником та вчителем талановитого молодого фотографа. Завдяки такому співробітництву з’явилися два фотоальбоми, присвячені Донецьку, на черзі — третій. Віра Павлівна вже виношує ідею видання до 145-річчя міста, яке відзначатимуть за два роки. У цьому альбомі і історія, і сучасність мають постати абсолютно по-новому. Очікується, що до збірки увійдуть роботи кількох фотохудожників. І серед них буде Олег Толстов, чиї знімки відзначає особливий погляд на буденні речі.
Фото Олега ТОЛСТОВА.
Екологічний куточок у центрі Донецька.
Верховинський перевал. Олег Толстов під час подорожі Карпатами.
