Навколо зачистки вулиць до Євро-2012 більше чуток, ніж фактів
«Голос України» продовжує відстежувати тему поводження з безпритульними тваринами. Нещодавно в Німеччині вдруге відбулися масові протести: від десятків до сотень німців у 17 містах вийшли на вулиці, протестуючи проти «негідного поводження з собаками й котами в Україні». З ініціативи тамтешньої принцеси Майї фон Гогенцоллерн Київ відвідали медики з Європейської організації захисту природи і тварин. Три тижні вони безплатно стерилізували наших безпритульних чотирилапих. Тим часом Інтернет і далі кишить чутками про отруєння псів комунальниками. А якщо придивитися, довкола ідеї «вулиці зачищають до Євро-2012» значно більше чуток, ніж доведених фактів.
Позиція собачників
Годованець може загинути, з’ївши чи навіть вдихнувши що-небудь на вулиці. Йдеться про отруєний харч і порошок, яким нібито працівники ЖЕКів обробляють траву й кущі. Це стислий виклад того, що нині найбільше обговорюють собачники. На інтернет-форумах люди обмінюються порадами. Тварин тримають під домашнім арештом, виводять тільки на півгодини й у наморднику, малих виносять на руках. Вивозять для вигулу на віддалені пляжі, в ліси й на поля. У місті, мовляв, усюди машини, бите скло, отрута, діти, люди... Власники з Києва, Дніпропетровська, Харкова, Кременчука, особливо часто — із Запоріжжя діляться на форумах адресами, де знаходили підозрілі кавалки м’яса, де раптово зникали зграї безхатніх собак. При всьому цьому жодної кримінальної справи проти комунальників порушено не було. Міністр екології та природних ресурсів Микола Злочевський порадив зачекати, доки когось схоплять за руку (див. «Голос України» від 26.01.2012). Поки що йдеться тільки про чутки й підозри.
Загадкові трагедії
В Інтернеті надибуємо десятки історій про загибель хатніх тварин. Ось, наприклад, така. Уранці 6 січня Ірина, мешканка Запоріжжя, вивела на прогулянку трьох собак, породистих учасниць виставок. Гуляли хвилин 15: жінка поспішала на роботу. Улюблениць тримала на повідках. Удома жінка погодувала песиків і подалася на роботу. Близько 14-ї повернулася, щоб вигуляти знову. В квартирі були мертві, вже похололі тіла. Навколо пащ — піна й неперетравлений корм. Собаки загинули невдовзі після того, як жінка пішла. Інакше тіла не схолодніли б. Єдине підозріле, що помітила Ірина — під час прогулянки вони зупинилися, тицьнули носами в пожухлу траву, облизали носи. Це розповіла «Голосу України» Анна О., заводчиця однієї з тварин і подруга Ірини.
У власниці був шок. Розтин собакам не робили. Поховали.
Анна О. зауважує: до тварин добре ставилися сусіди, Ірина не мала конфліктів у дворі та під’їзді. Вона вмовляла подругу написати заяву до міліції. Ірина не схотіла: улюблениць усе одно не повернеш. «Голосу України» Анна О. висловила версію, що собаки її товаришки отруїлися чимось стрихніноподібним.
У січні запорізькі активісти скликали зустріч із журналістами. Люди розповідали про свої підозри. На зібрання принесли зразки фаршу, що був розкиданий у місцевому парку. Ірина сплатила 1600 грн. за лабораторну експертизу. Там зробили висновок, що м’ясо було нашпиговано ізоанізидом. Це протитуберкульозний препарат, який може бути смертельним для собак. Його використовують і догхантери (винищувачі тварин). Хто залишив у парку отруту, невідомо.
Ми розуміємо почуття людей, які люблять і бережуть собак. Однак у цих та інших випадках виникає купа запитань. Тварини гинуть через найрізноманітніші причини. Якщо їм не роблять розтин, навряд чи можна стверджувати, що це була отрута певного виду (і чи отрута взагалі?). Фарш у парку може розкидати хто завгодно — догхантери чи окремі люди, яким не по нутру сусідство тварин. Виходить, звинувачення в цьому влади формально безпідставні. Жодна міська адміністрація не зможе встановити в парках цілодобовий нагляд за тим, чи не викидають там отруту для власницьких і «диких» тварин.
Їх не злічити
Ще один нюанс: жодне відомство не надасть статистики, скільки собак загинуло в Україні за останній рік. Безпритульних у нас узагалі не рахують.
Щодо власницьких — приміром, за «Правилами утримання домашніх собак та котів у м. Києві» кожен власник зобов’язаний реєструвати улюбленця у КП «Центр ідентифікації тварин». Торік у березні центр проводив акцію: живність місяць реєстрували безплатно. А на ділі власники цим часто легковажать. Отже, і хатніх собак точно порахувати не виходить. Тобто цифри, які називали вітчизняні й закордонні ЗМІ, — що в Києві напередодні Євро-2012 замордували понад 20 тисяч вуличних собак — перевірити й підтвердити не можна.
Чи справді безпритульні пси — така велика проблема для міста? Ось що розповіла нам Наталія Маціпура, прес-секретар КП «Центр ідентифікації тварин»:
— В Україні не існує методики, яка б дозволила порахувати всіх безпритульних собак. Оцінки дуже відносні — від 35 до 100 тисяч у Києві. Захисники тварин будуть применшувати кількість, противники — перебільшувати. За Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження», безпритульних собак у нас не повинно бути, а якщо з’являються, то треба робити так, щоб не було. Виходить законодавча колізія. Безхатні собаки завжди становитимуть небезпеку, бо розносять хвороби — як мінімум глисти біля дитячих майданчиків, а також фізичну. Якщо біля вашого дому живе зграя, і це спричинює дискомфорт, телефонуйте на «гарячу лінію»: (044) 332-12-34. Інформацію передадуть до КП «Притулок для тварин», їхні працівники приїдуть за викликом, зловлять собак і доправлять до притулку. За законодавством, їх мають перетримати на карантині, вилікувати й шукати нових власників.
Хто буде винним?
Як перетворити підозри на факти? Якщо собака загинула, куди звертатися й кого можна притягнути до відповідальності? Які докази мають бути? На ці запитання «Голосу України» відповів кандидат юридичних наук Ярослав Грущинський.
Експерт радить написати заяву до міліції, де вказати факти загибелі тварин (як безхатніх, так і домашніх). За Цивільним кодексом, собака вважається майном. За ст. 299 Кримінального кодексу, жорстоке поводження із тваринами карається штрафом або арештом. Міліціянти мають перевірити написане в заяві й винести постанову про порушення або непорушення кримінальної справи. Якщо не порушать, можна звернутися до прокуратури. Самостійно збирати докази немає сенсу: це зроблять міліціонери за своїми інструкціями. Щоб вашою заявою не знехтували, юрист радить навести максимальну кількість фактів, свідчень очевидців тощо. Припущення, здогадки й підозри будуть непереконливі. Досвідчені собачники додають: такі заяви міліціонери приймають вкрай неохоче, треба бути дуже наполегливими.
Як цивілізовано контролювати кількість «дикорослих» тварин? Тема стала дражливою перед Євро, коли в закордонних мас-медіа на Україну спустили всіх собак. А насправді проблема комплексна. Порушуються права і тварин, і людей.
Якщо у вашому дворі поселиться зграя, навряд чи ви гулятимете так спокійно, як раніше, із дітьми чи випускатимете власного собаку або кота. Приміром, на грудень 2011 року припав пік укусів людей вуличними тваринами: 319 постраждалих звернулися по лікарську допомогу (статистика Центру ідентифікації тварин).
Інший аспект: увечері, особливо в теплу пору року, найближчий парк чи сквер переповнений господарями, котрі вигулюють собак без повідків і намордників. За статистикою, хатні пси кусаються приблизно вдвічі рідше за «диких», та від цього не легше. Втім, власники собак теж скаржаться: за законодавством, 25% території кожного парку має займати майданчик для вигулу з відповідними знаками й обгородженнями. На ділі ж таких майданчиків, приміром, у столиці не вистачає. Або до них треба довго добиратися. От і виходить, що ущемлюються інтереси значно більшої кількості сторін, ніж про це прийнято нині говорити.
Історія одного отруєння, або зіпсований телефон
У Києві від початку року завзято мусуються слухи про отруєння собак. Кожен власник подібну інформацію пропускає через себе, переживає, ділиться нею з іншими. Мета одна — вберегти свого вихованця і собак друзів та знайомих від страшної, передчасної смерті. Попереджений — озброєний. Ну, або, принаймні, є таке відчуття. І оcь дзвінок моєї подруги з повідомленням про те, що в парку Політехнічного інституту отруєно молодого пса — стаффордширського тер’єра, мав саме таку мету. Подробиці трагедії, які я почула, наводили на думку про застосування препарату для лікування туберкульозу, який і раніше фігурував у розповідях про столичні отруєння. Один із симптомів — кривава блювота... «Заводчиця цього собаки сказала, що ветеринар однозначно говорив хазяїну, що цього пса отруїли! Це той самий препарат! Ми вже всі придбали антидот, і ти купи!» — резюмувала подруга.
Діючи за принципом «знаєш сам, попередь іншого», про трагедію в Політехнічному парку за нагоди я розповіла своєму ветеринарові, який працює в районі площі Перемоги, тобто неподалік «місця отруєння». «Приблизно в той самий час, що ви кажете, загинув у районі КПІ півторарічний стаф. Хазяїн стверджував, що його отруїли. Я уважно оглянув тварину, поставив кілька запитань і зрозумів, що собака загинув від... удару струмом. Десь під стовпом пес став у калюжу й був уражений. Можливо, поруч були оголені дроти. ... Собака впав, забився в конвульсіях. В агонії прикусив собі язика, звідси й так звана «кривава блювота»... Я однозначно сказав хазяїнові, що його пса не труїли. І зараз у цьому впевнений на 100 відсотків. Стався безглуздий нещасний випадок... А чи не той самий це стаф?» — запитав мене задумливо ветеринарний лікар, розповівши цю історію. Вирішивши до кінця прояснити ситуацію (врешті-решт, важливо було дізнатися, чи труять у нашому районі собак), я зателефонувала подрузі. З’ясувалося, що справді йшлося про одну й ту саму собаку! Як один вердикт ветеринара трасформувался в інший, той самий, про який усі з жахом розповідають і передають із вуст у вуста? Сказати важко. Інформація була отримана, м’яко кажучи, через десяті руки.
Яна Стадільна.
Фотоетюди Анастасії СИРОТКІНОЇ.
