За статистикою Міністерства юстиції, в Україні щорічно не виконується п’ять-сім мільйонів судових рішень (а це здебільшого 80% від їх загальної кількості). Погодьтеся, цифра вражає. Можливо, причина в нормах законодавства, які не до кінця розтлумачують, як їх застосовувати, або ж невідомо, на кого покладено такий обов’язок? Чи, може, рішення суду є фільчина грамота? Ба ні, Конституцією передбачено, що вони є обов’язковими до виконання. Здійснення примусової реалізації судового рішення покладено на Державну виконавчу службу, а Закон «Про виконавче провадження» визначає чіткий порядок дій, які необхідно вчинити відповідній особі на виконання своїх прямих обов’язків. У результаті виходить, що, навіть обстоявши у суді свої права та отримавши рішення на свою користь, ніхто не знає, скільки років доведеться чекати, поки його виконають. Якщо взагалі виконають... 

Теорія і реальність

Ситуацію, яка, на жаль, стала загальною, покажемо на прикладі нашої редакції. Маючи на руках рішення суду, редакція ось уже майже рік намагається отримати свої кошти. Виконавче провадження відкрито ще двадцять першого березня 2011 року. Добровільно рішення боржник, звісно, не виконав. Тому настала черга примусового виконання. За законом на цьому етапі державний виконавець повинен «здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення». Адже для цього йому надано великий спектр можливостей, зокрема: безперешкодно входити до приміщень, що належать боржникам або зайняті ними, проводити їх огляд, а у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах; звертатися до суду з поданням про розшук боржника; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника; звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України — до виконання зобов’язань за рішенням. Для встановлення майнового стану боржника, виконавець повинен звернутися до державних органів, які можуть надати йому таку інформацію: (бюро технічної інвентаризації, Державтоінспекції, податкової), виїжджати на адресу боржника з перевіркою. Щоправда, відповідь на такі запити державні органи можуть давати протягом місяця, а отже, їх необхідно оперативно направляти. Адже державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч.2 ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження»). У нашій ситуації державний виконавець державної виконавчої служби (ДВС) Святошинського району Київської області Наталія Коломієць не дуже поспішала, за два місяці після відкриття провадження вона направила лише два запити. Дочекавшись відповіді, направила ще два, хоча, як на мене, всі їх можна було направити одразу. До речі, на один із запитів відповідь надійшла аж через п’ять місяців, однак це не дуже пані Коломієць обходило.. Якщо б хвилювало, то через місяць затребувала б пояснення, чому не надали відповідь або надіслала нагадування. Але цього не відбулося. З такими темпами одразу стало очевидним, що рішення суду не буде виконано у встановлені законом строки. А тому редакція звернулася до її безпосереднього начальника, Оксани Лисенко, для того, щоб вона якось нагадала своєму підлеглому, як треба працювати. Проте у відповіді на звернення Оксана Вікторівна повідомила, що строки поки що не порушено, а тому підстав для реагування немає. Отже, виходить: сидіть і не рипайтесь, а ми і без вас знаємо, як нам працювати. Чи, може, це був натяк, що ми пішли не тим шляхом? Як то кажуть, «не підмажеш — не поїдеш...»... 

Проте п’ятого липня 2011 року державний виконавець нарешті вирішує з’їздити за адресою проживання боржника. І це через чотири місяці з моменту відкриття провадження! Як виявилось, нікого з мешканців квартири у робочий час на місці проживання не було, а тому, залишивши папірець про виклик, виконавець повернулася ні з чим. А ще через місяць вона збагнула, що треба звернутись до міліції, щоб примусово привести боржника до виконавчої служби. Міліція привести боржника не змогла, хоча, хто його знає, може, не захотіла? Адже відповіді на запит так і не надала.

Не вір написаному у законі: шість місяців — лише початок?

Коли до закінчення шестимісячного терміну виконання судового рішення залишається 21 день, державний виконавець Наталія Коломієць планує йти на місяць у відпустку. Так нічого не зробивши для виконання рішення. Аби запобігти порушенню строку виконання рішення суду, встановленого законом, редакція ще раз звернулась до її керівника ДВС Оксани Лисенко. На той момент, коли нам відповіли, вже закінчився строк виконавчого провадження. У відповіді йшлося, що виконавець несвоєчасно і не в повному обсязі вчиняв виконавчі дії і ... йому дали ще дев’ять днів для їх повного виконання. Цікаво, як можна було завершити виконання рішення за дев’ять днів, якщо з ним не впорались за шість місяців?

Пошукати відповідь на це запитання ми спробували у Ігоря Зарубенка, начальника ДВС в головному управлінні юстиції у Київській області. В свою чергу, Ігор Васильович запевнив, що подальше виконання виконавчого документа буде організовано відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», а за порушення зазначеного закону виконавцю Наталії Коломієць зменшать розмір премії. Все це дуже добре, але з цього часу пройшло чотири місяці, слова залишились тільки словами, а справа так і не зрушилась з мертвої точки. Отже, виходить, що зменшення розміру премії (цікаво, на скільки її зменшили — на 100, чи, може, на 10 гривень?) виявився не дуже ефективним методом стимулювання виконавця. Хоча відповідно до ст. 6 Закону державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Оскільки справа не просувалася вперед, редакція своїми власними зусиллями встановила фактичну адресу, за якою проживає боржник, та направила повідомлення із цим фактом до виконавчої служби. 

В свою чергу, державний виконавець направила повідомлення на адресу боржника, мовляв, чекайте нас, приїдемо перевіряти ваш майновий стан. Віримо — і перевірять, якщо він буде  вдома, в час, який вказали у повідомленні. А боржник людина сумлінна, звісно, буде чекати на виконавців. Цікаво, хто з наших читачів у це повірив. Ну, а нам залишається тільки сподіватися, що, можливо, колись буде виконано рішення суду, і не опиниться воно в сумній статистиці Мін’юсту в графі «не виконано».

Мал. Костянтина КАЗАНЧЕВА.