Звільнення з посади першого віце-прем’єра Андрія Клюєва і призначення його секретарем Ради національної безпеки та оборони викликало чимало коментарів. Ще б пак, саме він двічі керував штабом Партії регіонів на парламентських виборах, був одним із керівників виборчого штабу Віктора Януковича на президентських перегонах 2010 року.
Із постаттю Андрія Клюєва пов’язують і чимало подій, які відбувалися у Верховній Раді протягом двох останніх років. Зокрема, стверджують добре поінформовані джерела, він відповідав за роботу з парламентаріями опозиційних фракцій, які потім поповнили лави провладної більшості.
Про причини його переміщення до будинку по вулиці командарма Каменєва, де розташовується РНБО, кажуть різне. Так, дехто вважає, що перехід на роботу до Радбезу пов’язаний зі скандалом довкола грошей Євросоюзу, які виділялися на запровадження енергозберігаючих технологій. Мовляв, ці кошти було використано компаніями, до яких має причетність родина братів Клюєвих. І через це, мовляв, ЄС заморозив подальше виділення коштів.
Інші експерти вважають: на цей крок глава держави пішов, щоб погасити скандал, затіяний бютівцем Романом Забзалюком, який стверджував, що влада хотіла перекупити опозиційних депутатів через лідера депутатської групи «Реформи заради майбутнього» Ігоря Рибакова. Мовляв, Андрій Клюєв відповідав за цей проект. Однак, на нашу думку, звинувачувати у цьому колишнього першого віце-прем’єра немає достатніх підстав. Швидше, Президент міг інкримінувати йому зрив процесу підписання угоди з Європейським Союзом щодо асоціації і про зону вільної торгівлі. Оскільки саме Андрій Петрович відповідав в уряді за цей напрям роботи і вів постійні переговори з єврочиновниками. Однак і це твердження буде хибне. Бо угоди були готові до парафування, однак опозиційні парламентарії, обурені винесеним вироком їхньому лідеру Юлії Тимошенко та судовим процесом над Юрієм Луценком, зробили все, щоб заблокувати процес євроінтеграції України.
На нашу думку, переміщення Андрія Клюєва на посаду секретаря Ради національної безпеки та оборони спричинене передусім майбутніми парламентськими виборами. Адже й надалі Андрій Петрович очолює виборчий штаб Партії регіонів. Його перебування в уряді могло викликати під час виборів звинувачення у використанні адміністративного ресурсу, коштів державного бюджету для підкупу виборців. Отож глава держави і вирішив у такий спосіб зробити крок на випередження і вибити цю карту з рук опозиції.
З другого боку, Партія регіонів катастрофічно втрачає популярність навіть у своїх базових регіонах через неоковирні в багатьох випадках дії уряду і керівників виконавчої влади на місцях. Про що, до речі свідчать результати багатьох соціологічних опитувань. Народний депутат Анатолій Гриценко (фракція «Наша Україна—Народна самооборона») у своєму блозі на «Українській правді» навіть поставив під сумнів можливість проходження регіоналів у парламент за партійними списками.
Відтак, схоже, Андрій Клюєв повинен буде змінити такий імовірний негативний розвиток подій. Тобто виробити нову стратегію поведінки представників Партії регіонів на парламентських виборах, щоб завадити опозиції домогтися переможного результату на майбутніх перегонах.
Водночас Рада національної безпеки та оборони останніми роками втратила свій вплив, а тому не можна виключати, що перед Андрієм Клюєвим поставлено завдання перетворити РНБО на інструмент вироблення нових стратегічних ініціатив, які повинен буде реалізувати Кабінет Міністрів.
