Осетини та Україна: історія і сучасність

Українці й осетини (алани) мають давню історію двосторонніх відносин. Життя багатьох осетинів у різні періоди історії було тісно пов’язане з Україною. Наведемо деякі історичні докази та дані.

Ще в X столітті княгиня Київської Русі Ольга, дружина князя Київського Ігоря, у 945 році уклала союз про взаємодопомогу і дружбу з предками осетинів — аланами. Київські князі брали в дружини аланок, а своїх сестер і доньок видавали заміж за аланів, щоб жити в мирі та злагоді. Це означає, що в деяких осетинів і українців одна кров.

У всі часи осетини зарекомендували себе як досвідчені та хоробрі воїни. Досить сказати, що найбільша кількість Героїв Радянського Союзу на душу населення була в осетинів. У їх числі прославлені полководці — двічі Герой Радянського Союзу, Герой Монгольської Народної Республіки, генерал армії І. А. Плієв; Герой Радянського Союзу, генерал армії Р. І. Хетагуров; Герой Радянського Союзу, генерал-полковник X. Д. Мамсуров та багато інших. Жоден народ колишнього СРСР не дав стільки героїв і генералів (34 особи) стосовно своєї чисельності, як осетини.

У період Великої Вітчизняної війни, щоб урятувати Одесу від руйнувань і не залишити її без питної води, військам генерала двічі Героя Радянського Союзу Плієва було поставлено завдання без артпідготовки захопити водонапірну станцію та взяти місто. Його кіннота виконала цю задачу. Сьогодні одна з вулиць Одеси носить ім’я генерала Плієва.

Понад 25 тисяч осетинів боролися за Україну, серед них 27 героїв Радянського Союзу. Їхніми іменами названі вулиці, школи, парки. Їм встановлені пам’ятники в різних населених пунктах України. На сьогоднішній день нам відомо дев’ять осетинів — Героїв Радянського Союзу, які поховані на території України. Шість із них, а саме Калоєв А. А., Цховребов І. Д., Доєв Д. Т., Бутаєв Г. Д., Бзаров Г. М., Ахсаров Є. Б, загинули й були поховані в Україні ще під час Великої Вітчизняної війни. Машков І. О. (похований у м. Одесі), Кесаєв О. М. (похований у м. Севастополі), Білаонов П. С. (похований у м. Києві) стали Героями Радянського Союзу в період Великої Вітчизняної війни, а після війни жили й працювали в Україні.

Битва за Дніпро — одна з найбільших битв Великої Вітчизняної війни, блискуча сторінка в літопису перемоги радянського народу.

Гідний внесок у розгром німецько-фашистських загарбників у ході битви за Дніпро внесли й уродженці Північної Осетії. Понад п’ять тисяч наших земляків брали участь в легендарних боях на великій українській річці.

Слід сказати, що саме на період після Великої Вітчизняної війни припадав основний приріст кількості осетинської громади України. Багато осетинів залишилося в Україні після демобілізації з війни, продовжили службу в армії, створили свої сім’ї. Чимало фахівців осетинського походження також було направлено в Україну з Осетії для відновлення зруйнованої в період війни економіки. Деякі з них також осіли на українській землі. 

Саме в післявоєнний період починає поступово розквітати спортивна слава Осетії. Багато спортсменів і тренерів приїжджають до України й захищають її кольори на різних міжнародних турнірах, досягають великих перемог. Так, наприклад, необхідно виділити таких заслужених тренерів, як Юрій Мистулов, Борис, Руслан і Таймураз Савлохови, Заурбек Хромаєв, чемпіона світу з вільної боротьби Ю. Гусова (1971 р.) і чемпіона Європи з вільної боротьби Б. Бигаєва (1978 р.). Борис Савлохов стояв біля витоків зародження спортивної боротьби в Україні. За його ініціативою була створена Асоціація спортивної боротьби України, яку він очолював протягом семи років. Руслан Савлохов згодом став заслуженим тренером України і, виховавши не одне покоління українських борців, був нагороджений двома державними нагородами — орденами України «За заслуги» ІІ і ІІІ ступенів. Заурбек Хромаєв сьогодні є першим віце-президентом Федерації баскетболу України, членом виконкому Національного олімпійського комітету України, заслуженим тренером України. Протягом декількох років очолював Федерацію баскетболу України. З. Хромаєв — єдиний з українських фахівців, який очолював збірну СРСР.

Особливо великих успіхів досягають українські спортсмени осетинського походження в період існування уже незалежної України. До таких спортсменів належать: олімпійський чемпіон (Барселона, 1992 р.) з важкої атлетики Т. Таймазов, олімпійський чемпіон (Афіни, 2004 р.) з вільної боротьби, кількаразовий чемпіон світу Ельбрус Тедеєв. Серед борців також варто виділити чемпіона світу І. Алдатова (2006 р.), чемпіонів Європи Д. Тедеєва, М. Валієва, А. Фідарова, В. Тогузова, З. Зозирова та інших.

Боротьба та військова сфера не єдині напрями, де осетини зарекомендували себе якнайкраще в Україні. Серед українських осетинів чимало заслужених діячів науки, культури, мистецтва, медицини й галузі бізнесу. Назвемо деяких осетинів.

Баграєв Микола Георгійович — політичний і громадський діяч України, народний депутат України, заслужений діяч мистецтв України (1997 р.). Має орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2004 р.). Ініціатор фестивалів «Таврійські ігри» (з 1992 р.), «Чорноморські ігри» (з 1998 р.), всеукраїнської премії в галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця» (з 1996 р.), багатьох культурологічних і соціальних проектів.

Бадоєв Алан Казбекович — режисер і кліпмейкер. Алан Бадоєв зробив відеокліпи для українських та російських зірок, таких як Вєрка Сердючка, Ані Лорак, Світлана Лобода, Софія Ротару, Авраам Руссо, Валерій Меладзе, «ВІА Гра» тощо. На даний момент Алан зняв більш як 250 відеокліпів.

Хостікоєв Анатолій Георгійович — актор і режисер, народний артист України, засновник «Театральної компанії Бенюк і Хостікоєв». А. Хостікоєв зіграв понад 50 ролей. Лауреат премії ім. Тараса Шевченка, кавалер ордена «За заслуги» (2003 р.).

Гогаєв Казбек Олександрович — доктор технічних наук, член-кореспондент Національної академії наук України за фахом «Матеріалознавство, порошкова металургія», завідувач відділу Інституту проблем матеріалознавства НАН України, дійсний член Нью-Йоркської академії наук з 1994 року.

Шанаєв Жорж Іванович — художник-графік, голова первинної профспілкової організації «Всеукраїнська профспілка працездатних інвалідів» Голосіївського району м. Києва, професійний водолаз із більш як тридцятирічним стажем, вчений і винахідник. У лютому 2011 року в Києві за підтримки Е. Тедеєва вийшло з друку унікальне літературно-художнє видання «Нартіада: героїчний епос» українською мовою. Книга проілюстрована Жоржем Шанаєвим.

Кужеєв Павло Ігорович — заслужений журналіст України, працює випускаючим редактором іронічного політичного ток-шоу «5 копійок» (переможець у номінації «Молода генерація» телефестивалю «Відкрий Україну» (2008 р.). По буднях веде на «5 каналі» аналітичний телещоденник «Новий Час», а щонеділі — народне ток-шоу «Майдан».

Докладніше про роль осетинів в українському суспільстві, а також про багатьох відомих представників осетинської нації, про їх внесок у розвиток України розповідається в книзі «Осетини України» (автор А. Бузаров), яка вийшла в 2010 році в м. Луганську.

Серед питань, що порушені у вищевказаній книзі, були міграційні процеси осетинів в Україну. Так, наприкінці 1980-х і на початку 1990-х років в Україні збільшується чисельний склад осетинської діаспори. Цей період у цілому характерний розвитком ринкової економіки і бізнесу, тому багато осетинів переїжджають до України з Росії для здійснення підприємницької діяльності. Крім того, після грузино-осетинського конфлікту кінця 1980-х — початку 1990-х років в Україну приїжджають цілі родини осетинів із Південної Осетії і Грузії, багато хто з яких знаходить в Україні свій другий дім. 

За даними перепису населення 1979 року, на території сучасної України проживало 5257 осетинів. Дані перепису, проведеного в 1989 році, вказують цифру вже 6345. Тобто, за десятиліття відбулося збільшення кількості осетинів, що живуть в Україні. Відповідно до останнього перепису населення 2001 року в Україні проживає 4834 осетинів.

Нижче наведена таблиця кількісного складу осетинської діаспори відповідно до областей, у яких осетини проживають в Україні. Дані складено на підставі інформації, що міститься на офіційному інтернет-сайті Всеукраїнського перепису населення 2001 року.

Найбільша кількість осетинів проживає в Донецькій області, найменша — у Волинській. Водночас слід зазначити, що, незважаючи на малу чисельність осетинської нації, її представники є в кожній області України.

Варто також сказати, що вищевказані дані перепису мають приблизний характер, оскільки сам перепис не може вказати точної кількості осетинів, що постійно проживають на території України. В ній відображаються лише ті осетини, які ідентифікували себе осетинами в ході перепису. Треба припустити, що реальна кількість осетинів, які проживають в Україні, значно більша. Але точніших офіційних даних про кількість осетинів, що мешкають на території сучасної України, немає.

Найбільші осетинські діаспори сформувалися в містах Києві, Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Одесі, Запоріжжі, Луганську та АР Крим.

Серед факторів, які сприяли формуванню найбільших діаспор осетинів саме в зазначених містах і Криму, слід зазначити:

1) Відносну географічну близькість Сходу України до Росії та до Осетії, зокрема, порівняно із західними областями України. Цей фактор забезпечував швидку міграцію осетинів з Осетії в східні регіони України, особливо в радянський період, коли не існувало прикордонних та митних бар’єрів.

2) наявність у зазначених містах великих індустріальних центрів у різних секторах промисловості, насамперед, у сфері металургії, машинобудування, видобутку вугілля, приладобудуванні. Крим приваблював осетинів як туристичний центр України. Розвиток економіки в даних регіонах забезпечував високу занятість місцевого населення і працівників, які сюди приїжджали.

3) Наявність великих наукових і освітніх центрів. Багато осетинів із Осетії прагнули отримати освіту або проявити себе в науковій сфері, навчаючись і займаючись наукою у відповідних установах України.

4) Наявність потужної військово-технічної інфраструктури в Україні. Даний фактор значною мірою сприяв залученню військових осетинського походження з Осетії та інших регіонів у радянський період. Територія України завжди була важливою складовою військової машини Радянського Союзу, для підтримки якої потрібно було залучати безліч військових фахівців із різних регіонів СРСР. Після розпаду СРСР багато з осетинів, які були задіяні в оборонному секторі, залишилися в Україні.

5) Наявність між Україною та Росією тривалих історичних зв’язків і стійкої політичної стабільності.

Саме в зазначених, найбільших містах України кожна місцева осетинська діаспора пройшла тривалий процес становлення. Згодом офіційні організації місцевих осетинів, що юридично зареєструвались, стали активно брати участь у суспільно-політичному та культурному житті відповідних регіонів.

На сьогоднішній день міста Київ, Донецьк, Луганськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса мають по одній осетинській громадській організації, у Харкові зареєстровано дві громадські організації, а в Криму — п’ять. Діяльність зазначених організацій фінансується, в основному, за рахунок членських внесків або добровільних пожертвувань. Статутні цілі та завдання в зазначених організаціях приблизно однакові.

Протягом періоду свого існування громадські осетинські організації України зробили великі кроки в підвищенні національної самосвідомості осетинської громади України. До їх позитивної діяльності слід віднести:

1) проведення культурно-масових заходів для підтримки національних традицій і звичаїв, до яких належать: використання національної символіки, святкування національних свят і пам’ятних дат, проведення фестивалів національних кухонь, виступ національних ансамблів, вшанування діячів і активістів діаспори, залучення молоді в діаспору тощо;

2) розвиток і зміцнення зв’язків із своєю історичною батьківщиною, участь у міжнародних осетинських неурядових організаціях, надання гуманітарної допомоги Південній Осетії, співпраця з іншими національно-культурними товариствами тощо;

3) видавнича діяльність; випуск книг та інших друкованих робіт, які б розповідали про історію й традиції осетинського етносу;

4) участь у різних комітетах, комісіях або інших структурах із питань міжнаціональних відносин, які створюються в органах державної влади або місцевого самоврядування України.

Таким чином, як видно з викладеного, осетини та їхні предки алани мають тривалу історію взаємин з українцями. Сучасна осетинська діаспора України, незважаючи на свою нечисленність, гідно представляє свою націю в українському суспільстві, інтегруючись у нього і зберігаючи при цьому свою національну ідентичність.