Росіяни скуповуються в енергосекторі

Конкурсна комісія скріпила угоду купівлі-продажу з ціною у 140,7 мільйона гривень. Торги відбулися, що називається, з другої спроби, адже провести конкурс 20 січня виявилося неможливим через відсутність кворуму.

Участь у ньому брало добре відоме ТОВ «Луганське Енергетичне Об’єднання» (ЛЕО), яке також пов’язують із російським капіталом. І яке до того за 176,2 мільйона гривень придбало, торгуючись із тим само ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна», 50 відсотків акцій «Вінницяобленерго». Нагадаю, вінницькі активи продали також із другої спроби в тісній компанії на двох — до участі в конкурсі представників «Львівобленерго» не допустили через брак необхідних документів, але, схоже, що того й прагнули.

Про те, що росіяни поторгувалися на славу, мають свідчити 5—8 мільйонів гривень, запропонованих переможцями понад стартову ціну, 4—5 кроків, зроблених ліцитатором під час торгів. Хоча цілком зрозуміло, що «зшивати приватизаційний сценарій» білими нитками влада і бізнес уже навчилися. Адже перша бурхлива хвиля приватизації обленерго за участю російського капіталу пройшла ще в період 1998—2001 років: якщо тоді російські громадяни мали справу з адміністративним спротивом, то нині — з підкреслено мовчазним сприянням влади. Це знаменує другий етап приватизаційної хвилі в енергосекторі за їхньої участі.

Принагідно нагадаю, що основними напрямами діяльності ПАТ «Закарпаттяобленерго» (до його складу входять Ужгородська, Теребля-Ріцька та Оноківська ГЕС) є виробництво теплової та електричної енергії місцевими локальними мережами і постачання електроенергії споживачам області. Інакше кажучи, росіяни перебрали на себе роль регіонального монополіста. Ту саму роль на Луганщині виконує ЛЕО.

Якщо підбити активи ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл» в електроенергетиці, то мимоволі згадуються слова відомого українського олігарха про життя, як супермаркет. Бо компанія вже придбала 94 відсотки акцій ПАТ «Кіровоградобленерго», 91,6 — ПАТ «Житомиробленерго», 94,5 — ВАТ «Херсонобленерго», 47,9 — «Одесаобленерго», 95,18 — ПАТ «Севастопольобленерго», 21,97 — «Чернівціобленерго» і 50 відсотків акцій «Закарпаттяобленерго».

З огляду на економічну природу інтеграційних процесів, нічого страшного у цьому немає. Тим паче що нові власники обленерго (вчорашні міноритарії) не вимагають від уряду гарантій повернення капіталу, як, скажімо, ті компанії, які інвестують у видобуток. Але ті самі інтеграційні процеси можуть підвести під монастир. Улітку лише обставини не дали змогу «Газпрому» взяти під свій контроль провідні облгази промислових регіонів України. Нагадаю, ще шість років тому пакети акцій п’яти компаній (Дніпро-, Донецькміськ-, Криворіж-, Харків- та Харківміськгаз) забрала до свого «портфеля» російська група «Ренова», об’єднавши їх під брендом «КЕС-Україна». Усе б нічого, якби торік одна з газпромівських компаній не виявила бажання об’єднати свої активи з «Реновою». На заваді стали антимонопольні органи і реформаторські наміри самого Чубайса, який не угледів у такому потужному альянсі нової платформи для інвестицій. Але багато хто вважає, що це ненадовго, адже мотивацією об’єднуватися було просування на нові ринки, передусім на український.

Не забувайте, більш як 50 відсотків українських ТЕЦ і близько тисячі підприємств теплової комунальної енергетики, які стоять найближче до побутових споживачів, працює на газі. Власне, цим і пояснюється стабільно високий попит росіян на облгази та обленерго. Подорожчання газу автоматично підвищує собівартість електроенергії до такого рівня, коли вона перестає бути конкуренто-

спроможною на зовнішніх ринках і внутрішньому. А поява у нас дешевшої російської електроенергії усуває мотивацію розвивати генеруючі станції, вугільну промисловість, диверсифікувати імпорт енергоносіїв тощо. До слова, минулої осені, обговорюючи причини жвавої зацікавленості північного сусіда в наших енергоактивах, я почув від одного російського олігарха таке: «Хоча прибутки обленерго нетлінні, річ не лише в цьому. Наша влада вбачає в енергетиці можливість підняти економіку, ваша — шанс не дати їй впасти. Гріх цим не скористатися. Але деталі не розголошуються».

Очевидно, так легше приручати українських споживачів до дешевого російського газу і необґрунтованих комунальних тарифів. Адже дешевий газ для нас завжди обертався боргами. Борги обертаються переділом активів на високому рівні. Й описуванням майна — на комунальному.

На передачу електроенергії в Україні тарифи такі низькі, що не дають змоги компаніям відновлювати потужності. Почасти через це парламент ухвалював рішення про спрямування податків із прибутку енергокомпаній на «модернізацію» і списував борги на мільярди гривень, щоб підготувати їх до продажу ефективним інвесторам. Здебільшого тому адвокати роками виправдовують причетних до вибуху газу в житловому будинку Дніпропетровська. Саме тому російські інвестори не потребують жодних гарантій від уряду, розуміючи, що високий рівень імпортних цін на газ так чи інакше змусить владу підвищувати комунальні тарифи. І при цьому хоч як придивляйся, а непомітно, щоб облгази та обленерго перебивалися з хліба на воду. Може, через те, що деталі не розголошуються, наші обленерго так сильно і цікавлять росіян?

Співвідношення ціни продажу росіянам «Вінницяобленерго» та «Закарпаттяобленерго» та їхніх прибутків за останній звітний період свідчить, що ФДМУ запросив неабияк високу ціну, проте покупці вочевидь не переплатили. Вони досі не бажають «засвічувати» свої прибутки. Деталі не розголошуються в усіх підгалузях енергетики, за принципом вертикально інтегрованої корпоративної поруки. Для прикладу: законом звільняють від податків імпортне енергозберігаюче устаткування і матеріали, постановою приховують, хто скільки чого одержує, декларацією оприлюднюють помірні доходи. Росіяни також сповідують ці правила гри. І так само прагнуть прислужитися кінцевим споживачам, які приносять швидкі невмирущі прибутки. Це записано в їхніх стратегічних планах. Мало того, на папері їхня реформа перегукується 

з намірами нашої влади зробити ринок лібе- ральнішим і прозорішим. Реформи, будьте певні, дочекаємося, але за правилами бізнесового тону. Комунальні підтексти вже стали виразніші. Оскільки до 70 відсотків підприємств теплової комунальної енергетики працює на газі, вони є найбільшими боржниками. Уряд уже почав списувати борги, маючи на меті на російський копил їх укрупнити, приватизувати або передати в концесію чи оренду. Ідея не нова, обговорювалася ще за Віктора Ющенка. Але за нею стоїть черговий переділ власності. І без росіян він вже не обійдеться.