Херсонщина — край степовий, однак жителів багатьох сіл на Лівобережжі Дніпра годують рукотворні лісопосадки, розбиті на місці Олешківських пісків — єдиної європейської пустелі. Тут вони й худобу пасуть, і лікарські рослини збирають, а восени цілими родинами ходять по гриби — не тільки для себе, а й на продаж. Щоправда, грибникам і травникам пропонують уже з наступного сезону ділитися своїми доходами з бюджетом або ж зменшити апетити. Однак навіть самі лісівники налаштовані стосовно цієї ідеї досить скептично. Навряд чи від неї буде користь, вважають вони.
Заробляємо на грибах
Розпорядженням голови Херсонської облдержадміністрації Миколи Костяка № 40 для всіх гостей зелених масивів установлені граничні норми збирання дарів лісу. З розрахунку на одну людину за сезон «легально» можна буде зібрати 30 кг білих грибів, 50 кг маслюків, 15 кг плодів і 10 кг квітів, листя і трав, які використовуються в народній медицині. За перевищення ліміту доведеться платити (розміри цієї оплати повинні встановити депутати обласної ради).
Зазначимо: це вже не перша спроба місцевої влади відрегулювати збирання лісових багатств. Ще в липні минулого року на сайті Херсонської облдержадміністрації було опубліковано більш жорсткий проект розпорядження голови ОДА № 455, відповідно до якого пропонувалося запровадити фіксований збір практично за все, що можна робити в лісі. Так, за встановлення там намету хотіли стягувати по 0,5 гривні з людини на добу, за в’їзд машини — по гривні з кожного пасажира. За кілограм зібраних маслюків із грибників збиралися стягувати 2 копійки, за кілограм білих — 5 копійок, за кілограм шипшини — 2 копійки, за дику обліпиху — 8 копійок за кілограм. Однак ця публікація набула серед жителів Херсонщини такого розголосу і була настільки розкритикована в місцевій пресі, що підхід до збирачів лісових урожаїв усе-таки довелося пом’якшити, встановивши для них суворо визначений мінімум того, що можна взяти в «зеленого друга».
На кожного грибника — по податківцю?
Окремо взятого грибника або любителя пікніків на природі плата в кілька гривень за збирання маслюків і зупинку машини на узліссі, звичайно, не розорить. Однак якщо врахувати, що за сезон рукотворні соснові й акацієві гаї Херсонщини відвідують десятки тисяч селян і городян, то зрозуміло, що з них можна стягнути цілком пристойну суму для латанія дір у скарбниці. Заковика тільки в тому, що така можливість — суто теоретична. А на практиці реалізувати її неможливо — хіба тільки вишикувати біля зелених масивів у довгий ланцюг усіх держслужбовців і податківців краю разом узятих із квитанціями для розрахунків зі споживачами на місці. Сьогодні пробив у квитанції десять кіло грибів, завтра ще п’ять, і так протягом усього сезону. Але чи окупить плата за перевищення ліміту витрати на утримання армії контролерів?
Лісівники визнають, що навантаження на бідні ресурсами соснові та акацієві посадки Херсонщини сьогодні надмірне: юрби народу буквально вимітають із гаїв усе їстівне і корисне — навіть білкам і їжакам нічого не перепадає.
Але встановлення «паперових» лімітів без ефективного контролю за їх дотриманням залишиться лише черговою бюрократичною умовністю, на яку ніхто не звертатиме уваги.
Адже на постійній основі відстежувати, хто наскільки важкого кошика з лісу тягне, особливо й нікому, а епізодичні рейди тільки для звітів і підходять.
— Наші держлісгоспи й до розпорядження ОДА видавали квитки для так званого побічного використання лісових ресурсів, гроші за які йшли в місцеві бюджети. Стягувалася плата переважно за випасання у лісі худоби, й робилося це через сільські ради. Однак оплата «понадлімітного» збирання грибів чи ягід, на мій погляд, можлива тільки у разі їх промислової заготівлі, і працювати з платниками повинні аж ніяк не наші співробітники — в держлісгоспів на це немає ні сил, ні коштів.
В умовах, коли один лісник обслуговує територію в 1200 гектарів, а то й більше, він фізично не в змозі на додачу до своїх прямих посадових обов’язків ще й ганятися за юрбами народу, щоб стягнути з кожного по гривні.
Якщо в сухий сезон вони ще й це робитимуть, то кому тоді захищати ліс від незаконних порубок і пожеж, які влітку стають справжнім лихом? — ставить слушне запитання начальник управління лісового й мисливського господарства Херсонщини Віктор Тищенко.
— Нехай податкова служба залишає своїх співробітників біля кожної лісової дороги й контролює, хто, що і скільки везе або несе. Рукотворні лісопосадки Таврії, безумовно, не настільки щедрі на гриби і ягоди, як природні ліси на заході або півночі України. Але й у нас вистачає спритних ділків, переважно серед жителів Цюрупинського й Голопристанського районів області, які заробляють непогані гроші на заготівлі, переробці й продажі дарів лісу. Збір за гриби-ягоди їм цілком по кишені. Тільки от розраховувати на їхнє свідоме ставлення явно не варто. Цей бізнес на Херсонщині з «тіні» не вийшов: ті самі гриби за готівку скуповуються в окремих збирачів і після консервації (а то й свіжими) розпродаються на численних стихійних ринках уздовж автотрас — про податки й санітарний контроль безпеки домашнього виробництва взагалі не йдеться.
Більше втратимо, ніж отримаємо
Якби зібрані гриби партіями відправляли на експорт чи у великі ресторани, постачальникам, напевно, довелося б отримати й документи про походження продукції для її «розтаможки» або пред’явлення інспекторам санепідслужби. Але в нас бізнес на лісових делікатесах на такий рівень ще просто не вийшов, тому ідеї чиновників про «платні» ліси в південноукраїнському степу ще довго приречені залишатися тільки на папері. І навіть для співробітників лісгоспів це почасти на краще. Виснажлива гонитва за грибниками заради декількох гривень може закінчитися тим, що якийсь розлючений збирач помститься, пустивши у лісі червоного півня (браконьєри нерідко зводять рахунки в такий спосіб). А збитки від лісової пожежі завжди будуть куди значніші, ніж суми платежів за право збирати в тих-таки лісах гриби-ягоди.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
